Ухвала суду № 49909637, 01.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/1304/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1696/15Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді - Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

при секретарі - Ткаченко Т.І.

за участю: представника позивача - Фаустова Ю.Ю.,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 011/331605/0133869 від 15.04.2013 р. в розмірі 445664,53 грн. та судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову Банку до поручителя ОСОБА_5, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції хибно та в порушення вимог ст.ст. 555,559 ЦК України зазначив в оскаржуваному рішенні, що пред'явлення вимоги до поручителя пов'язується з пред'явленням позову, тому відсутні підстави для припинення поруки та відмови Банку у задоволенні позову до поручителя.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПСП «Нове життя» укладений кредитний договір № 011/331605/0133869, за умовами якого (п. 1.1., 1.3., 2.1.) банк зобов'язується надати позичальнику кредит в розмірі 600 000 грн. терміном до 10 квітня 2014 року, зі щомісячною процентною ставкою 23 % річних. Погашення заборгованості здійснюється згідно графіку до 09.04.2014 (п.5.2.)

Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Забезпеченням виконання даного договору виступив поручитель ОСОБА_5, який згідно договору поруки № 12/331605/0133869 від 15 квітня 2013 року взяв на себе обов'язок солідарної відповідальності (п. 1.1) у випадку невиконання ПСП «Нове життя» взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, укладеному між ним та банком (а.с. 10-12).

В період з 17 по 26.04.2013 ПСП «Нове життя» було отримано від банку 600 000 грн. (а.с. 14-17).

09 вересня 2014 р. позивач направив відповідачам лист з вимогою про дострокове погашення заборгованості за даним кредитним договором станом на 08.09.2014 в розмірі 389 185, 84 грн. (а.с. 22, 23).

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 10.10.2014 за кредитним договором існує заборгованість в розмірі 445 563, 17 грн., яка складається з: 389 185, 84 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 48 239, 36 грн. - пеня за прострочення строків погашення кредиту; 7 847, 69 грн. - прострочені відсотки; 290, 28 грн. - пеня за простроченими відсотками (а.с. 18, 71-74).

Висновком судово-економічної експертизи № 11 від 27.02.2015 встановлено, що позивачем вірно визначено розмір простроченої заборгованості за кредитом - 389 185, 84 грн., а також прострочені відсотки в розмірі 7 847, 69 грн. В той час розмір пені за порушення строків погашення кредиту складає 48371, 51 грн. та є більшим, ніж вказано позивачем, а розмір пені за простроченими відсотками становить 259, 49 грн. та є меншим, ніж зазначено позивачем, а в цілому заборгованість є більшою та складає 445664, 53 грн. (а.с. 92-102).

Задовольняючи позов до ПСП «Нове життя» та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що договором поруки визначено, що він діє до повного виконання забезпечених зобов'язань та зобов'язань поручителя за договором; строк виконання основного зобов'язання встановлено до 10.04.2014 року, тому право на пред'явлення вимоги до поручителя у Банка виникло з 10.04.2014 року протягом шести місяців, а саме до 10.10.2014 року. Позов датований 15.10.2014 р., до суду Банк звернувся 16.10.2014 року, направивши позовну заяву засобами поштового зв'язку, який надійшов до суду 21.10.2014 р. Тому Банк звернувся до суду з вимогою до поручителя поза межами встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч.1 ст.1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст.543 цього Кодексу у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Разом з тим, частиною 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в укладеному між банком та ОСОБА_5 договорі поруки не визначено строку, після якого порука припиняється, а зазначено, що він діє повного виконання забезпечених зобов'язань, що за змістом ч. 4 ст. 559 ЦКУ не є строком, після якого порука припиняється. Днем настання строку виконання основного зобов'язання за п.1 додатку № 1 до кредитного договору визначено 09 квітня 2014 року (а.с.9).

Таким чином, місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що у банку право на пред'явлення вимоги до поручителя про виконання порушеного боржником зобов'язання виникло, починаючи з 10 квітня 2014 року, протягом наступних шести місяців, тобто до 10 жовтня 2014 року.

При цьому, позов до поручителя банк підготував 15.10.2014, а здав на пошту 16.10.2014 (а.с. 23), після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК шестимісячного строку.

Вірно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов Банку до ПСП «Нове життя» та відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_5 у зв'язку з пропуском позивачем строку пред'явлення до нього вимоги, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України.

При цьому, висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі № 6-6цс14 від 17.09.2014 р., яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції хибно та в порушення вимог ст.ст. 555,559 ЦК України зазначив в оскаржуваному рішенні, що пред'явлення вимоги до поручителя пов'язується з пред'явленням позову, тому відсутні підстави для припинення поруки та відмови Банку у задоволенні позову до поручителя, - не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль", - відхилити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак

Судді: /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Л.І.Пилипчук

ЗГІДНО: Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак