Рішення № 49960266, 08.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.15р. Справа № 904/5924/15

За позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Позивача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама", м. Кривий Ріг, Дніпропетровськ область

про розірвання договору оренди та повернути нежиле приміщення

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача:Ольховська А.М. представник - дов. № 4797 від 25.12.2014р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд:

- розірвати договір оренди нежилого приміщення №25/33 від 01.10.2014р., укладений між управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1;

- зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути нежиле приміщення, вбудоване у 1 поверх житлового будинку прощею 60,3 мІ, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради шляхом укладення акту прийому-передачі з КІІ "Паркова та реклама".

Ухвалою суду від 08.07.2015р. до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці позивача залучено Комунальне підприємство "Парковка та реклама".

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Від третьої особи до суду надійшов відзив на позов, в якому вона підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі її представника.

Також Третя особа надала розрахунок заборгованості відповідача, згідно якого заборгованість відповідача перед бюджетом з грудня 2014р. по червень 2015р. становить 2 113, 21 грн.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, конверти з ухвалами суду повернуто до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.07.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що матеріали справи містять всі необхідні докази та матеріали для прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У зв'язку з неявкою відповідача, ухвалою суду від 04.08.15.р. розгляд справи відкладався на 07.09.15р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 25/33 (надалі - Договір), 14.01.2015р. сторонами укладено Угоду №1 про внесення змін до договору оренди від 01.10.2014р. № 25/33 (далі - угода №1).

Згідно п. 1.1. Договору в редакції Угоди №1 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об'єкт оренди), нежиле приміщення, вбудоване у 1 поверх житлового будинку загальною площею 60,3 мІ, розташований за адресою: АДРЕСА_2 для використання під розміщення перукарні, балансоутримувачем якого є управління комунальної власності міста виконкому міської ради.

Договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі, який треба оформити в 5-ти денний термін з КП «Парковка та реклама».

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 05.10.2014 року. (а.с. 19).

Згідно Наказу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.04.2009 № 4, обслуговуючим комунальним підприємством комунального майна, яке перебуває на балансовому обліку управлінь комунальної власності міста та житлово-комунального господарства виконкому міськради було визнано комунальне підприємство «Парковка та реклама» (далі - Третя особа) (а.с. 14).

Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції Угоди №1 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 5% від незалежної вартості об'єкту оренди. Орендна плата становить 301,65 грн. без ПДВ за базовий розрахунку - грудень 2014 року. Орендна плата за перший місяць оренди січень 2014 року визначається шляхом коригування її розміру за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Орендна плата перераховується на поточний рахунок КП "Паркова та Реклама" щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного після сплачуваного з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства.

Позивач у позові посилається на те, що відповідачем в період з грудня 2014р. по березень 2015р. систематично порушувались умови договору щодо своєчасного повного внесення орендної плати.

Як убачається зі змісту наданого до справи розрахунку заборгованості (а.с.12), відповідач систематично порушував умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого, за ним утворилася заборгованість в сумі 1 758,03 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на те, що в наслідок систематичного протягом дії договору порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів, позивач, як орендодавець комунального майна був позбавлений можливості своєчасно отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення, які мали місце з боку відповідача, слід вважати істотними, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України, передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст.795 ЦК встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, акт приймання-передачі є підтвердженням наявності чи відсутності факту передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору, що є доказом виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати повернення майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке повернення, як підтвердження виконання нею зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про повернення майна з оренди шляхом оформлення такого повернення відповідним документом (актом) відповідають вимогам чинного законодавства (постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 1/5005/5719/2011).

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про розірвання спірного договору та зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525, 526, 651, 785, 795 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Сума боргу підтверджується актом звірки за період з січень-серпень 2014р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін (а.с. 14).

Відповідач на час розгляду справи позовні вимоги не спростував, суму боргу за поставлений товар та надані послуги не сплатив.

З врахуванням викладеного, з Відповідача підлягає до стягнення 20 051,89 грн. основного боргу.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних - 5 93,32 грн. за період з 06.07.2014р. по 01.07.2015р. та інфляційні втрати - 10 356,81 грн. за період з серпня 2014р. по травень 2015р.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно встановлено період нарахування, оскільки, пунктом 3.4. Договору встановлено відстрочку платежу 2 банківські дні, рахунок-фактуру № СФ-0000025 від 03.07.2014р. відповідач отримав 03.07.14р., про що свідчить напис та печатка підприємства відповідача на рахунку-фактурі, отже останнім днем на оплату є 07.07.2014р.

З врахуванням викладеного, прострочення платежу необхідно рахувати з 08.07.2014р. по 01.07.2015р., отже 3% річних за цей період складають 591,67 грн. та підлягають до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 1,65 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що за період з серпня 2014р. по травень 2015р. інфляційні втрати становлять 11 275,57 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає до стягнення сума, заявлена позивачем в розмірі 10 356,81 грн.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача щодо неотримання ним рахунку-фактури № СФ-0000025 від 03.07.2014р. судом не приймаються, оскільки в матеріали справи позивачем надано копію рахунку-фактури № СФ-0000025, на якому міститься напис «получили 03.07.2014, бухгалтерия» та печатка підприємства відповідача, що свідчить про отримання цього рахунку-фактури відповідачем.(а.с.18).

Таким чином позовні вимоги Позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача суми основного боргу - 20 051,89 грн., 3 % річних - 591,67 грн., інфляційних втрат - 10 356,81 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 1,65 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 553, 610, 611, 625, 655, 663 Цивільним кодексом України, ст.ст. 193, 230-232 Господарським кодексом України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди нежилого приміщення №25/33 від 01.10.2014р., укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 25522449) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути нежиле приміщення, вбудоване у 1 поверх житлового будинку прощею 60,3мІ, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 25522449) шляхом укладення акту приймання-передачі з Комунальним підприємством "Парковка та реклама" (500057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан Праці, 1), про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 25522449, ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; МФО 805012, код ОКПО: 25522449, п/р 35415003084898) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 09.09.2015р.

Суддя Н.Г. Назаренко