Ухвала суду № 49889603, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5828/15 Головуючий у 1-й інстанції: Сочок Т.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Калініної В.Г.,

представника відповідача - Деміденко Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Промгазінвест» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №218-23 від 03.02.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною спірну податкову вимогу, однак у її скасуванні відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми податкового зобов'язання було здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, а оскільки надходження до бюджету коштів не відбулось з незалежних від платника податків причин, у контролюючого органу не було підстав для виставлення йому оспорюваної податкової вимоги.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів не переглядає судове рішення в межах вимог позивача, залишених без задоволення.

Колегією суддів установлено, що 30 січня 2015 року позивачем до ПАТ «Енергобанк» було подано платіжне доручення від 30.01.2015 № 189 на перерахування коштів (податку на додану вартість за грудень 2014 року) у сумі 21 881,00 грн, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному дорученні.

Однак, як убачається із напису на звороті платіжного документа, його повернуто без виконання відповідно до абзацу 8 пункту 1.25 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2. Зазначеною нормою, в редакції, чинній на час подання платіжного доручення, передбачено, що під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію неплатоспроможного банку не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

Як установлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 № 96, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.02.2015 № 29, згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Оскільки кошти відповідно до платіжного доручення від 30.01.2015 № 189 до Державного бюджету України не надійшли, в обліковій картці платника податків - позивача з податку на додану вартість з 30 січня 2015 року утворилась недоїмка на суму 20 663,11 грн (21 881,00 грн - 1 217,89 грн (наявна переплата)).

У зв'язку із чим, 03 лютого 2015 року відповідачем прийнято податкову вимогу на вказану суму боргу №218-23, яка була направлена позивачу і отримана адресатом 17 березня 2015 року.

Не погоджуючись із правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія виходить із наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей конституційний обов'язок узгоджується із вимогами пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), є податковим зобов'язанням (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 54.1 статті 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість, врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є, зокрема, один календарний місяць.

За правилами пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

Отже, відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації.

Таким чином, останнім днем сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року є 30 січня 2015 року.

Виконанням податкового обов'язку, відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункту 38.2 приведеної норми).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як було встановлено судом, 30 січня 2015 року позивачем ініційовано переказ коштів в оплату податку на додану вартість згідно декларації за грудень 2012 року шляхом подання платіжного доручення № 189 до ПАТ «Енергобанк». Однак, перерахунок до державного бюджету України суми податкового зобов'язання не здійснений з вини банку.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 22.4 статті 22 цього Закону передбачено, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно пункту 8.3 статті 8 цього Закону, за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до положень статті 32 цього Закону отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення банком строків виконання документа на переказ.

Аналіз приведених норм свідчить на користь висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, а з вини банку, платник звільняється від відповідальності.

Враховуючи встановлені обставини та приведені норми, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 21 881,00 грн було здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, а тому у контролюючого органу не було підстав для направлення позивачу оспорюваної податкової вимоги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не доводять порушенням ним матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справ, скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову слід залишити без змін..

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 07 вересня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.