Рішення № 4990536, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/390

24.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"Норма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва"

про стягнення 572 079,68 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Гребінник О.О.(дов. № б/н від 20.03.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 453 563,04 грн., що становить заборгованість за договором підряду № 1606/1 від 16.06.2008р. та 42 904,65 грн. збитків від інфляції, 67 080,72 грн. пені, 8 531,29 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 10.08.2009р. порушено провадження у справі № 8/390, розгляд справи призначений на 10.09.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.09.2009р., представник позивача подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між цими ж сторонами про цей же предмет і з цих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; довідку про знаходження позивача в ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи позивача та клопотання про продовження строку розгляду даної справи, яке було задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 10.09.2009р. розгляд справи був відкладений на 24.09.2009р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів; продовжено строк розгляду справи № 8/390 та звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 24.09.2009р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти відповідача в сумі 572 079,68 грн.

Від відповідача клопотань та заяв через канцелярію суду не надходило.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов’язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

16.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»- «замовник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Норма»- «підрядник»був укладений договір підряду № 1606/1 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «замовник»доручив, а «підрядник»прийняв на себе повний комплекс робіт по виконанню внутрішніх оздоблювальних робіт на об’єкті «Будівництво торгового комплексу»по вул. Столичне шосе, м.Києва.

Вартість робіт доручених «підряднику», визначена договірною ціною (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору (п.2.2 договору).

Умовами договору сторони погодили, що «замовник»проводить щомісячні проміжні платежу виплати за фактично виконані роботи «підряднику»на підставі оформлених підписами та печатками «замовника»і «підрядника»актів приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в та довідки про виконані роботи по формі № КБ-3, наданих не пізніше 30 числа звітного періоду. Оплата виконаних робіт здійснюється після дати підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок «підрядника». Акт приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в та довідку про виконані роботи (форма №КБ-3), готує «підрядник», підписує та оформляє в установленому порядку. Вартість фактично виконаних обсягів робіт по етапу визначається на підставі цін по договірній ціні (додаток № 1) (п.2.5 договору).

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008р. на суму 178 011,17 грн., за липень 2008р. на суму 163 503,32 грн., за серпень 2008р. на суму 113 156,13 грн., за вересень 2008р. на суму 210 885,18 грн. та акти приймання виконаних підрядних робіт № 1/06 за червень 2008р. на суму 178 011,17 грн., № 2/07 за липень 2008р. на суму 163 503,32 грн., № 3/08 за серпень 2008р. на суму 113 156,13 грн., № 4/09 за вересень 2008р. на суму 210 885,18 грн., на загальну суму 655 555,80 грн., які свідчать про виконання «підрядником»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на суму 179 552,13 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт № 5/10 за жовтень 2008р. на суму 179 522,13 грн., які підписані в односторонньому порядку позивачем на підставі ч.4 ст. 882 ЦК України.

Позивач направляв вищевказані довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. та акт приймання виконаних підрядних робіт № 5/10 за жовтень 2008р. на адресу відповідача, що підтверджується листом вих.. № 5 від 23.03.2009р., описом вкладення у цінний лист від 03.04.2009р. та фіскальним чеком № 7936 від 03.04.2009р. (копії в матеріалах справи).

Вищевказані документи були отримані відповідачем, про що свідчить підпис та печатка відповідача у графі «підпис одержувача»на повідомленні про вручення кур’єрского відправлення № 38044030918.

В матеріалах справи відсутня мотивована відмова відповідача від підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. та акту приймання виконаних підрядних робіт № 5/10 за жовтень 2008р. Відповідачем таких доказів суду не надано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України договором передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В матеріалах справи відсутні докази визнання та акту приймання виконаних підрядних робіт № 5/10 за жовтень 2008р. недійсними. Відповідачем таких доказів суду не надано.

Таким чином, виконані позивачем роботи на суму 179 522,13 грн. згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. та акту приймання виконаних підрядних робіт № 5/10 за жовтень 2008р. вважаються такими, що прийняті відповідачем без претензій та зауважень та являються підставою для проведення відповідачем розрахунків.

У відповідності з п.п.4.1.1 п.4.1 договору «замовник»зобов’язався здійснювати своєчасно на протязі 5-ти банківських днів, щомісячні проміжні виплати за виконані роботи «підрядника»на підставі оформлених підписами й печатками «замовника»і «підрядника»актів приймання виконаних підрядних робіт по формі №КБ-2в та довідки про виконані роботи по формі № КБ-3, наданих не пізніше 30 числа звітного періоду.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 391 514,89 грн., що підтверджується банківськими виписками та довідкою з обслуговуючого позивача банку вих. № 175-22-13/1127 від 22.09.2009р. (в матеріалах справи), тоді як позивач виконав роботи на суму 845 077,93 грн., що підтверджується вищевказаними довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 453 563,04 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 453 563,04 грн. основного боргу за договором підряду № 1606/1 від 16.06.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 42 904,65 грн. збитків від інфляції, 67 080,72 грн. пені, 8 531,29 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду № 1606/1 від 16.06.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 8 531,29 грн. та збитків від інфляції в розмірі 42 904,65 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 8 531,29 грн. та збитків від інфляції в розмірі 42 904,65 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату прийнятих та підписаних виконаних робіт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (п.5.1.1 договору).

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 67 080,72 грн., при цьому не врахувавши положень ч. 6 ст. 232 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 46 998,53 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 453 563,04 грн. основного боргу, 42 904,65 грн. збитків від інфляції, 46 998,53 грн. пені, 8 531,29 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 551 997,51 грн. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625, 853, 875, 882 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва" (02095, м.Київ, вул.. Урлівська, буд. 8, оф. 123; код ЄДРПОУ 31458110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Норма" (01601, м.Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, каб. 1111; код ЄДРПОУ 33880412) 453 563 (чотириста п’ятдесят три тисячі п’ятсот шістдесят три) грн. 04 грн. основного боргу, 42 904 (сорок дві тисячі дев’ястот чотири) грн. 65 коп. збитків від інфляції, 46 998 (сорок шість тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 53 коп. пені, 8 531 (вісім тисяч п’ятсот тридцять одну) грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 5 519 (п’ять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 98 коп. державного мита, 113 (сто тринадцять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 30.09.2009р.