Постанова № 49826254, 01.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р.

Справа № 5017/794/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Лисенко В.А., Діброви Г.І.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок"

про усунення перешкод в користуванні майном та витребування майна з чужого незаконного володіння

на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.08.2015р. про повернення позовної заяви на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України

по справі № 5017/794/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-продукт",

про звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" звернулось до господарського суду Одеської області у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою у справі №5017/794/2012 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК" про усунення перешкод в користуванні майном та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2015р. вказану позову заяву повернуто заявнику без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" до вказаної позовної заяви не додано доказів надсилання копії позовної заяви з додатками на адреси відповідачів та доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, як це передбачено ст.ст. 56, 57 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду від 07.08.2015р. по справі №5017/794/2012 скасувати, а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" прийняти до розгляду у справі №5017/794/2012.

Свої вимоги, скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права.

Скаржник зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", п. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 зі змінами та доповненнями, внесеними листом ВГСУ від 31.10.2011р. №01-06/1509, п. 6 інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", п. 5 інформаційного листа ВГСУ від 05.07.2012р. №01-06/896/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" суд мав можливість своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги. Клопотань про відкладення розгляду скарги до суду не надійшло, про причини свого нез’явлення сторони суд не повідомили.

Враховуючи вказані обставини, а також передбачений ст. 102 ГПК України скорочений строк розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції апеляційний господарський суд прийняв рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" при поданні позовної заяви не виконано вимоги ст.ст. 56, 57 ГПК України.

Між тим, ч. 3 ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

З огляду на вищевикладене, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, повинен відповідати вимогам, що пред’являються до первісного позову, з урахуванням приписів ст.ст. 54-57 ГПК України, в тому числі щодо необхідності визначення ціни позову та оплати його судовим збором.

Так, ч. 1. ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011р. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (станом на час подання позовної заяви) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Закону України "Про судовий збір" чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку (п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (станом на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру – 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Абзацом 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" передбачено, що на 01.01.2015р. розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн.

Як встановлено місцевим судом та не спростовано скаржником, до позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" не додало жодних доказів надсилання копії позовної заяви з додатками на адреси відповідачів та доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, як це передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Дійсно, згідно ч. 1 п. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 зі змінами та доповненнями, за приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Проте, в ч. 2 п. 12 вказаного інформаційного листа ВГСУ вказано, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

У пункті 6 інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" дійсно зазначено, що згідно ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість, зокрема, відстрочення судом сплати судового збору на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 5 інформаційного листа ВГСУ від 05.07.2012р. №01-06/896/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що ст. 8 Закону передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що скаржником не заявлено клопотання щодо розстрочки, відстрочки або звільнення від сплати судового збору ні в позовній заяві ні в окремому документі і, разом з тим, не викладено обґрунтування обставин, пов’язаних із неможливістю сплати судового збору.

Отже, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку місцевого господарського суду та не доводять його помилковість, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали місцевого суду від 19.01.2015 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверман-Україна" – залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 07.08.2015р. по справі №5017/794/2012 про повернення позовної заяви – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Г.І. Діброва