Рішення № 4990468, 02.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/498

02.09.09

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про зобов’язання вчити певні дії

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –

Іванюк О.М., представник за дов. б/н від 03.07.2009;

від відповідача –

Гутник А.Ж., представник за дов. № 126-ГО/09 від 19.05.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2009 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»(далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –відповідач) повернути вклад та виплатити проценти шляхом згідно договору банківського вкладу в іноземній валюті від 25.06.2008 (далі –Депозитний договір)

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо своєчасного повернення вкладу у зв’язку з закінченням його строку дії, розміщеного на підставі Депозитного договору, та нарахованих згідно з умовами Договору відсотки.

Відповідач письмового відзиву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2008 між позивачем (Вкладник) та відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір, відповідно до пп.1.1, 1.2 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2652901301129 (далі рахунок) в євро ТОВ «Укрпромбанк», код банку 326814; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 100 000,00 євро.

Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 11 від 26.06.2008.

Відповідно до п. 1.3 Депозитного договору Банк зобов’язується повернути суму вкладу 6 липня 2009 року.

02.10.2008 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Депозитного договору, якою внесено зміни до п. 2.4 Депозитного договору, та встановлено, що сплата процентів здійснюється в день повернення вкладу, в т.ч. у випадку дострокового припинення дії цього Договору. Якщо днем сплати процентів є вихідний, святковий (неробочий день), то нараховані проценти за вкладом перераховуються на поточний рахунок вкладника на наступний робочий день.

Відповідно до п. 3.1.2 Депозитного договору Банк зобов’язаний повернути Вкладнику вклад та виплатити проценти згідно умов договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються Банком в безготівковій формі на поточний рахунок Вкладника за реквізитами, вказаними в розділі 7 договору.

Однак, відповідач в порушення умов договору, свого зобов’язання щодо своєчасного повернення Вкладнику вкладу та виплати процентів не здійснив, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом в якому вимагав повернути кошти в сумі 100 000,00 євро та нараховані відсотки.

Проте, відповідач кошти не повернув, на лист не відповів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідач всупереч вище вказаним нормам ЦК України та умовам Депозитного договору свого зобов’язання не виконав.

Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 100 000 євро., 7 773,48 євро відсотків позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на введення мораторію в Банку на задоволення вимог кредиторів Банку.

Постановою Правління Національного банку України від 20.01.2009 № 19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (21.01.2009-21.01.2010) мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 21.01.2009 до 21.07.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 447 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У спірному ж випадку строк виконання зобов’язання за останньою вимогою позивача настав вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку.

А отже, на спірні правовідносини сторін щодо повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків станом на момент подання позову до суду дія мораторію не поширювалась.

Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону України Про банки і банківську діяльність». Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі України «Про банки і банківську діяльність»у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Депозитним договором після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до стягнення з відповідача суми депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати з Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, к. 1, ідентифікаційний код 20448234) № 2650258 у ВАТ «Ерсте Банк»м. Києва МФО 380009, – 100 000 (сто тисяч) євро вкладу; 7 773 (сім тисяч сімсот сімдесят сім) євро 48 євроцентів відсотків.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, к. 1, ідентифікаційний код 20448234) на поточний рахунок № 2650258 у ВАТ «Ерсте Банк»м. Києва МФО 380009 – 7 (сім) євро 90 центів. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення суду від 02.09.2009 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»судових витрат, з яких 7 (сім) євро 90 центів –витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, продовженого постановою Правління Національного банку України № 447 від 05.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», а саме до 21.01.2010.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, к. 1, ідентифікаційний код 20448234) зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 (сто дев’яносто сім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 07.10.2009