Рішення № 49925800, 06.03.2012, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2/516/36/12

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участю позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника позивачівОСОБА_3

відповідачаОСОБА_4

представника відповідачаОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 08 липня 2011 р. звернулися до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що 17 вересня 2008 року приблизно о 09:00 год. на вул. Леніна у м. Дружківка Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода між скутером "Канунні", на якому знаходилися вони та автомобілем НОМЕР_1 , під керування відповідача ОСОБА_4.

Внаслідок даної ДТП позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та було пошкоджено її майно, а саме: туфлі, вартістю 75 гривень та брюки, вартістю 125 гривень.

Також, позивач ОСОБА_1 вважає, що крім матеріальної шкоди їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона відчувала сильний біль, від отриманої травми, дискомфорт, пов'язаний з лікуванням, неможливістю вести звичайний уклад життя, порушенням звичайних життєвих зв'язків внаслідок травми. Позивач ОСОБА_1 вважає, що ДТП, в результаті якої вона отримала тілесні ушкодження відбулася з вини відповідача ОСОБА_4, тому просить стягнути з нього матеріальну шкоду, яка полягає у вартості пошкодженого майна у розмірі 200 гривень, моральну шкоду у розмірі 30000 гривень та судові витрати у розмірі 750 гривень.

30.09.2011 року позивач ОСОБА_1 надала додаткову позовну заяву (а.с. 82-83), згідної якої свої позовні вимоги збільшила та просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 1912,84 гривень, моральну шкоду у розмірі 40000 гривень, витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 500 гривень, витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 250 гривень.

Позивач ОСОБА_2 в своїй позовній заяві посилається на те, що в результаті ДТП він отримав легкі тілесні ушкодження. Крім тілесних ушкоджень йому було завдано матеріальна шкода, а саме:було пошкоджено належне йому майно - скутер "Канунні", вартістю 8400 гривень; дружина на протязі трьох місяців знаходилась на стаціонарному лікуванні у лікарні, він відвідував її та витрачався на проїзд до місця лікарні та назад, взагалі на проїзд було витрачено 335 гривень; він купував ліки дружині, вартість ліків становить 1198,05 гривень; дружині потрібно було спеціальне харчування, вартість якого становить 1750 гривень; крім того, він втратив заробіток, у розмірі 30000 гривень, він працює за договором у Росії, у середньому його дохід складає 10000 гривень на місяць, із-за травми дружини він на протязі трьох місяців не міг виїхати до місця роботи. Загальна сума матеріальної шкоди становить 41683,05 гривень .

Позивач ОСОБА_2, вважає, що крім матеріальної шкоди йому також було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчував фізичний біль від отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень, було порушено звичайний уклад його життя, він втратив належне йому майно, хвилювався за стан здоров'я дружини. Моральну шкоду оцінює в розмірі 10000 гривень.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 41683,05 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 500 гривень, витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 250 гривень.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання зявився, позовні вимоги визнав частково та пояснив, що він вважає, що у дорожньо-транспортній пригоді винен, як він так і позивач ОСОБА_2 Оскільки вина спільна, то треба заподіяну шкоду розраховувати пропорційно. Крім того, він не згоден з розміром матеріальної та моральної шкоди. Просить позивачці ОСОБА_1 у задоволені матеріальної шкоди відмовити, моральну шкоду стягнути у розмірі 2000 гривень. На користь ОСОБА_2 стягнути матеріальну шкоду у розмірі 3303,05 гривень та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень. Судові витрати задовольнити у розмірі 50% від заявлених позовних вимог. В іншій частині позову просить відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 пояснив у судовому засіданні, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки у скоєні ДТП винні як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2 Просить стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3303,05 гривень, моральну шкоду 1000 гривень, судові витрати у розмірі 50%. В іншій частині позову просить відмовити.

Суд, заслухавши сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи відшкодовується в повному обсязі.

