Рішення № 49960560, 31.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" серпня 2015 р. Справа № 906/1236/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Малофеєв В.О. - дов. №5-д від 26.06.2014;

від відповідача: Забродська Т.А. - дов. №457/3/06-70-10 від 10.06.2015,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" (м.Одеса)

до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України (м.Житомир)

про стягнення 27834,10 грн.

В судовому засіданні 31.08.2015, згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 11:00 год. 31.08.2015.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача збитків, понесених внаслідок незаконних дій митниці у розмірі 1190,00 Євро, що по курсу НБУ станом на 04.06.2015 становить 27834,10грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав уточнення до позовної заяви, згідно якого привів у відповідність назву відповідача та просить стягнути збитки з Житомирської митниці Державної фіскальної служби України.

Представник відповідача щодо позову заперечує з мотивів, викладених у письмовому відзиві (а.с. 38-41).

В процесі розгляду справи судом оглянуто матеріали адміністративної справи №0288/101040000/2012 про адміністративне правопорушення відносно Насталовського Андрія Вікторовича по ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 Державною митною службою України, в особі інспектора митного поста "Новоград-Волинський" Житомирської митниці Чолівської Л.Л., було складено протокол про порушення митних правил №0288/101040000/2012 відносно громадянина Насталовського А.В., який працював на посаді менеджера з логістики ТОВ "Інтертранс" (а.с. 10-12).

На підставі вищевказаного протоколу, за вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю Насталовського А.В. (працівника підприємства позивача) притягнуто до відповідальності та вилучено товар, що мав бути переміщений через митний кордон України до Польщі.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 27.07.2012 у справі №3-3317/12 Насталовського А.В. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України та звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням (а.с. 13).

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 20.08.2012 постанову Богунського районного суду м.Житомира від 27.07.2012 скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в діях Несталовського А.В. події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 481 Митного кодексу України (а.с. 14-15).

Позивач зазначає, що 21.12.2012 компанією HARTBERG CONTRACTS LLP направлено на адресу позивача лист з вимогою оплатити понесені втрати, внаслідок несвоєчаного отримання товару, які склали 1190 Євро та виставлено відповідний рахунок (а.с.16-17).

15.05.2013 між позивачем та замовником перевезення HARTBERG CONTRACTS LLP було підписано додаткову угоду №12 до контракту №2 від 01.03.2012, за умовами п. 1.2. якої сторони дійшли згоди про те, що позивач, як продавець, відшкодовує збитки покупцеві (HARTBERG CONTRACTS LLP), а саме: транспортні витрати, яких зазнав покупець згідно листа-вимоги від 21.12.2012 і рахунку №17 від 21.12.2012 на суму 1190,00 Євро (а.с. 19).

11.06.2013 між позивачем та HARTBERG CONTRACTS LLP підписано Акт виконаних робіт №3 до Договору №2 від 01.03.2012. Згідно даного акту визначається, що продавець (позивач) відшкодував збитки покупцю - HARTBERG CONTRACTS LLP, а саме: транспортні витрати понесені покупцем, зазначені в листі №17 від 21.12.2012 у розмірі 1190,00 Євро, що підтверджується відповідним платіжним документом про сплату (а.с. 20).

Позивач вважає, що саме незаконними діями відповідача позивачу завдано матеріальних збитків, які полягають у відшкодуванні витрат HARTBERG CONTRACTS LLP (зокрема щодо відшкодування витрат на автомобіль, який повинен був перевозити вказаний товар, але змушений був повернутися без вантажу) в сумі 1190,00 Євро, що по курсу НБУ на 04.06.2015 року становить 27834,10грн., із яких 1000,00 Євро - витрати на компенсацію фрахту Одеса - Новоград-Волинський - Остроленка; 190,00 Євро - витрати за 2 дні простою на митному терміналі.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що позивачем, для проведення митного оформлення товару, були надані товаросупровідні документи, які містили неправдиві відомості щодо найменування товару комерційного призначення, що містило ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, про що і було складено відповідний протокол.

Разом з тим, відповідач звертає увагу, що для стягнення збитків позивач не врахував, необхідність наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, в той час як факт протиправності дій посадових осіб відповідача не встановлено.

