Рішення № 4990238, 29.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/64

29.09.09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/64 29.09.2009

За позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»

До

Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест»

Про

стягнення 24 988, 40 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:

Радзівіло Т.О. (пред. за довір. від 10.07.2009 року)

Від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест»заборгованості за договором №3527 від 23.02.1999 року у сумі 24 988, 40 грн. (у тому числі 23 791, 31 грн. –основний борг; 210, 06 грн. –3% річних; 987,03 грн. інфляційної складової боргу). Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача державне мито за подання позову та інші судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

30.07.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 23/64 та призначено її до розгляду на 25.08.2009 року.

Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 25.08.2009 року представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду Відповідач не виконав.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.08.2009 року представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив стягнути з Відповідача суму заборгованості та судові витрати.

Судове засідання 25.08.2009 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалось на 17.09.2009 року та 29.09.2009 року.

У судові засідання Відповідач свого представника не направив вимог ухвал суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв, про поважні причини зазначених обставин суд не повідомив та заявлені вимоги не заперечив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 29.09.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, з’ясувавши всі обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 23 лютого 1999 року було укладено договір на використання електричної енергії №3527, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній – оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 2.1 Договору Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил устройства електроустановок, 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», забезпечити отримання споживачем електричної енергії у точці продажу на рівні дозволеної потужності, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 13 до Договору, відповідно до якого Споживач самостійно знімає показання розрахункових лічильників та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця з 22-24 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, Споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до пункту 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов укладеного сторонами договору Відповідач повинен на підставі показань засобів обліку обраховувати за встановленими НКРЕ тарифами вартість отриманої енергії та перераховувати відповідні грошові кошти на рахунок Позивача.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 01.10.2008 року по 01.07.2009 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито електричної енергії на суму 31 260,21 грн. У свою чергу, Відповідач за поставлену енергію розрахувався лише частково у сумі 3 448,72 грн. за рахунок переплати попереднього періоду та сплатив грошовими коштами 4 020,18 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 23 791,31 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та довідками Позивача про стан розрахунків.

Таким чином, суд встановив, що основний борг за договором №3527 від 23.02.1999 року за період з 01.10.2008 року по 01.07.2009 року складає 23 791,31 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 987,03 грн. та 3 % річних в розмірі 210,06 грн.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений і по суті не спростований.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у повному обсязі.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест»підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест»(01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 ідентифікаційний код 05518300) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) суму основного боргу –23 791,31 грн. (двадцять три тисячі сімсот дев’яносто одна гривня 31 копійка.); інфляційні втрати у сумі 987,03 грн. (дев’ятсот вісімдесят сім гривень 03 копійок); 3% річних у сумі 210,06 грн. (двісті десять гривень 06 копійок); державне мито у сумі 285,45 грн. (двісті вісімдесят п’ять гривень 45 копійок); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315, 00 грн. (триста п’ятнадцять гривень 00 копійок).

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення 01.10.2009 року