Суд встановив, що 17 вересня 2008 року приблизно о 09:00 год. на вул. Леніна у м. Дружківка Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю скутера "Канунні" під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілю НОМЕР_1, під керування водія ОСОБА_4.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджено протоколом огляду місця пригоди від 17 вересня 2008 року, протоколами огляду транспорту від 17 вересня 2008 року, актом № 33 комісійного обстеження дорожніх умов в місці здійснення дорожньо-транспортної пригоди від 19 вересня 2008 року, висновком експерта авто техніка № 29/1 від 24.03.2009 року (а.с. 3-4,6,7,13,78-81 кримінальної справи № 1/157/09 ) та не спростовується сторонами.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Дані обставини підтверджується висновком судово-медичного експерта № 27 від 23.02.2009 р.,, згідно якого ОСОБА_1 в результаті ДТП отримала закритий перелом зовнішньої кісточки лівого голіностопного суглоба з підвивіхом стопи та розривом дистального мижберцового сочліненія, садно та гемортроз лівого колінного суглобу, садно правого голіностопного суглобу, вивих правого плечового суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.с.35 кримінальної справи №1/157/09)

Позивач ОСОБА_1 тривалий час знаходилася у лікарні, лікувалася у звязку з отриманими тілесними пошкодженнями, під час ДТП у позивачки було пошкоджено майно, тобто позивачка ОСОБА_1 в результаті ДТП зазнала матеріальну шкоду.

Позивач ОСОБА_2 під час ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 26 від 23.02.2009 року, згідно якого ОСОБА_2 в результаті ДТП отримав садно лівої руки, який відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.31 кримінальної справи № 1/157/09 )

Під час ДТП скутер "Канунні", який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження та відповідно до висновку судового експерта № 314/2011 від 12.12.2011 року, заподіяна матеріальна шкода позивачу ОСОБА_2 складає 4491,87 гривень.

Судом встановлено, що в заподіяні тілесних ушкоджень позивачам, заподіяні механічних пошкоджень скутеру, який належить позивачу ОСОБА_2 визнано винним відповідача ОСОБА_4

Вина підтверджується постановою Дружківського міського суду від 07.05.2009 року, згідно якої кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєні злочину за ст.. 286 ч.1 КК України було закрито у звязку із застосуванням амністії на підставі ст. 1 п."г",ст.8 Закону України «Про амністію»(а.с. 161-162 кримінальної справи № 1/157/09 ).

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти того, що в результаті ДТП були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості позивачці ОСОБА_1, легкі тілесні ушкодження позивачу ОСОБА_2 , механічні пошкодження скутеру, який належить позивачу та, що він винен у скоєні ДТП.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 частково довела суду розмір матеріальної шкоду, яку їй заподіяно в результаті ДТП.

До такого висновку суд дійшов з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх позовних вимог, що їй було заподіяно матеріальну шкоду в результаті пошкодження майна, а саме: джинсових брюк, вартістю 125 гривень та туфель, вартістю 74 гривень.

Під час розгляду справи було встановлено, що в результаті ДТП було пошкоджено туфлі та джинсові брюки, які належали позивачці, що підтверджується матеріалами кримінальної справи, відповідно до постанови про приєднання до справи речових доказів від 26.03.2009 року (а.с.111).

Але, доказів у підтвердження того, що вартість даних речей складає 75 гривень - туфлі та 125 гривень - джинсові брюки, суду не надано.

Також, позивачка посилається, як на підставу свої позовних вимог, що їй було заподіяно матеріальну шкоду подальшим лікуванням наслідків травми, сума витрат на лікування складає 1172,84 гривні.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 24.08.2011 року по 08.09.2011 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, діагноз зросшийся розрив міжберцового сочліненія зліва та з/кісточки лівої гомілки, оперувалася у 2008 року у зв'язку із отриманої травмою, що підтверджується виписним епікризом 82.6.0 (а.с.85)

Відповідно до вказаного епікризу позивачці було призначено лікування, вартість лік та медикаментів складає 1163,25 гривень, що підтверджується відповідними копіями чеків, квитанції, рецептів (а.с.85-89).

Позивачка посилається як на підставу своїх позовних вимог, що вона втратила відпускні у сумі 540 гривень так, як у зв'язку із травмою знаходилась на лікарняному.

Згідно довідки від 29.10.2009 року за № 01.1066 ОСОБА_1 дійсно втратила 16 календарних днів пільгової відпустки з нарахуванням відпускних в сумі 540 грн. 16 коп. (а.с.84).

Але відповідно до п. 3 ст. 1197 ЦК України до втраченого заробітку, який підлягає стягненню не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню у сумі 1163,25 гривень, в іншій частині позовних вимог позивачці треба відмовити.

Суд, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди, також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 просить стягнути на його користь матеріальну шкоду у сумі 8400 гривень за пошкоджений скутер, посилаючись, як на обгрунтовання своїх позовних вимог квитанцію про вартість скутера, яка знаходиться у матеріалах кримінальної справи а.с. 57-58).

Але відповідно до висновків експертизи, матеріальна шкода заподіяна ОСОБА_2, як власнику пошкодженого скутера складає 4491,87 гривень.

