Вирок № 49872805, 08.09.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 вересня 2015 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Колотило О.О.

ОСОБА_2

при секретарі Сташевському М.Р.

Учасники судового провадження:

прокурор Маруся Ю.В.

обвинувачений ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, раніше судимого, -

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2015 року заступником прокурора Чернівецької області Мустеца І.В. та прокурором прокуратури Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_4 подано апеляційні скарги.

Згідно, вироку суду І інстанції, ОСОБА_3, обвинувачено:

-за ст. 185 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 1-го року позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в силу залишено попередню - тримання під вартою. У термін відбування покарання ОСОБА_3 зараховано час перебування його під вартою з 16.06.2015 року.

Вирішено долю речового доказу.

Заступник прокурора Чернівецької області Мустеца І.В. та прокурор прокуратури Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_4 не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини у скоєнні кримінального правопорушення, вважають, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Провадження №11-кп/794/292/15 Головуючий в І інстанції:Бужора В.Т.

Категорія ст.185 ч.2 КК України Суддя - доповідач: Станковська Г.А.

Зазначають, що суд першої інстанції лише формально вказав, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак фактично не взяв до уваги, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості.

Окрім цього, судом належним чином не враховано дані про особу ОСОБА_3, зокрема те, що він негативно характеризується по місцю проживання, не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів.

У звязку з чим просили, вирок суду І інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання.

Судом І інстанції встановлено, що10.01.2015 року біля 10 години, ОСОБА_3, знаходячись на території фермерського господарства, розташованого в с. Бобівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, яке належить ОСОБА_5, де за усною домовленістю з останнім здійснював догляд за вказаним господарством, маючи вільний доступ до приміщення ферми, переслідуючи умисну мету особистого збагачення, скориставшись відсутністю ОСОБА_5, діючи повторно, таємно викрав з приміщення зазначеної ферми, належне останньому майно, а саме: електродвигун від соломорізки, вартістю 2000 грн.; навісне обладнання для трактора Т-40 та ходові частини, загальною вартістю 3000 грн.; редуктор до трактора ДТ-75, вартістю 1500 грн.; радіатор від автомобіля ЗіЛ-131, вартістю 1000 грн.; верстат для деревини, вартістю 1800 грн.; двигун потужністю 2.5 КВ. до верстата для деревини, вартістю 2000 грн.; редуктор для піднімання вантажу, вартістю 500 грн.; редуктор до косарки, 1500 грн.; вал для циркулярки, вартістю 2500 грн.; передню вісь із ступицями від тракторного причепа, вартістю 1800 грн.; різної величини металеві предмети, цинкову бляху, труби, болти, металеві кутники, загальною вартістю 3000 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_5 H І. матеріальної шкоди на загальну суму 20 600 грн..

Крім цього, 11.01.2015 року біля 18 години, ОСОБА_3, знаходячись на території фермерського господарства, розташованого в с. Бобівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, яке належить ОСОБА_5, де за усною домовленістю з останнім здійснював догляд за вказаним господарством, маючи вільний доступ до приміщення ферми, переслідуючи умисну мету особистого збагачення, скориставшись відсутністю ОСОБА_5, діючи повторно, таємно викрав з приміщення зазначеної ферми, належне останньому майно, а саме: електромлин потужністю з двигуном 10 кв., вартістю 15000 грн., електрозварювальний апарат із діодним мостом, вартістю 5000 грн., задню навісну частину для трактора ДТ-75, вартістю 2000 грн.; два відра різних слюсарських ключів вартістю 500 грн., один набір з накидними ключами вартістю 70 грн., запчастини від косарки ЖВН-4 до трактора ДТ-75, вартістю 1800 грн., запчастини з доїльного апарату для овець, вартістю 5000 грн., настільну металеву вагу вартістю 280 грн., пилу дискову велику, вартістю 250 грн., пилу дискову малу, вартістю 200 гривень, задню вісь з чотирма ресорами, вартістю 3000 грн., домкрат 20 тонний гідравлічний, вартістю 400 гривень, колесо - маховик діаметром 60 см, вартістю 150 грн., коробку передач від автомобіля ГАЗ-53, вартістю 2000 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 35 650 грн..

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні визнав повністю та щиросердечно розкаявся.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг сторони обвинувачення, думку прокурора, який просив скасувати вирок та ухвалити новий вирок, міркування обвинуваченого ОСОБА_3, який просив вирок суду І інстанції залишити без змін, а апеляції прокурорів без задоволення, посилаючись на те, що скільки б йому не присудили покарання він після звільнення з місць позбавлення волі мусить знов вчинять злочини, т.я. немає засобів для існування, перевіривши матеріали кримінального провадження та зясувавши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції сторони обвинувачення підлягають задоволенню.

Колегією суддів при перевірці вироку суду І інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.2 КК України і висновок про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає сукупності зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дано остаточну юридичну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, і яка ніким не оспорюється.

Згідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Беручи до уваги, що в апеляційних скаргах прокурорів порушується питання про скасування вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в частині призначеного покарання, колегія суддів, керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», не наводить у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляції, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у якій визнав його незаконним чи необґрунтованим.

Отже, що стосується міри покарання обраної ОСОБА_3, то вона не відповідає загальним принципам призначення покарання, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України та є надто мякою.

Відповідно до вимог п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 12.06.2009 року про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» - «Призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів».

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом при призначені покарання враховано тяжкість вчиненого обвинуваченим правопорушення, яке відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, що на «Д» обліку в лікаря психіатра та нарколога ОСОБА_3 не перебуває, раніше судимий, визнав повністю свою вину, негативно характеризується по місцю проживання. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно вимог ст.66 КК України, суд визнав щире каяття.

Разом з тим, судом не в достатній мірі враховано те, що ОСОБА_3 негативно характеризується по місцю проживання, не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз за вироком Сторожинецького районного суду від 02.02.2011 року за вчинення корисливого тяжкого злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, відбував тривалий час покарання у місцях позбавлення волі та в період не знятої і непогашеної судимості скоїв нові аналогічні злочини через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі (07.10.2014 р. а.с. 126), а також суму матеріальних збитків спричинених потерпілому, яка становить 56 250 грн..

Крім того, ОСОБА_3 на шлях виправлення не став та не зробив для себе відповідних висновків, шкоду потерпілому не відшкодував. Дані обставини свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно вимог ст.67 КК України - судом не встановлено.

Разом 0з тим, колегією суддів враховується стан здоровя козачка Г.П., а тому вважає можливим призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки ст. 50 КК України визначає, що, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

З огляду на наведене, погоджуючись із доводами прокурорів, які зазначено в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що за таких обставин вирок районного слід скасувати та постановити новий вирок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 ч.1 п.3, 409 ч.1 п.4, 413 ч.1 п.2, 418, 419, 420 ч.1 п.4 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги заступника прокурора Чернівецької області Мустеци І.В. та прокурора прокуратури Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винним:

- за ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 15 год. 30 хв. 16 червня 2015 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: О.О. Колотило

ОСОБА_2