Постанова № 49890053, 13.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/342/15

Категорія: 3.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Запорожана Д.В.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій відповідача протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції, третя особа на боці відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому позивач просила визнати протиправними дії щодо прийняття заяви по укладення шлюбу та дій по здійсненню реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зобовязати відповідача анулювати актовий запис № 158 від 04.07.2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Визнано дії Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області щодо прийняття заяви про укладення шлюбу від ОСОБА_4 та дії по здійсненню реєстрації шлюбу 04.07.2014 року актовий запис № 158 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протиправними. В іншій частині позивних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги та обґрунтування поданих апеляційних скарг і просили їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи, просив залишити останні без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2014 року відповідачем від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 була прийнята заява про реєстрацію шлюбу (а.с.28).

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 03.07.2014 року (а.с.23), державна реєстрація шлюбу між вказаними особами була проведена 04.07.2015 року за місцем проживання наречених за стоном здоровя нареченої, про що складено актовий запис про шлюб від 04.07.2014 року № 158 (а.с.25).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, посилаючись на те, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проведена без волевиявлення ОСОБА_4, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи частково заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо прийняття заяви від нареченої ОСОБА_4 є протиправними, оскільки вийшли за межі наданих Законом повноважень спеціалісту РАЦС та позбавили ОСОБА_4 на надання вільної особистої згоди на вступ у шлюб, через позбавлення права на особисте волевиявлення при поданні заяви про вступ у шлюб.

За таких обставин, оскільки, на думку суду першої інстанції, був порушений порядок подання заяви про вступ у шлюб, суд першої інстанції дійшов висновку, що як наслідок дії органу державної реєстрації цивільного стану по реєстрації цього шлюбу є також протиправними.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи заявлені вимоги, з огляду на викладене.

Згідно вимог частини 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI та пункту 1 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Відповідно до вимог пункту 2 глави 2 розділу ІІІ зазначених Правил при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред'являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI та пункту 1 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, обов'язком повідомити один одному про стан свого здоров'я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI та пункту 10 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація шлюбу проводиться після закінчення одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну реєстрацію шлюбу.

За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку.

За правилами ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Зазначені положення Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» кореспондуються з вимогами п. 15 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, за якими, в тому числі, про державну реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається в графі «Для відміток» актового запису про шлюб.

Згідно вимог ч. 9 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI та пункту 14 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого з пред'явленням для посвідчення їх особи і віку паспортів громадянина України або паспортних документів іноземця. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Про державну реєстрацію шлюбу в паспортах громадянина України осіб, які зареєстрували шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації (ч. 10 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI).

Також, за правилами пункту 18 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в актовому записі про шлюб проставляються підписи осіб, які зареєстрували шлюб, а також дані їх паспортів або паспортних документів, а у графі «Для відміток» зазначаються підстави його складання: місце, дата складання акта, а також прізвище посадової особи, яка його склала.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заява про реєстрацію оскаржувана шлюбу підписана особисто, як від імені ОСОБА_4, так і ОСОБА_2 (а.с.28).

При поданні вказаної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були предявлені паспорти громадян України, що підтверджується відповідними відмітками на вказаній заяві.

Також, у заяві про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 містяться відмітки, що зазначені особи виявляють взаємну згоду на вступ до шлюбу.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були ознайомлені з їхніми правами та обов'язками, як майбутнього подружжя, в тому числі, про стан здоров'я один одного, їх попереджено про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.

Крім того, у вказаній заяві міститься інформація про розірвання попередніх шлюбів, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2

Зі змісту актового запису про шлюб від 04.07.2014 року № 158 вбачається, що за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 03.07.2014 року (а.с.23), державна реєстрація шлюбу між вказаними особами була проведена 04.07.2015 року за місцем проживання наречених за стоном здоровя нареченої, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поліклініки ДЗ «СМСЧ №2» (а.с.24).

У актовому записі про шлюб від 04.07.2014 року № 158, також, містяться особисті підписи, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2, при реєстрації шлюбу між зазначеним особами останніми були предявлені паспорти громадян України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправних дій відповідача щодо прийняття заяви про укладення шлюбу від ОСОБА_4 та, як наслідок дій по здійсненню реєстрації шлюбу 04.07.2014 року актовий запис № 158.

Крім того, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції не було враховано, що як на підставу для визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття заяви по укладення шлюбу та дій по здійсненню реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, позивач послалась на те, що ОСОБА_4 була тяжко хвора, приймала знеболюючі ліки з наркотичним вмістом з травня 2014 року (місяць подання заяви про укладення шлюбу), ходити самостійно не могла, тобто позивач вказує, що фактично у даних правовідносин відсутнє її волевиявлення на укладення шлюбу.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач вже зверталась до суду з вимогами про визнання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, укладеного без наміру створити сім'ю, недійсним.

Проте, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 січня 2015 року у справі № 486/1993/14-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2015 року, у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

При цьому, зазначеним рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був зареєстрований державним органом реєстрації актів цивільного стану. Як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2 були ознайомлені з їхніми правами та обов'язками, як майбутнього подружжя, в тому числі про стан здоров'я один одного, реєстрація шлюбу відбулася після спливу одного місяця, шлюб зареєстровано виключно добровільно за згодою жінки та чоловіка.

Також, вирішуючи даний спір, суд не погодився з твердженням позивача про те, що відповідач фактично використав фізичний стан ОСОБА_4 при вирішенні питання вступу до шлюбу, оскільки дані твердження не базується на конкретних доказах, а також спростовуються показаннями свідків відповідача, поясненнями третьої особи та є відповідними доказами у системі доказів, які надали сторони у справі.

Колегія суддів враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), а відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Проте, зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, не надано їм належну оцінку, а не правильне застосування норм законодавства, що регулює спірні відносини, призвело до необґрунтованого вирішення спору по суті.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій відповідача протиправними залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко