Рішення № 4992689, 07.10.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2009 Справа № 5/126

За позовом ВАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій", м. Мукачево

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіч", м. Ужгород

про стягнення заборгованості у розмірі 7 179, 06 грн.

Суддя О.С.Йосипчук

За участю представників сторін:

від позивача: Матрофайло Н.В. - представник за довір. від 02.01.2009р.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій", м. Мукачево до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіч", м. Ужгород про стягнення заборгованості у розмірі 7 179, 06 грн.,

Встановив:

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму 5 718 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неоплати за поставлений товар та надані транспортні послуги.

Відповідно до видаткових накладних № 000002379 від 05.08.2009 року та № 000002391 від 05.08.2009 року позивач поставив товару та надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 5 718 грн. Проте відповідач своє грошове зобов'язання не виконав і не здійснив розрахунок за товар та надані послуги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 884, 99 грн. пені, суму 457, 44 грн. інфляційних збитків та суму 118, 63 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума позовних вимог становить 7 179, 06 грн.

На адресу відповідача позивачем була надіслана претензія № 509/15 від 25.12.2008р. з вимогою виконати грошове зобов'язання, на яку не було відреаговано належним чином.

Відповідач на повторну вимогу суду не направив свого представника в судове засідання, письмові заперечення проти позову та докази, які в нього є, не подав. Тому справа підлягає розгляду в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору регламентуються Главою 19 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 752 грн. та надав ранспортні послуги на суму 966 грн., що підтверджується видатковими накладними № 000002379 від 05.08.2009 року та № 000002391 від 05.08.2009 року.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту аюо інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч наведеному, відповідач порушив взяте на себе зобов”язання по оплаті за отриманий товар та надані транспортні послуги, внаслідок чого виник борг, який станом на 01 вересня 2009 року складає 5 718 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України позивач нарахував відповідачу суму 884, 99 грн. пені, суму 457, 44 грн. інфляційних збитків та суму 118, 63 грн. 3% річних.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Враховуючи той факт, що домовленості між позивачем та відповідачем стосовно нарахування пені за невиконання або несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не було, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 884, 99 грн. не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 509/15 від 25.12.2008р. про оплату вартості отриманої продукції та наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги.

За таких обставин, оскільки розмір заборгованості відповідача підтверджено документально і не заперечується, сума 6 294, 07 грн. заборгованості підлягає стягненню примусово.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України,

Суд вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіч" (88008, м. Ужгород, вул. Перемоги, 81/1, МФО 312163, код ЄДРПОУ 333438101, р/р 26003301202727 ПІБ Ужгород) на користь Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" (89600, м. Мукачево, вул. Духновича, 105, МФО 312345, код ЄДРПОУ 03327084, р/р 260004114 Райффайзен Банк "Аваль") суму 6 294, 07 грн., з яких сума 5 718 грн. – основний борг, сума 457, 44 грн. – інфляційні збитки, сума 118, 63 грн. – 3% річних, а також суму 102 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О. Йосипчук