Окрім того, відсутній причинний зв'язок між діями митниці і збитками позивача, оскільки, збитки, що завдані позивачу, є наслідком дій співробітника ТОВ "Інтертранс 2000" Насталовського А.В., який, всупереч вимог п. 8 ст. 264 МК України, вніс до митної декларації неправдиві відомості щодо найменування товарів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Нормами ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Нормами ч. 1 ст. 226 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

В абз.2 п.1 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (від 01.04.1994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) зазначено: "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

До того, згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Натомість, з протоколу про порушення митних правил №0288/101040000/2012 від 14.06.2012 (а.с. 10-12) вбачається, що 14.06.2012 в постійній зоні митного контролю м/п "Новоград-Волинський" Житомирської області під час митного огляду за ЕВМД №101040000/2012/004167 від 14.06.2012 виявлено розбіжності заявленого товару комерційного призначення "брикети паливні пресовані з відходів насіння соняшнику" у товаросупровідних документах та наявного товару комерційного призначення, що знаходився в транспортному засобі - "пелети паливні пресовані з відходів насіння соняшнику". Таким чином, для проведення митного оформлення вищевказаного товару комерційного призначення надано товаросупровідні документи, які містять неправдиві дані щодо найменування товару комерційного призначення. При проведення перевірки встановлено, що вчинив дії, спрямовані на переміщення товару "пелети паливні пресовані з відходів насіння соняшнику", через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів - документи, що містять неправдиві дані, щодо найменування товару менеджер з логистики ТОВ "Інтертранс 2000" Насталовський Андрій Вікторович. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Нормами ч. 1 ст. 483 МК України визначено, що переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Також з протоколу вбачається, що на підставі ст. 511 Митного кодексу України, вилучено пелети паливні пресовані з відходів насіння соняшника (а.с. 10-12).

Нормами ч. 1 ст. 511 МК України передбачено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

Як вбачається з тексту постанови Апеляційного суду Житомирської області від 20.08.2012, при закритті провадження по справі за відсутністю в діях Насталовського А.В. події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, суд зазначив, що Насталовський А.В. при підготовці документів на переміщення через митний кордон товарів, припустився помилки, зазначив в рахунку-фактурі: "брикети пресовані з відходів насіння соняшнику" замість "пелети паливні пресовані з відходів насіння соняшнику", про що він зазначає в своїх поясненнях. Такі дії не були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Підтвердженням цього є й те, що зміна найменування товару у даному випадку не призвела до неправомірного звільнення від сплати митних платежів, зменшення їх розміру до незабезпечення дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тобто, вказаною постановою суду спростовано вину Насталовського А.В. у формі умислу, що є необхідним елементом складу правопорушення, визначеного ч.1 ст. 483 Митного кодексу України. Водночас, цією постановою підтверджено, в порядку ст. 35 ЦК України, наявність його вини у формі необережності - "припустився помилки". Зважаючи, що для стягнення збитків одним із обов'язкових елементів є вина, незалежно від її форми, вищевказаний судовий акт не являється беззаперечним доказом обґрунтованості позовних вимог, а навпаки, підтверджує необережну вину працівника позивача щодо зазначення ним недостовірних відомостей про товар.

При цьому суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) т о ч н и х в і д о м о с т е й про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Як вбачається з п. 1.1. контракту, укладеного між HARTBERG CONTRACTS LLP та ТОВ "Інтертранс", предметом контракту у тому числі є: насіння гранульоване, брикетоване, подрібнене для спалювання в якості палива (а.с. 44-45).

Відповідно CMR №5016102 від 14.06.2012, протоколу випробувань № 052/12 від 22.02.2012 експортувався товар "брикети з лушпиння соняшнику...", а згідно інвойса №3 від 13.06.2015 та МД №101040000/2012/004167 від 14.06.2012, експортувався товар "Брикети паливні пресовані з відходів насіння соняшника..." (а.с. 42-43, 46-49).

У акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.06.2012 митницею встановлено невідповідність опису товару комерційного призначення з товаром, який пред'явлений до митного оформлення (а.с. 52).

Згідно п. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Однак, суд зауважує, що сам факт не притягнення Насталовський А.В. до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 843 МК України, у зв'язку з допущеною помилкою у оформленні документів, не свідчить про неправомірність дій митниці при тимчасовому вилученні товарів. При цьому факт зазначення недостовірних даних внаслідок помилки встановлено постановою суду.

Крім того, враховуючи приписи п. 8 ст. 264 МК України, саме позивач несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у митній декларації.

До того ж, і з листа від 21.12.2012 (а.с.16, 17) вбачається, що відшкодування збитків позивачем здійснювалося у зв'язку з помилкою, допущеною по його ж вині.

Тобто, зсилання позивача на завдані митницею збитки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при виявленні невідповідності опису товару комерційного призначення з товаром, який пред'явлений до митного оформлення, остання діяла згідно приписів чинного законодавства.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Однак, позивач не довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.09.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи; 2 - позивачу (згідно заяви: рек. з пов.); 3 - відповідачу (згідно заяви: рек. з пов.).