Вирок № 49904129, 09.09.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/5726/14-к

Провадження № 11кп/782/128/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року апеляційний суд Луганської області у складі:

Головуючого Кранга Л.С.,

Суддів: Усманової С.С., Юрченко А.В.,

з участю секретаря Лебединської Л.М.,

прокурора Ахметова Р.А.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області кримінальне провадження №12014130000000197 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Луганської області Цибуля О.М. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2015 року, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Попасна Луганської області, громадянина України, українця, який має середньо-спеціальну освіту, працює слюсарем зі зборки металевих конструкцій Попаснянського вагонно-ремонтного заводу, не одружений, раніше не судимий, не є депутатом, проживає за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченого за ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

На початку квітня 2014 року, більш точну дату встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, інша особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку із її розшуком, маючи намір до відкритого протистояння з державною владою України, розробив план по створенню, не передбаченого законами України, збройного воєнізованого формування «Народне Ополчення Луганщини», з метою вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї, блокування доріг та інших транспортних комунікацій, тощо.

Так, на початку квітня 2014 року, більш точну дату встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим, інша особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку із її розшуком, здійснюючи створення непередбаченого законами України збройного воєнізованого формування, присвятив у розроблений ним план злочинної діяльності інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку із їх розшуком, і запропонував їм спільну реалізацію злочинного умислу, на що отримав від них згоду. Після чого інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку із їх розшуком, вступили між собою в злочинну змову, приступили до спільної реалізації умислу, спрямованого на створення непередбаченого законами України збройного воєнізованого формування « Народне Ополчення Луганщини».

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку із їх розшуком, діючи спільно, розробили загальний план злочинних дій по створенню збройного воєнізованого формування, до якого входило проведення мітингів на території міста Луганська та Луганської області, спрямовані на протистояння державній владі України, а також агітацію до вступу у «Народне Ополчення Луганщини», з подальшим захопленням адміністративної будівлі Служби безпеки України та заволодіння вогнепальною зброєю, яка знаходилась у зазначеній будівлі.

Так, 06 квітня 2014 року приблизно о 15.00 годині, реалізуючи злочинний умисел, інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку із їх розшуком, з групою осіб, які виступали проти державної влади України, здійснили захоплення адміністративної будівлі Служби безпеки України, заволоділи автоматичною зброєю, яка знаходилась у приміщенні будівлі, проголосили себе «Армією Юго-Востока», таким чином створили не передбачене законами України збройне воєнізоване формування «Армія Юго-Востока», штаб якого базувався у захопленій будівлі СБУ, з метою заволодіння окремими територіями та їх утримання, захоплення адміністративних будівель, заволодіння автотранспортом, скоєння розбійних нападів з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї, блокування доріг та інших транспортних комунікацій, тощо, та прийняли на себе керівництво збройним формуванням.

Іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку із їх розшуком, були створені структурні підрозділи, які входили до не передбаченого законами України збройного воєнізованого формування «Армії Юго-Востока», а саме батальйони «Призрак» та «Заря», та підрозділ «Прапор»..

З початку створення не передбаченого законами України збройного воєнізованого формування «Армія Юго-Востока» інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку із їх розшуком, у підконтрольних їм містах Луганської області почали проводити роботу, пов'язану з набором особового складу, проводити навчально-тренувальну підготовку та визначати функції та дії кожної особи, яка входила до структурного підрозділу не передбаченого законами України збройного воєнізованого формування «Армії Юго-Востока», з метою подальшого вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

У подальшому було встановлено, що на початку червня 2014 року (точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим) в структурний підрозділ збройного формування не передбаченого законами України, діючого на території міста Попасна Луганської області, створеного іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку із її розшуком, на добровільній основі увійшов ОСОБА_2, який мав умисел приймати активну участь в діяльності даного збройного формування.

Вступивши в зазначене збройне формування, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності формування, став приймати активну участь в ньому, а саме виконував вказівки осіб, які були рангом вище нього.

