Рішення № 49878234, 02.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-о-218/15

760/12688/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Іоновій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в місті Києві Державної міграційної служби України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій просив встановити факт, що він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав на законних підставах на території України станом на 24.08.1991 року.

Мотивував заяву тим, що він в 1990 році прибув на постійне проживання на територію України з Абхазької РСР з метою вступу на навчання до Київського інституту інженерів цивільної авіації. Наказом ректора №908 від 28.08.1990 року був допущений до занять на другому курсі механічного факультет на денну форму навчання. 04.10.1991 року був взятий на облік у військкоматі. В період навчання у 1990 - 1992 роках проживав у студентському гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Заявник посилався, що він планує залишитися та отримати громадянство України, оскільки вже майже 20 років проживає на території України, з 2007 року і по теперішній час працює в ПП «Заповіт», з лютого 2012 року перебуває на обліку в Центрі бездомних осіб, як особа, яка не має постійного місця проживання і місце перебування якої може бути зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 значна частина життя заявника пов'язана з Україною, мати його була українкою та похована в Україні, але документи як на підтвердження родинних стосунків, так і щодо набуття громадянства втрачені.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримав та з викладених в заяві підстав просив її задовольнити.

Представник зацікавленої особи в судове засідання надав письмові заперечення, в якій в задоволенні заяви просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що однією з умов набуття громадянства України за територіальним походженням є постійне проживання до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України.

Разом з тим, як вбачається з картки прописки форми-16 на заявника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що він прибув до м. Києва з м. Сухумі на навчання до 01.03.1995 року та був прописаний тимчасово у гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві з 08.09.1992 року до 14.04.1994 року на період навчання та відбув до м. Сухумі. Таким чином, на думку представника заінтересованої особи, оскільки заявник проживав у вказаний ним період часу на території України тимчасово.

Крім того, у разі подання заявником певного пакету документів він як іноземець або особа без громадянства за його клопотанням може бути прийнятий до громадянства України, а тому підстави для задоволення його вимог відсутні.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 2 ст. 256 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Ткварчелі Абхазької РСР та був громадянином колишнього СРСР за народженням.

Як вбачається із архівної довідки №48 від 05.03.2015 року на підставі даних особової справи заявника, виданої за підписом проректора з науково-педагогічної роботи Національного авіаційного університету Полухіна А., заявник наказом ректора №908/ст від 28.08.1990 року був допущений до занять на другому курсі механічного факультету Київського інституту інженерів цивільної авіації, правонаступником якого є Національний авіаційний університет, з доздачею іспитів і заліків з 25.08.1990 року до фактичного початку занять (денна форма навчання). Наказом ректора №1370/ст від 06.12.1990 року був зарахований студентом другого курсу механічного факультету (денна форма навчання) та відрахований з інституту за власним бажання на підставі наказу ректора №1026/ст від 29.12.1992 року.

У період часу з 08.09.1992 року до 14.04.1994 року заявник фактично постійно проживав та був тимчасово на час навчання зареєстрований у студентському гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями картки прописки форми-16 на заявника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, прибув до м. Києва з м. Сухумі на навчання до 01.03.1995 року та був прописаний у гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві з 08.09.1992 року, взятий на військовий облік 04.10.1991 року. Виписаний 14.04.1994 року до Сухумі.

В період часу з 25.11.1999 року до 03.08.2007 року на території України заявник періодично був засуджений та відбував покарання, пов'язані з позбавленням волі, що підтверджується Витягом з реєстру №593-29032013/00200, виданого Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Як вбачається з характеристики, виданої директором ПП «Заповіт» Потирайло В.О., заявник з листопада 2011 року являється учнем зварювальника в ПП «Заповіт». За період з 2007 року по теперішній час надавав разові послуги по зварювальним роботам, під час яких зарекомендував себе здібною та дисциплінованою людиною.

Заявник з 06.02.2012 року перебуває на обліку в Центрі бездомних осіб, як особа, яка не має постійного місця проживання і місце перебування якої може бути зареєстроване за юридичною Центру обліку бездомних осіб за адресою: АДРЕСА_2

Паспорт заявника, який посвідчував його особу як громадянина Абхазької РСР, серії 2-ДТ № 721123, виданий ОВД Ткварчельського ШК Абхазької РСР 12.01.1988 року, був втрачений та не переоформлювався, а громадянства іншої країни він не має та надати повний пакет документів для прийняття його до громадянства України апріорі не має можливості.

Так, питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є ЗУ «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України».

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв'язків тощо.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, які проживали в Україні і не були громадянами інших держав станом на 24.08.1991 року або прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 року, що має підтверджуватись документами про прописку.

Зокрема, за ч.1,7 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України. Для набуття громадянства за територіальним походженням не є обов'язковою умова про не перебування особи в іноземному громадянстві. Його може набути й іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство. Датою набуття громадянства України у передбачених цією статтею випадках є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001року № 215, в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 року № 588/2006 зі змінами, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Разом з тим, на підставі п.п. 7-9 Порядку встановити належність до громадянства України може особа, яка перебувала у громадянстві колишнього СРСР та не мала прописки, але фактично постійно проживала на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Так, постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Враховуючи те, що заявник має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», встановлення факту його постійного проживання станом на 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, має юридичне значення для заявника та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги заявника ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки останнім було доведено факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року на законних підставах.

Керуючись ЗУ «Про громадянство», ст.ст. 212-215, 218, 256-259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в місті Києві Державної міграційної служби України, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 24.08.1991 року постійно проживав на території України на законних підставах.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: