Ухвала суду № 49959608, 08.09.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 вересня 2015 року Справа № 914/3838/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А., Попікової О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р.у справі№ 914/3838/13 Господарського суду Львівської областіза позовомОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.PKO BANK POLSKI S.A. 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" 3.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку 4.Національний банк України про1.Визнання недійсним та скасування рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформленого протоколом від 29.11.2011 року № 73/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ "Кредобанк", яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A. 2.Визнання недійсним та скасування рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформленого протоколом від 29.11.2011 року № 74/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ "Кредобанк", віднесеної до IV і V категорій ризику.

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі № 914/3838/13. Вказана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Пунктом 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено наступне: за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Тобто в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Згідно з положеннями частини 2 статті 1115 та частин. 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, зокрема неналежної оцінки судами поданих доказів, а також необхідності додаткового встановлення обставин справи, що згідно частини 2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на норми процесуального та матеріального права, однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів та не містить належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, така скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на відсутність належного обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на подання касаційної скарги, як це передбачено вимогами статті 110 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

На підставі наведеного, керуючись статтею 86, пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі № 914/3838/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова