Ухвала суду № 49948012, 03.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/17136/2012Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О. Провадження № 22-ц/789/741/15 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Ходоровський М. В., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2; ОСОБА_3; представника

ПАТ "Укрсиббанку" - Косянюк А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року ПАТ "Укрсиббанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до договору №11108710001 від 17.01.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 156400,00 доларів США, що еквівалентно 789820,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,30 % річних за час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном повернення 16.01.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.01.2007 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, в забезпечення виконання умов договору ОСОБА_1 На момент звернення заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає 206873,89 доларів США, що еквівалентно 1 653543,02 грн., в тому числі: 117886,30 доларів США, що еквівалентно 942265,20 грн. - заборгованість за кредитом, 72351,20 доларів США, що еквівалентно 578303,14 грн.- заборгованість по відсотках за користування кредитом, 69344,08 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 63630,60 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, які просить стягнути з відповідачів солідарно.

В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Укрсиббанк", третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору від 17.01.2007 року, договору іпотеки від 17.01.2007 року та договору поруки від 17.01.2007 року недійсним.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 17.01.2007 року був укладений кредитний договір №11108710001 сторонами якого виступають АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником кого є ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 Відповідно до умов кредитного договору банком йому надано кредит у розмірі 156400,00 доларів США, строком на сім років з кінцевим терміном звернення кредиту 16.01.2014 року. Крім того для забезпечення зазначеного кредитного договору укладено договір іпотеки ВЕМ №866860 від 17.01.2007року, за яким в іпотеку передано нерухоме майно - нежитлове приміщення. Оскільки зазначені вище договори кредиту та іпотеки ним не підписувались, тому вважає їх недійсними. Також виникають у нього сумніви щодо дійсності договору поруки №1 від 17.01.2007 року, згідно якого поручителем виступає ОСОБА_3, відповідно до якого зобов'язується відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов'язань перед кредитором, тобто банком, так як ОСОБА_3 даний договір не підписувався. ОСОБА_5 не звертався до неї за поручительством. Крім того, спірний кредитний договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки банк не мав права на здійснення валютних операцій щодо видачі кредиту в іноземній валюті і його не було повідомлено про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки, поруки недійсним - відмовлено.

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором №11108710001 від 17.01.2007 року в сумі 206873,89 доларів США, що еквівалентно 1653543,02 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3219, 00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи викладені в ній.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи викладені в ній.

Представник ПАТ "Укрсиббанк" - Косянюк А.А. апеляційну скаргу не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України - договір є обов'язковий для виконання сторонами зобов'язання і має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 17.01.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк" укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11108710001, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 156400,00 доларів США, що еквівалентно 789820,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,30% річних за час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном повернення 16.01.2014року.

Відповідно до п.п. 1.1,1.2.2 Кредитного договору надання кредиту здійснюється у термін до 16.01.2014 року, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з Договором у повному обсязі.

Відповідно до п.7.1 Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або банк має право вимагати від позичальника достроково сплатити банку пеню.

Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено у випадку порушення позичальником вимог п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору банк набуває право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 17.01.2007 року №1, згідно умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору. Сторони домовилися, що у випадку невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по кредитному договор ОСОБА_3 буде нести солідарну з ОСОБА_1 перед позивачем відповідальність по поверненню суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_5 (Іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки від 17.01.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, предметом іпотеки за яким є приміщення магазину промислових товарів по вул. Старий Ринок, 5 у м. Тернопіль.

05.10.2011 року ПАТ "УкрСиббанк" отримав від НБУ банківську ліцензію №75 на право надання банківських послуг, визначені ч.3 ст.47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та 05.10.2011 року - генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій згідно з додатком. Власник цієї генеральної ліцензії зобов'язаний дотримуватись встановлених законодавством України і Національним банком України вимог щодо проведення зазначених у ній валютних операцій.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.625, ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повертати позику частинами.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 20.09.2012 року заборгованість за кредитом складає 206873,89 доларів США, що еквівалентно 1 653543,02 грн., в тому числі: 117886,30 доларів США, що еквівалентно 942265,20 грн. - заборгованість за кредитом, 72351,20 доларів США, що еквівалентно 578303,14 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 69344,08грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 63630,60грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на те, що сума заборгованості розрахунку є невірною в зв"язку із підвищенням процентної ставки. Однак колегія суддів не погоджується із даними доводами, оскільки вони суперечать пунктам кредитного договору, добровільно підписаного ОСОБА_1 і як вбачається із долученого розрахунку заборгованості та пояснень представника банку, що заборгованість нараховано із 12,3%. Жодних доказів щодо невірності нарахування заборгованості апелянтами не представлено.

Голослівними є посилання апелянтів щодо не підписання ними договорів, оскільки апелянтами не представлено, а судом не здобуто спростовуючих доказів. Крім того, за клопотанням ОСОБА_1, ухвалою суду від 24.04.2013 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу щодо підпису оспорюваних договорів. Однак, із-за неоплати ним же експертизи, матеріали справи повернуто до суду і у відповідності до вимог ст.57,60 ЦПК України суд розглянув справу по суті. ОСОБА_3 договір поруки від 17.01.2007 року в судовому порядку не оскаржувала.

Вірним є висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у визнанні договору поруки від 17.01.2007 року недійсним, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору і при цьому його права не порушенні.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що у відповідності до вимог ст. 533 ЦК України грошові зобов"язання повинні бути виконанні в гривнях, а не у валюті, колегія суддів до уваги не бере, оскільки кредитний договір, укладений між ним та банком 17.01.2007 року на отримання кредиту в іноземній валюті в сумі 156400 дол. США відповідає нормам ст. 192,1054 ЦК України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", де операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Як вбачається із матеріалів справи, що НБУ 05.10.2011 року № 75 ПАТ "Укрсиббанк" видано Генеральну ліцензію та додаток до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Доводи апеляційних скарг зводяться лише до оцінки доказів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 317, 313-315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк