Рішення № 4987225, 27.02.2009, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд  міста києва

Справа № 2-132-1\09

 Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

27 лютого 2009 року

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого: судді Мельника А. В.,

при секретарі: Пшегарницькій І. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Укржитлосервіс» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ДП «Укржитлосервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за квартирну плату та надані житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1

Позивач здійснює утримання вказаного будинку та надає його мешканцям житлово-комунальні послуги.

Відповідачі, порушуючи «Правила користування будинками та прибудинковими територіями», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року та інші норми цивільного і житлового законодавства, не сплачують за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим мають перед позивачем відповідну заборгованість.

Позивач попереджував відповідачів про необхідність оплати боргу шляхом направлення претензій з цього питання, однак останні не відреагували на них належним чином і борг не сплатили, чим завдають позивачу матеріальні збитки.

Уточнивши свої вимоги, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь суму боргу за період з 01.05.2007 року по 01.02.2009 року в розмірі 12 055 гривень 26 копійок.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.

Оскільки відповідачі були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином в порядку ч. 8 ст. 76 ЦПК України, в судове засідання не з'явилися та від них не надійшло повідомлення про причини неявки, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідачів у заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12 грудня 1997 року, виданого Бюро по приватизації Виробничого житлово-експлуатаційного управління Господарського управління Кабінету Міністрів України, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 а. с. 10).

За договором міни, укладеним 08 липня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4., сторони обмінялись квартирами АДРЕСА_2 (а. с. 60).

На підставі цього договору Київське міське бюро технічної інвентаризації 13 липня 1998 року видало реєстраційне посвідчення про те, що квартира АДРЕСА_1 є особистою власністюОСОБА_4. (а. с. 59).

Згідно акта № 124 від 25 січня 2006 року, затвердженого Генеральним директором ДП «Укржитлосервіс», переплановані та об'єднаніАДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію з об'єднанням їх в одну квартиру, якій присвоєно номер 79 (а. с. 54).

Згідно довідки позивача Форма № 3 від 10.02.2009 року відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі (а. с. 190).

Керуючись своїм статутом, позивач здійснює утримання будинку № 6 по вулиці Старонаводницькій в місті Києві та надає його мешканцям житлово-комунальні послуги, але відповідачі, як власники квартири у вказаному будинку, відмовляються приймати участь в утриманні будинку та прибудинкової території, сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

На свої письмові претензії про відшкодування боргу за квартирну плату та комунальні послуги від 06.06.02007 року і 29.07.2008 року позивач жодних відповідей не отримав.

Як вбачається з наданих позивачем та перевірених судом розрахунків, заборгованість відповідачів перед позивачем по квартирній платі та комунальних послугах за період з 01.05.2007 року по 01.02.2009 року становить 12 055 гривень 26 копійок (а. с. 189).

Своїми діями відповідачі порушують «Правила користування будинками та прибудинковими територіями», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року та наносять позивачу матеріальні збитки.

Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін; плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами; строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін; наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Також, в ст. 614 ЦК України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, коли судом встановлено, що відповідачі в одностороньому порядку відмовляються виконувати зобов'язання по здійсненню квартирної плати та не сплачують за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у них виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12 055 гривень 26 копійок, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позов, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 120 гривень 55 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивач, платіжними дорученнями № 729 від 21.10.2008 року і № 993 від 14.01.2009 року за банківськими реквізитами: отримувач платежу ВДК у Печерському районі міста Києва, розрахунковий рахунок 31411537700007, ідентифікаційний код отримувача 26077922, банк одержувача УДК у місті Києві, Код установи банку 820019, символ звітності банку 537, код економічної класифікації доходів 22090100, сплатив за розгляд даної цивільної справи державне мито в розмірі 110 і 40 гривень відповідно, прихожу до висновку, що судовий збір сплачено позивачем у більшому розмірі ніж це встановлено законом.

Нормою п. 1 ч. 1 ст. 83 ЦПК України передбачено, що сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом.

Частиною 3 статті 83 ЦПК України, передбачено, що у випадку внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, судовий збір повертається у розмірі зайво внесеної суми.

Враховуючи наведене, прихожу до висновку, що позивачу слід повернути судовий збір в розмірі зайво внесеної суми державного мита, а саме: 29 гривень 45 копійок.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 162, 179 ЖК України, ст. ст. 526, 614, 615 ч. 2 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 76 ч. 8, 88 ч. 1, ст. 169 ч. 4, 212, 213, 224 - 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Укржитлосервіс» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1,ОСОБА_2 солідарно на користь Державного підприємства «Укржитлосервіс» 12 055 гривень 26 копійки, 120 гривень 55 копійок у відшкодування судових витрат та 30 гривень 00 копійок у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Повернути Державному підприємству «Укржитлосервіс» зайво сплачений судовий збір в розмірі 29 гривень 45 копійок, який було сплачено платіжним дорученням №993 від 14 січня 2009 року.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий