Ухвала суду № 49890607, 02.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 р.Справа № 820/6990/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі № 820/6990/15

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2

до Державної міграційної служби України

про визнання незаконною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:

-визнати незаконною бездіяльність Державної міграційної служби України , з приводу невидачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист;

-зобовязати Державну міграційну службу України видати проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р., з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. про виправлення описки, позов задоволено частково.

Зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 (далі позивач) не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення п.12 ст.10 Закону України " Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Державної міграційної служби України №791-14 від 31.12.2014 року гр. ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 визнаний в Україні особою, яка потребує додаткового захисту.

18.05.2015 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Державної міграційної служби України із заявою про надання проїзного документу особи, якій надано додатковий захист.(а.с.7).

Відповідачем повідомлено позивача, що наразі не взмозі виконати окремі етапи процедури оформлення зазначеного виду документу, оскільки існують організаційно-технічні проблеми, після врегулювання яких усі особи, які отримали додаткових захист в Україні, будуть в установленому порядку документовані проїзними документами встановленого зразка, що вбачається з листа від 11.06.2015 року №С-1408/8/1368-15 (а.с.8).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не видачі проїзного документу звернувся до суду.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення по заяві позивача відповідачем, як субєктом владних повноважень фактично не прийнято, вирішення питання про видачу проїзного документу віднесено до виключної компетенції відповідача, а тому відповідач зобовязаний повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 12 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту особа, яку визнано біженцем, та особа, яка потребує додаткового захисту, які досягли шістнадцятирічного віку, мають право отримати проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 27 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, належить, зокрема видача проїзних документів іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими країнами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та/або Протоколу щодо статусу біженців 1967 року, а також, згідно п. 8 ч. 2 цієї ж статті Закону, організовує роботу з видачі посвідчень та проїзних документів для виїзду за кордон особам, яких визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, затвердженого постановою КМУ від 14.03.2012 р. № 197 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист (далі - документ), є документом, що посвідчує особу, яку визнано особою, якій надано додатковий захист, та надає їй право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Документ видається територіальним органом ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) за місцем проживання особи, якій надано додатковий захист, яка досягла шістнадцятирічного віку, за наявності посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, за її особистим зверненням або зверненням її законного представника.

Для отримання документа необхідно подати заяву, зміст та форма якої визначаються МВС, дві фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів, у разі потреби також дві фотокартки дітей п. 17 Положення.

Судом встановлено, що позивачем було надано разом з заявою документи, перелік яких встановлено законом.

Проте відповідачем фактично рішення по заяві не прийнято, а лише повідомлено позивача про наявність організаційно-технічних проблем для видачі проїзного документу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані нормативно-правові акти не передбачають підстав відмови у видачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, через необхідність врегулювання організаційно-правових та матеріально-технічних заходів та відсутність змоги виконати окремі етапи процедури оформлення зазначеного документу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення по заяві позивача про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист не прийнято, а тому відповідач - ДМС України, діяв не на підставі та поза межами повноважень, а також не у спосіб визначений діючим законодавством.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови в позові щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не видачі проїзного документу протиправною колегія суддів вважає помилковими, тому як відповідачем вчинялися дії щодо розгляду його заяви від 18.05.2015р., проте рішення по ній не прийнято.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист документ видається територіальним органом ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) за місцем проживання особи, якій надано додатковий захист, яка досягла шістнадцятирічного віку, за наявності посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, за її особистим зверненням або зверненням її законного представника.

Таким чином, оскільки відповідачем рішення по заяві позивача від 18.05.2015р. про видачу проїзного документу не прийнято не прийнято, суд не може перебирати на себе повноваження іншого органу, в компетенцію якого входить видача проїзного документу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно, всебічно та обєктивної з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі № 820/6990/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2015 р.