Ухвала суду № 49889682, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8172/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Файдюк В.В.,

за участю секретаря - Чеботок Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дизайн-Проект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Дизайн-Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платниками податків ТОВ «Брокбудкепітал» за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2014 № 1587/26-59-22-02/35648822 та винесено податкове повідомлення - рішення від 14.11.2014 № 0015572202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120 098 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 96 318 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24 080 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати руху активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення №88.

Так, в результаті дослідження матеріалів справи судова колегія встановила, що між Приватним підприємством «Дизайн-проект» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» (постачальник) укладено договір поставки від 06.01.2014 №06/01, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передавати у власність товарно-матеріальні цінності, а покупець - приймати й оплатити Товар відповідно до умов цього Договору. Асортимент, кількість, ціна товару, гарантійний строк, дата та місце поставки, а також порядок розрахунків, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.У специфікації також зазначаються характеристики товару.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP за адресною поставкою.

Як свідчать матеріали справи, предметом поставки за вказаним договором був товар - пластик (специфікація № 3 від 25.02.2014), світлодіодна стрічка, плівка для ламінування (специфікація № 4 від 14.03.2014).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду копії видаткових накладних (а.с. 54-57, а.с. 63 Том 1), копії товарно-транспортних накладних (а.с. 58-61, а.с. 64 Том 1), копії податкових накладних (а.с. 65-69 Том 1), реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ПП «Дизайн-Проект» (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (виконавець) укладено договір підряду № 03/01 від 03.01.2014, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи, визначені у замовленнях, які є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити. Перелік робіт, розмір винагороди виконавця, гарантійний строк на виконані роботи, матеріали, які передаються виконавцю для виконання ним роботи, строк (графік) виконаних робіт зазначаються у відповідному замовленні.

Згідно специфікації №03 від 28.02.2014 до цього договору, виконавець зобов'язується виконати наступні роботи/надати послуги: послуги по виготовленню настільної конструкції для продажу ПР, послуги по виготовленню горизонтальної конструкції для продажу ПР, послуги по виготовленню вертикальної конструкції для продажу ПР.

Згідно специфікації №04 від 28.02.2014 виконавець зобов'язується виконати наступні роботи/надати послуги: послуги по виготовленню вставки на 6 пачок, послуги по друку.

Згідно специфікації №05 від 14.03.2014 виконавець зобов'язується виконати наступні роботи/надати послуги: послуги по виготовленню презентера 400, послуги по виготовленню презентера 256, послуги по виготовленню САС дисплею 210, послуги по фрезерній порізці матеріалів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду: копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 79-84, а.с. 86- 87, а.с. 89-91 Том 1), копії податкових накладних (а.с. 92-102 Том 1).

На підтвердження оплати за договорами № 03/01 від 03.01.2014 та № 06/01 від 06.01.2014 позивачем надано суду виписки по особовому рахунку (а.с. 103-105 Том 1), платіжні доручення (а.с. 191-196 Том 1).

У подальшому товар було продано ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки», про що свідчить укладений між останнім та ПП «Дизайн-Проект» договір поставки № 01/14 від 01.01.2014, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити покупцю спеціальне обладнання для зберігання та продажу тютюнових виробів та іншу продукцію, узгоджену сторонами в специфікаціях.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду копії специфікацій: № 2 від 11.02.2014, № 3 від 25.02.2014, № 4 від 10.03.2014; копії видаткових накладних (а.с. 111- 117, а.с. 119, а.с. 124 Том 1), копії податкових накладних (а.с. 170-181 Том 1), копії банківських виписок (а.с. 182-184 Том 1).

Посилання відповідача у своїй апеляційній скарзі на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» не відповідають дійсності, адже зазначені первинні документи містяться в матеріалах справи (а.с.243-251 Том 1).

Так, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим, ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За таких обставин, присутність усіх транспортних документів на перевезення продукції, та документів, передбачених договорами поставки, свідчить про належне документальне підтвердження проведення господарських операцій.

Крім того, 14.03.2014 між позивачем та підприємством - нерезидентом British American Tobacco Georgia Limited Representative Office in Tbilici, Georgia укладено контракт від 14.03.2014 №14/03, за умовами якого ПП «Дизайн-Проект» (продавець за контрактом) зобов'язався поставити British American Tobacco Georgia Limited Representative Office in Tbilici, Georgia товар: Side Presenter 400 mm, Side senter 256 mm. SAS Unite 210 mm, Conspotation Costs.

На підтвердження відправлення вказаного товару позивачем надано суду копії митних декларацій (а.с. 128-129 Том 1), копії рахунків-фактур (а.с. 130-131 Том 1).

Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вище викладене судова колегія дійшла висновку, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з контрагентами, такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Окрему увагу слід звернути на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Також судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1476/26-59-22-03/37450960 від 03.01.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Брокбудкепітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства», адже такий акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою контролюючого органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, не є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є незаконним і підлягає скасуванню.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Файдюк В.В.