З початку липня 2014 року до 20.07.2014 року, ОСОБА_2, діючи в складі збройного формування, керуючись прямим умислом, чергував на блокпосту розташованому на перехресті доріг Попасна-Первомайськ-Артемівськ-Троїцьке Луганської області, за вказівкою здійснював розвідувальну діяльність з ціллю збору інформації про кількість підрозділів Збройних сил України, зупиняв та проводив огляд транспортних засобів.

Для виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_2 отримував боєприпаси, а саме патрони зразка 1943 року, які призначені для стрільби зі стрілецької зброї вітчизняного виробництва: автоматів - АК; АКМ; АКМС; ручних кулеметів РПК; РПКС, а також деяких моделей нарізної мисливської зброї (карабіни «Сайга», «Архар» та інші).

Таким чином ОСОБА_2„ усвідомлюючи, що діє всупереч установленого законом порядку поводження з боєприпасами, незаконно придбав, зберігав та носив при собі патрони до моменту його затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

31 липня 2014 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2, було затримано у порядку ст.208 КПК України, при складанні відповідного протоколу, під час особистого обшуку у слідчому кабінеті Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області, працівниками міліції у присутності понятих було виявлено та вилучено 7 патронів, які належать підозрюваному.

Згідно висновку експерта патрони вилучені у ОСОБА_2, є бойовими припасами - 7,62 мм., патронами зразка 1943 року, які призначені для стрільби з наступної військової стрілецької зброї: автомати-АК-74; АКС-74; АКС-74У; ручні кулемети, РПК; РПКС, а також з деяких моделей нарізної мисливської зброї (карабіни «Сайга», «Архар» та ін.), надані на експертизу патрони для стрільби придатні.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.260 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки, за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.2-4 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_2 покладено обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну міста проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасовано, звільнено ОСОБА_2 з під варти у залі суду.

Питання про долю речових доказів вирішено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення балістичної експертизи в сумі 245 гривень 70 копійок.

На зазначений вирок прокурор відділу прокуратури Луганської області Цибуля О.М. подав апеляцію, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2, фактичних обставин справи, правильності кваліфікації, зазначає що суд призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що судом неналежним чином надано оцінку тяжкості скоєного кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, не враховано підвищену суспільну небезпеку скоєного злочину, зазначає, що ОСОБА_2 вчинив умисний тяжкий злочин, суспільна небезпечність якого полягає в тому, що участь у неконтрольованих органами державної влади воєнізованих та збройних формуваннях є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, переростання в банди, протистояння з органами правопорядку. Звертає увагу на те, що з огляду на підвищену суспільну небезпеку злочинів зазначеної категорії, Верховною Радою України 07.10.2014 прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини». Цим законом ст. 176 КПК України доповнено частиною 5, відповідно до якої запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в тому числі статтею 260 КК України, тобто, законодавець встановив, що ніякі запобіжні заходи окрім найбільш суворого - тримання під вартою не можуть бути застосовані до цих осіб.

Крім того, на цей час, не передбачені законом збройні формування продовжують свою діяльність на території Луганської області, у зв'язку з чим є підстави вважати, що у подальшому ОСОБА_2 перебуваючи на свободі, може повернутись або вступити до лав незаконних військових або збройних формувань та продовжити злочинну діяльність.

Вказує, що судом при призначені покарання не враховано, що у ОСОБА_2 було вилучено бойові припаси, які придатні для стрільби, вказана зброя та бойові припаси призначені для знищення живої сили супротивника. Таким чином, вважає, що зазначені обставини вказують на те, що хоча він і не застосовував насильство до громадян, але мав намір на це, зберігаючи при собі вказані бойові припаси та міг це зробити при нагоді.

Вважає, що суд при призначені покарання не у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості злочину, передбаченого ст..260 КК України та особи обвинуваченого ОСОБА_2, безпідставно звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, вказує, що судом, усупереч п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку не зазначено рішення про залік досудового тримання під вартою, оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 майже 10 місяців знаходився під вартою.

Просить вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.260 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.

Після доповіді судді-доповідача, була вислухані:

Прокурор Ахметов Р.А., який підтримав доводи апеляції, просив вирок суду скасувати і постановити новий вирок,

захисник ОСОБА_1, який вважав апеляцію такою, що не підлягає задоволенню,

обвинувачений ОСОБА_2, який просив вирок суду залишити без змін.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, що стосуються даних про особу обвинуваченого, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_2 останнє слово, апеляційний суд вважає апеляцію прокурора такою що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_2 не оспорюються в апеляційній скарзі і відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 260 КК України, як участь в діяльності не передбаченого законами України збройного формування, та за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку, суд, при призначенні ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, займається суспільно-корисною працею, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставин що обтяжують покарання судом не встановлено.

У якості мотивів призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст..ст.75,76 КК України, суд зазначив про те, що обвинувачений ОСОБА_2 до часу його затримання бійцями правоохоронних органів і силових структур України, перебував за місцем свого проживання і будь-яких правопорушень не здійснював, в складі незаконних збройних формувань перебував незначний проміжок часу з початку липня по 20 липня 2014 року, будь-яких дій, пов'язаних з застосуванням насильства щодо громадян він не здійснював, у наступний час зрозумів справжні незаконні і антидержавні дії і методи їх скоєння членами таких формувань. Активно сприяв розкриттю правопорушення, зокрема добровільно надавши органам досудового слідства письмові докази. Будь -яких інших фактів, які б підтверджували скоєння ОСОБА_2 незаконних дій щодо окремих осіб, або дій, які зумовили настання тяжких наслідків, матеріали досудового і судового проваджень не містять, що правові підстави для застосування до ОСОБА_2 змісту ч.5 ст.176 КК України відсутні.

Погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України, які класифікуються як тяжкі злочини, що на цей час не передбачені законом збройні формування продовжують свою діяльність на території Луганської області.

Відповідно до ст..50 КК України покарання має наметі не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

За таких обставин, апеляційний суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, вважає що вирок щодо ОСОБА_2 необхідно скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України та ухвалити новий вирок.

У відповідності до ст.65 КК України, виходячи з конкретних фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд, при призначенні покарання ОСОБА_2, враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до ст..12 КК України відносяться до категорії тяжких, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень даної категорії, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше не судимий, працює, в биту характеризується позитивно, його молодий вік ( т.1 а.к.п.95), обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння розкриттю правопорушення, а саме добровільне надання органам досудового слідства письмових доказів (т.1 а.п. 27-31).

Обставин, що обтяжують покарання, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, апеляційний суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Підстав для застосування ст..ст.75,76 КК України апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляції прокурора в цій частині є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Доводи апеляції прокурора щодо заліку досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст..72 КК України апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Із матеріалу кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 був затриманий 31.07.2014 року. Ухвалою слідчого судді Старобільского районного суду Луганської області від 01.08.2015 року щодо ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в подальшому ухвалами Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.11.2014 року, 15.01.2015 року, 11.03.2015 року 27.04.2015 року ОСОБА_2 продовжувався строк тримання під вартою ( т.1 а.к.п. 18-20,59-60, т.2 а.к.п.28, 34, 54, 99).

Таким чином, строк тримання ОСОБА_2 під вартою з 31.07.2014 року по 25.05.2015 рік відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України підлягає заліку у строк відбування покарання.

В мотивувальній частині вироку суд послався на конкретних осіб, щодо яких кримінальне провадження не розглядалось і які, як було встановлено апеляційним судом, оголошені в розшук. За таких обставин із мотивувальної частини вироку підлягає виключенню посилання суду на конкретних осіб, щодо яких кримінальне провадження не розглядалось.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст..405,407 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Луганської області Цибуля О.М. - задовольнити.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 - скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

ОСОБА_2 визнаному винуватим вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2015 року за ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України, призначити покарання:

За ч.2 ст.260 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки ,

За ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки .

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначити ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири).

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня фактичного виконання вироку, зарахувати в строк відбування покарання строк тримання ОСОБА_2 під вартою з 31.07.2014 року по 25.05.2015 рік.

Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на конкретних осіб, щодо яких кримінальне провадження не розглядалось.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С У Д Д І:

Л.С.Кранга С.С.Усманова А.В.Юрченко