Суд, вважає, що саме ця сума і підлягає стягненню на користь позивача.

Далі, позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на витрати по проїзду до місця лікарні, і де лікувалась його дружина, в результаті отриманих від ДТП травм. Позивач вважає, що вартість проїзду складає 335 гривень.

Як на обгрунтовання своїх позовних вимог, позивач посилається на квитанції про оплату проїзду, які знаходяться у матеріалах кримінальної справи(а.с. 60-63).

Але, суд, вважає, що дані квітки та квітанціі не можуть бути належними доказами у підтвердження розміру витрат на проїзд, оскільки на них не має дат, коли були зроблені поїздки та прізвищ, кому належать дані квітки та квітанціі, тому у суду не має можливості встановити, чи понесені дані витрати позивачем ОСОБА_2 саме під час знаходження дружини у лікарні.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1198,05 гривень, яка полягає у витратах на лікування дружини, а саме: придбання ліків та витрати на спеціальне харчування у розмірі 1750 гривень. Як на обгрунтовання своїх позовних вимог позивач посилається на чеки, які знаходяться у матеріалах кримінальної справи (а.с.64-70).

Дійсно на вказаних аркушах кримінальної справи знаходяться чеки та квитанції про оплати різних ліків.

Але, дані докази не можуть бути визнані належними, оскільки відповідно до п. 19 Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року " Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" ( з усіма доповненнями та змінами) компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали; розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Суду не було позивачем надано рецептів, довідок або рахунків про вартість ліків. Із наданих квитанції та чеків, не вибачається, що саме ці ліки були потрібні ліки позивачці ОСОБА_1 та, що вони були придбані саме ОСОБА_2

Суду не надані докази того, що позивачці потрібно було спеціальне харчування, не надано документів. які б підтвердили витрати на придбання такого харчування ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути на його користь втрачений заробіток у сумі 30000 гривень.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування доходів, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Але позивачем, не надано суду доказів на підтвердження того, що він дійсно працював, розмір його середнього заробітку.

Тому у суду не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Таким чином суд, вважає, що з відповідача ОСОБА_4 треба стягнути на користь позивача ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 4491,87 гривень.

Крім матеріальної шкоди позивачі просять стягнути на їх користь з відповідача також моральну шкоду, яку оцінюють в 50000 гривень.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає доведеним, той факт, що відповідач ОСОБА_4 заподіяв позивачам моральну шкоду, оскільки від його винних дій позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.

Позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, відчували фізичній біль, моральні страждання, тривалий час лікувалася.

Оцінюючи в сукупності дії відповідача, характеру правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивачів та позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини відповідача, матеріальне становище відповідача, його стан здоровья, суд вважає необхідним стягнути з нього моральну шкоду на користь позивачки ОСОБА_1 у розмірі 7000 гривень та на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

Суд не може погодитися із доводами відповідача та його представника що матеріальну та моральну шкоду треба стягнути пропорційно, оскільки вина відповідача та позивача ОСОБА_2 у скоєні ДТП спільна.

При цьому в обгрунтовання своїх заперечень відповідач та представник відповідача посилаються на висновок судової авто технічної експертизи № 29/1 від 24.03.2009 року, якою встановлено, що позивач ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем під керуванням ОСОБА_4

Але висновок експертизи не має наперед установленої сили та підлягає оцінюванню у сукіпності із іншими доказами що містяться в матеріалах справи.

Обставини щодо вини ОСОБА_2 у скоєні ДТП витікають тільки з висновку автотехнічної експертизи та жодними іншими доказами не підтверджені.

Таким чином, у суда не має підстав, вважати, що ОСОБА_2 визнанно виним у скоєні ДТП.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачів було звільнено від сплати державного мита, але позивачами було оплачено послуги правової допомоги у розмірі 500 гривень кожним (а.с. 9,10) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 гривень кожним, тому дані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн.60 коп. гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212,214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167,1187,1197 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1163 (одна тисяча сто шістьдесят три) гривні 25 коп., моральну шкоду у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката у сумі 500 (пятьсот) гривень , витрати на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи у сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4491 (чотири тисячі чотириста девяносто одна) гривня 87 коп., моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката у сумі 500 (пятьсот) гривень , витрати на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи у сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 в Державний бюджет м.Дружківка р/р 31212206700040 банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 Код ЕДРПОУ (банку) 34686563 Код ЕДРПОУ (суду) 02895722, КБК 22030001 судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцать) грн. 60 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар