Ухвала суду № 49880193, 02.09.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/5802/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1576/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Юзюка О.М.,

суддів: Ярмолюка О.І., Власенка О.В.,

при секретарі: Шевчук Ю.Г.,

з участю: представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-ц/792/1576/15 за апеляційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2015 року у справі за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про виселення.

Заслухавши доповідача, осіб, які зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького (далі КЕВ м. Хмельницького) звернувсь в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення посилаючись на те, що в гуртожитку м. Хмельницького по вул. Городовікова, 6/1, кім. 64 проживає ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 не є військовослужбовцем та працівником Збройних Сил України, на квартирному обліку в Міністерстві оборони України не перебуває, відношення до Міністерства не має, отже підлягає виселенню разом із членами сімї із гуртожитку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КЕВ м. Хмельницького вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального

________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_3 Категорія № 44

Доповідач Юзюк О.М.

права, не врахування того, що право відповідачів на проживання в гуртожитку є залежним від такого права військовослужбовця, просить його скасувати та задовольнити позов.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В силу ст. ст. 10, 60 цього Кодексу кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановлено, що в 2000 році військовослужбовцю ЗСУ лейтенанту ОСОБА_4 на сімю з двох осіб його та дружини було надано кімнату №64 у гуртожитку по вул. Городовікова, 6/1 у м. Хмельницькому.

У 2002 році в подружжя ОСОБА_4 народивсь син, який з народження зареєстрований в вказаній кімнаті гуртожитку та проживає в ній.

Оскільки сімейне життя подружжя не склалось, шлюб між ними був розірваний, ОСОБА_4 з кімнати виселивсь і в ній залишились проживати ОСОБА_1 разом із сином.

Вказаний гуртожиток належить Міністерству оборони України та перебуває на балансі КЕВ м. Хмельницький.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ч. 3 і 4 ст. 132 ЖК Української РСР осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Надаване громадянам у звязку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 ЖК, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Статтею 124 названого Кодексу передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Справа переглядалась у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 червня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2014 року, позов КЕВ м. Хмельницького задоволено. Виселено ОСОБА_1 і її малолітнього сина ОСОБА_2 з кімнати №64 гуртожитку, що по вул. Городовікова, 6/1 у м. Хмельницькому, без надання іншого житлового приміщення.

Вказані вище судові рішення скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно із ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства діти члени сімї наймача мають право користуватися займаним жилим приміщенням нарівні з наймачем.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою особою, яка проживає з неповнолітнім сином ОСОБА_4 у кімнаті №64 гуртожитку по вул. Городовікова, 6/1 у м. Хмельницькому.

Законність вселення відповідачки в кімнату не оспорюється.

Оскільки відповідачка з неповнолітньою дитиною підлягає під категорію осіб, які не можуть бути виселенні без надання іншого жилого приміщення, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Судом відхиляються доводи апеляційної скарги стосовно того, що ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства не може бути застосоване до цих правовідносин, так як її чинність на жилі приміщення в гуртожитках не обмежена.

А неповнолітні діти, як видно із змісту цієї норми, набувають самостійного права користування займаним житлом, нарівні з наймачем.

Згідно п. 5.10. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 30.11.2011 року №737, підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, які самоправно зайняли жилу площу, і колишні члени сімї військовослужбовця чи працівника, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.

Проте п. 5.12. цієї ж інструкції передбачає, що не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР. Тобто і названим нормативним актом заборонено виселення одиноких осіб з неповнолітніми дітьми без надання іншого жилого приміщення.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК).

Доводи апеляційної скарги не відповідають вимогам законодавства, не спростовують висновків суду, тому підлягають відхиленню.

За вищевикладених норм видно, що закон захищає житлові права як одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, так і неповнолітніх дітей.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення справ (ст. 3 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк