Ухвала суду № 49897777, 01.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №197/834/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1828/К/15 суддя Ліснецький І.В.

Категорія - 27 (I) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

УХВАЛА

Іменем України

01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

при секретарі - Масловій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Широківського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Бродько Анатолій Іванович,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.02.2006 року відповідно до укладеного договору № б/н відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитом. Станом на 30.04.2014 року відповідач має заборгованість в сумі 15 532,28 грн., яка складається з: 4 467,43 грн. - заборгованість за кредитом; 9 849,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 715,82 грн. - штраф (процентна складова). Зазначену заборгованість ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути з відповідача ОСОБА_3, а також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи розмірі 2 656,60 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, суд не взяв до уваги, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, а має враховуватись поряд з іншою сукупністю доказів. Крім того, питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відносить до предмету заявленого позову про стягнення заборгованості, а позичальником позов про визнання договору недійсним не заявлявся, тому висновок почеркознавчої експертизи не має правового значення. При ознайомленні з матеріалами експертизи виявлені порушення науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених Указом Міністерства юстиції України 08.01.1998 року №53/5. Висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку встановленого законом, а тому не може бути взятий судом до уваги в якості доказу. Також судом було безпідставно стягнуто з позивача витрати відповідача на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Бродько А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування свої вимог посилався на те, що 07 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за ставкою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.9)

Проте в порушення умов вказаного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, 30.04.2014 року відповідач має заборгованість в сумі 15 532,28 грн., яка складається з: 4 467,43 грн. - заборгованість за кредитом; 9 849,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 715,82 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості наданим ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». (а.с.5-8)

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в частині отримання банківської картки та користування кредитними коштами саме ОСОБА_3, на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що кредитний договір він не підписував, тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово.

При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

На підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів, позивач надав заяву позичальника №б/н від 07.02.2006 року, копію паспорту та ідентифікаційного коду відповідача з кредитної справи, що були підписані ОСОБА_3 (а.с. 93-94)

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач проти позову заперечував та надавав пояснення про те, що він кредит не брав і не підписував кредитний договір та інші документи потрібні для отримання кредиту.

Для підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_3 просив суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України). Судом першої інстанції зазначені вимоги закону було додержано.

23 жовтня 2014 року ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області було задоволено клопотання ОСОБА_3 про призначення судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлені питання: Чи належить підпис від імені Позичальника ОСОБА_3 в заяві позичальника №б/н від 07.02.2007 року та на ксерокопії паспорта ОСОБА_3 одній і тій же особі, та чи належить він ОСОБА_3? Чи зроблений підпис від імені Позичальника ОСОБА_3 в заяві позичальника №б/н від 07.02.2006 року та на ксерокопії паспорта ОСОБА_3, ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи завірена ксерокопія паспорту ОСОБА_3, ОСОБА_3 чи іншою особою?, Чи зроблений підпис від імені Позичальника ОСОБА_3 в заяві позичальника №б/н від 07.02.2007 року, ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи виконаний підпис від імені Позичальника ОСОБА_3 в заяві позичальника №б/н від 07.02.2007 року та на ксерокопії паспорта ОСОБА_3 навмисно зміненим почерком? (а.с.110-111)

Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12 листопада 2014 року судовий експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Здор В.М. надав до суду клопотання про визначення почергового об'єкту, який підлягає дослідженню в питанні: Чи завірена ксерокопія паспорту ОСОБА_3, ОСОБА_3 чи іншою особою?, у зв'язку з тим, що на кожній сторінці паспорту розташовані два підписи. 04 грудня 2014 року для вирішення цього питання справу було повернуто до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

26 грудня 2014 року ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області було призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлені питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 в заяві позичальника від 07.02.2006 року та на ксерокопії паспорта на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_3, чи іншою особою? Чи виконано на ксерокопії паспорту ОСОБА_3 в верхній його частині підпис біля запису «копия верна», а також підпис зверху, за винятком підпису у графі, «підпис власника паспорта», ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи виконано на ксерокопії паспорту ОСОБА_3 в нижній його частині, на чистому полі, зліва від цифри «3», підпис від імені ОСОБА_3, ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи виконано підпис , який розміщено нижче на цій же частині поля ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи виконано на ксерокопії паспорту ОСОБА_3 біля цифри «1» підпис ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи виконано на ксерокопії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера в нижній частині підпис ОСОБА_3 чи іншою особою?(а.с.110-111)

Відповідно до п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ Міністерства юстиції України віл 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), зазначені питання були об'єднані в одне дослідження, яке експерт розділив на три етапи. (а.с.168)

Відповідно до висновку №941-15 судової почеркознавчої експертизи від 05.06.2015 року (а.с.167-178), підпис від імені ОСОБА_3 в оригіналі заяви позичальника №б/н від 07.02.2006 року у розділі «Банківські послуги» в графі «Підпис», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису; підпис на копії паспорту ОСОБА_3, розташований після рукописного запису «Копия верна» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис на копії 1-ї сторінки паспорту ОСОБА_3, розташований у нижньому лівому куті виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису; підпис на копії 3-ої сторінки паспорту ОСОБА_3 біля цифри «3» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису; підпис розташований нижче копії 2-ої та 3-ої сторінок паспорту ОСОБА_3, близько нижнього горизонтального зрізу аркушу виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис на копії 11-ої сторінки паспорту ОСОБА_3, біля цифри «11» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису; підпис на копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_3, що розташований нижче графи «дата видачі довідки» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав належних та допустимих доказів для спростування висновку експертів та не заявив клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, у разі незгоди з висновками проведеної експертизи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач підписував кредитний договір, фактично отримував кредитну картку та користувався грошовими коштами позивача, у зв'язку із чим погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту.

Посилання представника позивача на ту обставину, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, а має враховуватись поряд з іншою сукупністю доказів, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки представниками позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в порушення ст.10,60 ЦПК України не надали до суду доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору і обов'язку відповідача з повернення коштів, які не були ним фактично отримані. Колегія суддів не може вважати належним та допустимим доказом, виникнення між сторонами кредитних правовідносин, виписку з кредитного рахунку відкритого на підставі заяви позичальника №б/н від 07.02.2006 року (а.с.57-91,215-226), яка не була підписана ОСОБА_3, так як з даного документу не вбачається, що кредитну картку та грошові кошти від банку отримував саме відповідач ОСОБА_3, а інших доказів на підтвердження даних обставин представниками позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не було надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відносить до предмету заявленого позову про стягнення заборгованості, а позичальником позов про визнання договору недійсним не заявлявся, тому висновок почеркознавчої експертизи не має правового значення, колегія суддів відхиляє, оскільки факт підписання відповідачем заяви позичальника №б/н від 07.02.2006 року і тим самим погодження його з умовами кредитного договору, має значення для вирішення питання щодо наявності між сторонами кредитних правовідносин, що в силу положень ч.1 ст.214 ЦПК України, підлягає обов'язковому з'ясуванню під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Посилання у апеляційній скарзі про те, що судом порушено порядок призначення та відібрання порівняльного матеріалу, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, для проведення судової почеркознавчої експертизи, експертній установі було надано: матеріали цивільної справи; оригінал заяви позичальника №б/н від 07.02.2006 року; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3, які були надані під час оформлення кредиту; вільні зразки почерку і підпису ОСОБА_3, які містяться в оригіналах документів: гарантійному талоні магазина «Атлант» з товарним чеком від 20.04.2007 року, гарантійному талоні магазину «Атлант» від 07.06.2008 року; гарантійному свідоцтві магазину «Світ тепломереж» від 17.10.2006 року, повідомленні Широківського УЕГГ від 21.09.06 року, подорожньому листі № 13 від 12.12.08 року; подорожньому листі № 7 від 26.11.2008 року, подорожньому листі № 16 від 17.12.2008 року, звіті про використання коштів на відрядження, та експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 завірені підписом судді Широківського районного суду Дніпропетровської області Ліснецьким І.В., які приєднані до матеріалів справи.

Експерта попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст..384,385 КК України.

Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 року №53/5 передбачено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене і оцінивши висновок №941-15 судової комісійної почеркознавчої експертизи від 05.06.2015 року, колегія суддів вважає, що даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому його він є належним та допустимим доказом по даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертів є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку встановленого законом, а тому не може бути взятий судом до уваги в якості доказу, не приймаються колегією суддів до уваги, так як вони є безпідставними та спростовуються висновками суду. Крім того, посилаючись на порушення, які виникли під час призначення та проведення експертизи представник позивача не заявив клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи та жодного доказу, який би спростовував висновок експертів не надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом було безпідставно стягнуто з позивача витрати відповідача на проведення судово-почеркознавчої експертизи, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а згідно положень п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

З оригіналу квитанції від 26 січня 2015 року (а.с.162) та акту №941-15 здачі-приймання висновку судової почеркознавчої експертизи від 05.06.2015 року (а.с.179) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 в повному обсязі оплатив проведення судової почеркознавчої експертизи і його витрати у зв'язку з цим склали 2 656,80 грн. Враховуючи, що відповідачем було документально підтверджено свої судові витрати на оплату проведення вказаної експертизи, то у відповідності до положень п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України, ч.1 ст.88 ЦПК України, суд дійшов вірного висновку про обов'язок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відшкодувати ОСОБА_3 понесені ним судові витрати.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Широківського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: