Ухвала суду № 4993279, 02.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02.10.09

№ 05-5- 39 / 29765

Суддя , розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - СМЦ"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" відповідача № 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

про про стягнення 1 328 396,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 18.08.2009 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

У позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної суми (п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України):

У абз. 2 стор. 2 позовної заяви зазначено, що "Позивач мав право поставити товар Відповідачу без попередньої оплати. В цьому випадку відповідач повинен був оплатити поставлений Товар у розмірі 100% від вартості поставленого Товару протягом трьох банківських днів з.", однак тут не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати, т.т. відсутні посилання на відповідні пункти Договору поставки № 60А/07 від 16.02.2007 р., а строк здійснення оплати за поставлену продукцію взагалі позивачем не вказаний. При цьому суд звертає увагу на п. 5.5 названого договору щодо строків здійснення оплати за поставлену продукцію, які вказані у Специфікації.

У абз. 3 стор. 2 позовної заяви зазначено: "Позивачем одночасно з кожною партією Товара був переданий Відповідачеві пакет документів на Товар, а саме: рахунок - фактура, видаткова накладна, податкова накладна і сертифікат якості завода - виробника", проте знов не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати (індивідуально - визначені ознаки таких документів не зазначені).

У абз. 4 стор. 2 позовної заяви зазначено: "В порушення вимог п. 5.4 Договору ... Відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлену продукцію й досі", однак і тут не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати (наведене позивачем свідчить про здійснення відповідачем часткових розрахунків за поставлену продукцію, проте загальна сума часткових розрахунків та докази на її підтвердження у позовній заяві не зазначені).

А рівно бездоказово у прохальній частині позовної заяви тільки зазначена сума заборгованості відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран") за поставлений товар по Договору поставки № 60А/07 від 16.02.2007 р. у розмірі 969890,81 грн. (у доданому до позовної заяви "Розрахунку ціни позову" сума основного боргу у розмірі 969890,81 грн. знов тільки зазначена, але не зрозуміло як позивач її обраховував - загальні суми поставок та оплат не вказані).

Згідно абз. 2 п. 3.3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з послідуючими змінами і доповненнями) підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Фактично зазначені позивачем у абз. 2, 3, 4 стор. 2 позовної заяви відомості не містять жодних вказань (посилань) на існування конкретно - визначених доказів на підтвердження цих відомостей, т.т. такі докази позивачем не зазначені. А тому суд позбавлений можливості діяти в порядку ч. 1 ст. 38 та п. 11 ч. 1 ст. 65 ГПК України, оскільки сам позивач такі докази не зазначив (т.т невідомо які саме докази суду вимагати).

Вищенаведене позбавляє підставності як наведену позивачем у позовній заяві суму основного боргу за Договором поставки № 60А/07 від 16.02.2007 р., так позбавляє обгрунтованості і розрахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків, як похідних від суми основного боргу.

За таких обставин, у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі (п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України):

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93, платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

За квитанцією № 1968 від 30.09.2009 р. платником державного мита на суму 0.17 грн. зазначена фізична особа - Пиляй Сергій Ігорович, а не позивач по справі.

До того ж, в матеріалах справи наявна довіреність № 23 від 09.04.2009 р., видана Пиляю Сергію Ігоровичу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" (відповідача №2), а не позивача.

Таким чином, сплата держмита у сумі 0,17 грн. за квитанцією № 1968 від 30.09.2009 р. не визнається судом в якості виконання вимог ст. 45 ГПК України позивачем, а є платіжним документом фізичної особи - Пиляя Сергія Ігоровича.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-ІУ від 25.03.05р. (опублікований в газеті Урядовий Кур’єр № 59 від 31.03.05р.) внесені зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Згідно останніх статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач платіжним дорученням № 798 від 27.08.2009 р. сплатив держмито у сумі 13283,97 грн., що не відповідає 1 відсотку ціни позову (13284,14 грн.).

Крім того, платіжне доручення № 798 від 27.08.2009 р. у призначенні платежу не містить символ звітності - 095. (Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито сплачується за місцем розгляду і зараховується до державного бюджету. Відповідно до цього, Головне управління Державного казначейства України листом № 61-08/1189 від 09.02.07р. повідомило, що відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з 12.02.2007р. за позовами які подаються до Господарського суду міста Києва державне мито сплачується у ВДК у Шевченківському районі м. Києва, рахунок 31110095700011 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 26077968, код платежу за бюджетною класифікацією - 22090200, символ звітності - 095).

Зважаючи на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що позивач дотримався приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Зазначені вище обставини є підставами для повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повертаються позивачеві без розгляду.

Суддя Гумега О.В.