Рішення № 49916506, 02.09.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/645/47/15

Справа № 645/2549/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Білобровій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківодоканал» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві власності шляхом знесення самочинного будівництва, 3-тя особа: Харківська міська рада, ОСОБА_3,-

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємтво «Харківвводоканал» (далі КП «Харківводоканал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 На обґрунтування позову зазначалося, що з метою посилення контролю за використанням земель, дотриманням правил благоустрою території міста Харкова, для врегулювання процедури вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у місті Харкові, Харківська міська рада прийняла рішення №390/11 від 17.08.2011р., яким затвердила Порядок вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012р. № 753/12). На виконання вимог вищезазначеного рішення Харківської міської ради працівниками КП «Харківводоканал» було проведено огляд стану мереж водопровідної магістралі та госпфекальної каналізації та 05.04.2012р. виявлено самочинно збудовану споруду - капітальний гараж, розташований на території будинковолодіння по АДРЕСА_1, власником якого є відповідач ОСОБА_2 З боку КП «Харківводоканал» на адресу відповідача неодноразово направлялися приписи щодо знесення незаконної будівлі, на які він не відреагував, документи, що підтверджують законність проведеного їм будівництва не надав. Відсутня інформація щодо надання дозволів на вказаного будівництва також і в Державній архітектурній інспекції та в адміністрації Фрунзенського району м.Харкова. Позивач зазначає, що самочинна споруда побудована з порушенням вимог додатку 8.1 до Державних будівельних норм (ДБН) 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких мінімальна відстань від фундаментів будівель і споруд до водопроводу - 5 м. У позові зазначається, що водопровідна магістраль по АДРЕСА_1 є власністю КП «Харківводоканал», вказане підприємство виконує функції забезпечення екологічного благополуччя на території м.Харков. За таких обставин самочинно побудована споруда перешкоджає КП «Харківводоканал» реалізувати своє право власності, т.щ. в разі виникнення аварії в мережі водопостачання підприємство буде позбавлено можливості вжити заходів для її швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації. На підставі наведеного, у позові КП «Харківводоканал» просило суд усунути перешкоди у користуванні та володінні майном - водопровідною мережею D-150 мм, шляхом зобов»язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести самовільно зведений гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи представник позивача за довіреністю від 06.05.2014р. ОСОБА_4 обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві підтримав, проте уточнив позовні вимоги наступним чином : просив суд усунути перешкоди у користуванні та володінні майном - водопровідною мережею D-150 мм, шляхом зобов»язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести частину, а саме 4,5м від воріт уздовж в глибину, самовільно зведений гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1. При цьому пояснив суду, що через наявність фінансових труднощів КП «Харківводоканал» не в змозі провести оплату судово-будівельнотехнічної експертизи по вказаній цивільній справі. Проте вважав, що з боку позивача надано достатньо доказів на підтвердження заявленого позову, а саме витяг з топографічного плану служби містобудівного кадастру міста Харкова, з якого вбачається, що відстань від водопроводу до сараю, самочинно побудованого за адресою: АДРЕСА_1, становить 0,5 м, в той час як відповідно до ДБН ця відстань повинна становити 5 м. За таких обставин сарай підлягає знесенню на 4,5 м уздовж в глибину земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував. Пояснив, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить йому та його брату ОСОБА_3, в судовому порядку між ними проведено в натурі розподіл житлового будинку та надвірних споруд, а також визначено порядок користування земельною ділянкою. Спірний сарай літ. «Е» розташований на його частині земельної ділянки, він побудований ним в 1997р. самочинно, в експлуатацію не введений. Проте, на думку відповідача, в процесі розгляду справи позивачем не доведено де саме розташовується водопровідна мережа КП «Харківводоканал» на вул. Ватутіна м.Харкова та яким чином сарай перешкоджає експлуатації водопроводу.

3-тя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник 3-ї особи Харківської міської ради в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

На підставі рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.06.2010р. житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на праві часткової власності належить відповідачу ОСОБА_2 - 312/600 його частин, 3-й особі ОСОБА_3 - 288/600 частин, відомості про право власності внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.152-153, 175-180).

Крім того, на підставі вищезазначеного рішення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні з'ясовано, що на земельній ділянці, яка на підставі рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.06.2010р. виділена у користування ОСОБА_2, в 1997р. ОСОБА_2 самочинно побудував сарай літ. «Е», розміром 6,69м х 4,32м, який правим боком примикає до правого боку будинковолодіння (суміжного з будинковолодінням АДРЕСА_1 ), передньою частиною примикає до огорожі №4,5,7,1 по будинковолодіння НОМЕР_1, що розташовується по червоній смузі вул.Ватутіна (а.с.160-167).

Дозвіл на будівництво сараю літ. «Е» відповідачем ОСОБА_2 не отримувався, в експлуатацію за певною процедурою вказана споруда не приймалася.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог суд виходить із такого.

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює стаття 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект ; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частини четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15,16 ЦК України , статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У той самий час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відмову від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися.

Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічний висновок міститься у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014р. по справі 6-180цс14.

На підставі положень частини третьої статті 10 ЦПК України закріплено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що водопровідна мережа, розташована по вул.Ватутіна м.Харкова, перебуває на балансі КП «Харківводоканал» (а.с.31). В той же час належних та беззаперечних доказів на підтвердження конкретного місце розташування вказаної водопровідної мережі по вул. Ватутіна, відстані між водопроводом до окремих споруд, зокрема до самочинно побудованого сараю літ. «Е» по АДРЕСА_1, суду надано не було. В матеріалах справи наявні письмові дані про відмову сторони позивача від клопотання про призначення по справі судової будівельнотехнічної експертизи для з'ясування вказаних питань та проведення оплати експертних досліджень. Не доведено суду яким чином самочинно побудований сарай літ. «Е», передня частина якого відповідно до технічного плану на будинковолодіння примикає до огорожі №4,5,7,1, порушує права КП «Харківводоканал» як власника водопровідної мережі, розташованої по вул.Ватутіна м.Харкова, з врахуванням того, що сама огорожа будинковолодіння не є самочинною спорудою та перешкод в користуванні власністю для позивача не створює. В той же час для правильного застосування статей 376, 386, 391 ЦК України встановлення цього факту є обов'язковим.

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення (можливого порушення) ОСОБА_2 у зв'язку зі зведенням ним сараю прав КП «Харківводоканал» як власника водопровідної мережі , який пов'язує порушення своїх прав саме із недотриманням Державних будівельних норм (ДБН) 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких мінімальна відстань від фундаментів будівель і споруд до водопроводу - 5 м.

При вирішенні позову судом також враховується та обставина, що знесення самочинного об'єкту нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень. Дані про застосування відповідних заходів реагування відносно ОСОБА_2 з боку власника земельної ділянки - Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області відсутні.

Крім того , суд вважає необхідним врахувати при вирішенні спору дію Положення пункту 9 Розділу У Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ч.1 ст.30-1), яким передбачена можливість прийняття в експлуатацію за певною процедурою об'єктів, збудованих до 12 березня 2012 року без відповідних дозволів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківодоканал» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві власності шляхом часткового знесення самочинного будівництва - сараю літ. «Е», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -