Рішення № 49897794, 08.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2005/15-ц 22-ц/774/1906/К/15

Справа № 215/2005/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/1906/К/15 Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 (ІІІ) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Грищенко Н.М.,

суддів -Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Масловій К.В.,

за участю: представника відповідача ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Юфєрєвої Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Північний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 35 000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, на користь позивача з ПАТ «Північний ГЗК» стягнуто 30 000 грн. моральної шкоди. Крім того, стягнуто з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави судовий збір 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Північний ГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Зокрема, на його думку, суд не перевірив чи мало змогу підприємство уникнути впливу шкідливих факторів на працівників та не взяв до уваги, що позивача було попереджено про наявність таких факторів на його робочому місці, і позивач погодився працювати в таких умовах.

Також представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив, що судом не з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони були заподіяні та з чого позивач виходив визначаючи розмір моральної шкоди.

Крім того, на думку представника відповідача визначена сума моральної шкоди, що підлягає до стягнення, є необґрунтованою та значно завищеною, та розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає засадам виваженості розумності і справедливості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_3 протягом 23-х років працював на ВАТ "Північний ГЗК" та його правонаступника - ПАТ «Північний ГЗК» водієм автотранспортних засобів в кар»єрі. Звільнений позивач 31.05.2013 р. у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.6-7, 8-9, 10-11).

Первинним висновком МСЕК від 21 травня 2013 року позивачу була встановлена третя група інвалідності, втрата професійної працездатності в розмірі 50 % з яких: 40 % вібраційна хвороба другої стадії, 10% - хронічний бронхіт - з 22 квітня 2013 р. безстроково (а.с.18).

Згідно повідомлення про професійне захворювання, 19 лютого 2013 року рішенням лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачеві було встановлене професійне захворювання - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом в поєднанні з полірадикулонейропатією, переважно на попереково-крижовому рівні з вираженими статико - динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового периартрозу (ПФ 2-го ст.), остеартрозу в поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ 1-го, 2-го ст.) та колінних (ПФ 2-го ст.) суглобів, деф. артрозу дрібних суглобів кістей. Т75.2. Хронічний бронхіт ЛН 1 ст. (а.с. 12).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П - 4 від 04 квітня 2013 року було встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота на протязі 23 років в умовах, які характеризувались важкою фізичною працею, внаслідок перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Умови праці водія автотранспортних засобів в кар'єрі за рівнем виробничої загальної транспортної вібрації та за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до ІІІ класу 2 ступеня шкідливості. Вібрація загальна транспортна, рівень в дБ 122 при гранично допустимому до 116. Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м36 з вмістом кристалічного кремнію діоксину у пилу від 10% до 70%- 4,9 при гранично допустимому до 2,0 (а.с.13-16).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності, у зв'язку з цим, підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним, орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування від 04 квітня 2013 року, причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу ( а.с.13-16).

Доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди спростовуються, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач час від часу змушений звертатись до лікарів, що підтверджується виписними епікризами; змінився його звичний ритм життя, зменшилась активність його життєвої діяльності, він змушений прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві ОСОБА_3 в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачеві було відомо про можливі наслідки впливу шкідливих умов праці на стан його здоров'я та добровільну працю в таких умовах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив працівника з умовами праці та попередив про їх шкідливість, не звільняє відповідача від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без урахування відсотку втрати професійної працездатності, який згідно висновків МСЕК становить 50 % тяжкості отриманого позивачем професійного захворювання, тривалості розладу здоров'я, конкретних обставин по справі, характеру отриманого позивачем професійного захворювання і пов'язаних із ним фізичних і моральних страждань, істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суму моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції з ПАТ «КЗРК» на користь позивача, необхідно зменшити з 30 000 грн. до 25000грн., у зв'язку із чим рішення підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2015 року, - в частині розміру моральної шкоди, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3, змінити, зменшивши цей розмір зі 30 000(тридцяти тисяч) гривень до 25000 ( двадцяти п'яти тисяч ) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: