Постанова № 49822906, 02.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа № 10/5009/8064/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача не з'явився,

відповідача не з'явився,

третя особа - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ, (вх.2416 З/2-8) на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №10/5009/8064/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Гранд", м. Запоріжжя,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1;

про стягнення 3000000,00 грн; -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Рента-Гранд", в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором №66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 20.12.2006р., а саме: по сумі заборгованості за відсотками 1213730,25 євро, що згідно з курсом євро відносно гривні станом на 27.10.2011р. становить 1374451,79 гривень.; по частині суми заборгованості за кредитом 146334,33 євро, що згідно з курсом євро відносно гривні станом на 27.10.2011 року становить 1625548,21 грн., а всього на загальну суму 3000000,00 грн; за рахунок предметів іпотеки, а саме: нерухомого майна: будівля лабораторії технічних випробувань інв. №002, ізотопна лабораторія інв. №003, центральний склад інв. №004, будівля інструментальної майстерні інв. №005, столярна інв. №006, навіс малярного відділення інв. №022, навіс термічного відділення інв. № 21, що розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 20, загальною площею 2780,2 кв. м, та належить відповідачу на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, не нижче 3000000,00 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з ТОВ "Рента-Гранд" витрати, понесені ним на оплату судового збору у розмірі 56460,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. по справі №10/5009/8064/11 (суддя Алейникова Т.Г.) у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Рента-Гранд" відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №10/5009/8064/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування скарги посилається на те, що обставина щодо належності майна іншій особі на праві власності (ОСОБА_1) не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як відчуження відповідного майна відбулось по нікчемним правочинам та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається, оскільки їх недійсність встановлена чинним законодавством України, в силу статей 215-216 ЦК України; спірне майно передано у заставу на підставі укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Рента-Гранд» договору іпотеки від 13.06.2008 року №66/Zквіп-08-1, у відповідності до умов договору він діє до повного виконання зобовязань, забезпечених іпотекою; на момент укладення договору іпотеки від 08.10.2012 року між ТОВ «Рента-Гранд» та ОСОБА_1 дія іпотечного договору від 13.06.2008 року №66/Zквіп-08-1 не припинилася, так як заборгованість за кредитним договором №66КВ-06 не була погашена; письмового дозволу на передачу у наступну іпотеку іпотекодержатель (ТОВ «Укрпромбанк» або ПАТ «Дельта Банк») не надавав; згідно з ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо передачі майна у наступну іпотеку без письмового дозволу іпотекодержателя є недійсним; згідно зі ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), і у цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається; на думку апелянта, договір іпотеки від 08.10.2012 року між ТОВ «Рента-Гранд» та ОСОБА_1 є нікчемним правочином.

Згідно з постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних; за рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 51 з 03.03.2015 року запроваджено процедуру тимчасової адміністрації на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2015р.

Позивач до Харківського апеляційного господарського суду надав клопотання (вх.№7442 від 13.05.2015р.) про долучення до справи витребуваних судом документів щодо повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, які були приєднані до матеріалів справи.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з повним зясуванням обставин справи та з дотриманням норм матеріального права; майно, на яке просить звернути стягнення позивач, належить іншій особі на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя; при вчиненні нотаріальних дій нотаріусом перевірено відсутність заборон на відчуження та іпотек, зокрема, про що свідчать витяги з відповідних реєстрів, копії додані до відзиву.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. розгляд справи відкладено у звязку з неявкою в судове засідання відповідача, з метою повного, всебічного, обєктивного розгляду справи та у звязку з необхідністю надання сторонам можливості надати суду додаткові обґрунтовані пояснення та докази.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року у звязку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи № 10/5009/8064/11 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Позивачем надані додаткові пояснення щодо апеляційної скарги, де він пояснює наступне: посилаючись на норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку», вважає, що чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмета іпотеки, а також його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент придбання; відтак новий власник предмету іпотеки ОСОБА_1 прийняв на себе всі права та обовязки іпотекодавця за іпотечним договором від 13.06.2008 року №66/Zквіп-08-1; посилаючись на ст. 13 Закону України «Про іпотеку», вважає, що встановлення новим власником ТОВ «РЕНТА-ГРАНД» іпотеки на вже обтяжене іпотекою майно на користь ОСОБА_1 може вважатися лише наступною іпотекою із збереженням пріоритету позивача як попереднього іпотекодержателя спірного майна; крім того, зазначає, що судом першої інстанції не залучено до розгляду справи ОСОБА_1 як належного відповідача, до якого нібито перейшло права власності на спірне майно; при цьому, апелянт зазначає про необхідність врахування судової практики, зокрема, висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у звязку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № 10/5009/8064/11 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_1, у звязку з чим розгляд справи був відкладений.

У судове засідання 02.09.2015р. учасники процесу своїх представників не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також, враховуючи те, що судом повністю забезпечено принципи рівності учасників процесу та змагальності, передбачені статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2006р. між ТОВ "Український промисловий банк" (надалі - банк) та ВАТ "Виробнично - торгівельна фірма "Селена" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір №66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), що діє зі змінами та доповненнями (надалі - кредитний договір), відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з лімітом кредитування 500000,00 євро (п'ятсот тисяч євро 00 євроцентів) зі сплатою 11.5% (одинадцять цілих пять десятих) річних (далі по тексту кредитний договір).

Додатковим договором №6 про внесення змін до кредитного договору №66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 20.12.2009р. визначено, що ліміт кредитування становить 390342,00 євро (триста дев'яносто тисяч триста сорок два євро 00 євроцентів).

Відповідно до умов пункту 1.1. кредитного договору кредит позичальнику надавався на поповнення обігових коштів. Кінцева дата повернення кредиту 19.03.2010р.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору, але не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1. 1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Відповідно до пункту 4.6 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 кредитного договору, проценти з розрахунку 23 (двадцять три) % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору (у редакції договору від 21.07.2008р.) щомісячна комісія за управління кредитною лінією становить 0,30% річних від фактичної суми заборгованості, з дати укладання додаткового договору №2 від 21.07.2008р.

Згідно з пунктом 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії у порядку, передбаченому цим договором; достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим договором, у випадках, строки і в порядку, передбачених п. 9.1. 9.2 цього договору. Невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом, є підставою для здійснення банком договірного списання суми заборгованості позичальника за цим договором та/або для примусового стягнення (у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) суми заборгованості за цим договором.

Колегія суддів зазначає, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та статей 345-346 Господарського кодексу України.

Вищевказаний кредитний договір був предметом розгляду в суді, а саме, у справі господарського суду Запорізької області №15/5009/8007/11 за позовом ПАТ "Виробничо-торгівельна фірма "Селена" до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання недійсним кредитного договору. Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2011р. у зазначеній справі кредитний договір №66/КВ-06 від 20.12.2006р. був визнаний недійсним з моменту укладання. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2012р. вказане рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін. В подальшому, при касаційному перегляді справи №15/5009/8007/11 Вищим господарським судом України постановою від 11.12.2012р. вищезазначені судові рішення скасовані, в позові про визнання недійсним кредитного договору №66/КВ-06 від 20.12.2006р. відмовлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у апеляційного господарського суду відсутні докази визнання кредитного договору у встановленому порядку недійсним, тому, виходячи зі встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковою для виконання сторонами.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником всіх його зобов'язань перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору №66/КВ-06 від 20.12.2006р., між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Рента-Гранд" був укладений іпотечний договір №66/2квіп-08-1 від 13.06.2008р. зі змінами та доповненнями (далі по тексту - іпотечний договір).

Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно: будівля лабораторії технічних випробувань інв. №002, ізотопна лабораторія інв. №003, центральний склад інв. №004, будівля інструментальної майстерні інв. №005, столярна інв. №006, навіс малярного відділення інв. №022, навіс термічного відділення інв. №021, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 20 (двадцять), загальною площею 2780,2 (дві тисячі сімсот вісімдесят цілих дві десятих) кв. м. (далі по тексту постанови спірне майно).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2008р., посвідченого 15.05.2008р. ОСОБА_2, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області за реєстраційним номером №2461.

Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.05.2008р. під реєстраційним номером 10797829 (номер запису 1652 в книзі 10), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (номер витягу 19010713 від 29.05.2008р.).

Згідно з пунктом 1 іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 20.12.2006р., а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі, стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між іпотекодержателем та Відкритим акціонерним товариством Виробничо-торгівельна фірма "Селена", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05502479, місцезнаходження юридичної особи: 69063, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Артема,б.6. Іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування штрафних санкцій, передбачених цим договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору та інше.

Згідно з п. 2.1.4, 2.1.6 іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки, а також у випадку порушення іпотекодавцем та/або (позичальником) обов'язків за цим та/або кредитним договором, в тому числі прострочення сплати чергових платежів по поверненню кредитних коштів та/або процентів та/або комісій, штрафів, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку" та цим договором.

Згідно з пунктом 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному чи частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у строки, встановлені кредитним договором та в інших випадках.

Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору у випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків за цим договором та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 6.2. цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє по дату повного виконання зобов'язань за цим договором.

13.06.2008р. договір іпотеки №66/2квіп-08-1 від 13.06.2008р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №8162.

Зазначена угода за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вищевказаний іпотечний договір був предметом розгляду в суді, а саме, у справі №5009/2283/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Гранд" до ТОВ "Український промисловий банк" та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ "Виробничо-торгівельна фірма "Селена" про визнання припиненими господарських правовідносин за іпотечним договором №66/2квіп-08-1 від 13.06.2008р. та зобовязання вчинити певні дії.

Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2012р. у справі №5009/2283/12 позов задоволено, визнано припиненими господарські правовідносини за іпотечним договором №66/2квіп-08-1 від 13.06.2008р., зобовязано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна - відповідні записи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. у справі №5009/2283/12 рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2012р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. та рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2012р. у справі №5009/2283/12 скасовано, справу №5009/2283/12 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2013р. у справі №5009/2283/12 у позові до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання припиненими господарських правовідносин за іпотечним договором №66/Zквіп-08-1 від 13.06.2008 відмовлено повністю. Провадження у справі в частині вимог до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії (вилучити запис №7391875, контрольна сума А7В505778В із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та запис №7391931, контрольна сума Е15БД2Г50Б із Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна) припинено. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Крім того, в подальшому, як вбачається із матеріалів справи, в рамках провадження у справі №5009/2283/12 ПАТ "Дельта Банк" подано заяву про поворот виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2012р. у справі №5009/2283/12.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2013р. у справі №5009/2283/12 відмовлено у задоволенні вказаної заяви як безпідставної. Відмовляючи у задоволенні заяви, господарський суд зазначив, що на виконання рішення суду наказ про зобовязання приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна про заборону відчуження майна та з Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна судом не видавався, а також позивачем не надано належних доказів державної реєстрації ПАТ «Дельта Банк» відомостей про відступлення прав за іпотечним договором в установленому законодавством порядку на час прийняття судом рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. у справі №5009/2283/12 ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. у справі №5009/2283/12 скасовано, справу №5009/2283/12 направлено на перегляд до Донецького апеляційного господарського суду

Після перегляду апеляційним господарським судом справи №5009/2283/12, ухвалою від 03.12.2013р. у справі №5009/2283/12 припинено апеляційне провадження у справі №5009/2283/12 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2013р. про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2012р.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014р. вищевказану ухвалу залишено без змін.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази визнання договору іпотеки №66/2квіп-08-1 від 13.06.2008р. у встановленому порядку припиненим або недійсним. Отже, договір іпотеки №66/2квіп-08-1 від 13.06.2008р. наразі є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2010р. між ТОВ "Український промисловий банк" (надалі за текстом - ОСОБА_5) та ПАТ "Дельта Банк" (надалі за текстом - ОСОБА_6) був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, запис в реєстрі за №2263 (надалі за текстом - договір про передачу активів).

Відповідно до умов пункту 3.1. договору про передачу активів в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_5 цим передає (відступає) ОСОБА_8 права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами, внаслідок чого ОСОБА_6 замінює ОСОБА_5 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Відповідно до умов пункту 3.2. договору про передачу активів внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_8 права вимоги до боржників, ОСОБА_8 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_5) від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами, а також попередніми договорами. Про передачу прав вимоги свідчать додаток 1 до договору та акт приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ, у том числі за договором № 66/КВ-06 від 20.12.2006 р. з ВАТ «ВТФ «Селена», акт звірки №1 (а.с. 49-51, а.с.74 - 80 т.1).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, як вбачається із матеріалів справи, 27.07.2012 р. до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек 7391931 контрольна сума Е15БД2Г50Б внесено зміни, а саме, замінено іпотекодержателя з ТОВ "Укрпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк" на підставі вищевказаного договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості (а.с. 85 т.2).

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до умов договору про передачу активів ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 та згідно зі ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора у зобовязаннях за спірними кредитним та іпотечним договорами.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 3.8. договору про передачу активів від 02.07.2010 року сторонами був унормований порядок повідомлення боржників про передачу прав вимоги, зокрема, сторони зобовязані письмово повідомити боржників про передачу ОСОБА_5 ОСОБА_8 відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою сторонами у письмовій формі, впродовж 5 (пяти) робочих днів з дати передачі відповідних прав вимоги на користь ОСОБА_8 в порядку, визначеному п.п. 3.4, 3.5 та 5.1. цього договору; повідомлення направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення; направлення вказаних повідомлень здійснюється за рахунок ОСОБА_8.

Згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

У матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення у встановленому договором про передачу прав вимоги до ОСОБА_8 порядку боржника за кредитним договором (Відкрите акціонерне товариство Виробничо-торгівельна фірма "Селена") та іпотекодавця (ТОВ «Рента Гранд») за іпотечним договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як правомірно встановлено судом, позичальник взяте на себе зобов'язання належним чином не виконав, кредитні кошти у визначені договором строки не повернув, відсотки за користування ними своєчасно та в повному обсязі не сплатив, в звязку з чим, станом на 27.10.2011р., заборгованість відповідача за кредитним договором склала: 6365909,76 грн., з яких сума заборгованості за кредитом склала 390342,00 євро, що в еквіваленті становить 4336096,15 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 30755,70 євро, що в еквіваленті становить 341648,24 грн.; сума заборгованості за відсотками - 123730,25 євро, що в еквіваленті становить 1374451,79 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків склав 8430,05 євро, що в еквіваленті становить 93644,82 грн; сума заборгованості за комісією склала 220068,75 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, банк звернувся до позичальника з претензією №02.1-1163 від 01.09.2011р. та до іпотекодавця із претензією №02.-1162 від 01.09.2011р., в яких просив протягом визначеного строку сплатити заборгованість за кредитним договором наявну станом на 16.08.2011р.

Проте вищевказані вимоги банку залишились не виконаними, доказів спростування цього під час розгляду справи №10/5009/8064/11 суду не надано.

У підтвердження наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором №66/КВ-06 від 20.12.2006р. позивачем до матеріалів справи надані виписки відповідних рахунків, розрахунок заборгованості за договором кредиту, розпорядження бухгалтерії банку від 21.12.2006р., 27.12.2006р., 05.06.2007р.

Однак відповідачем у порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів повернення позичальником в повному обсязі кредитних коштів, як не надано доказів повної своєчасної сплати відсотків за користування ними.

За приписами ст.ст.611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 232 Господарського кодексу України встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом договором.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 Цивільного кодексу України, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, окремим видом якої є іпотека, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні за змістом норми містяться в статті 7 Закону України "Про іпотеку".

Звертаючись до господарського суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи заборгованість діючими договорами кредиту та іпотеки, позивач вважав, що спірне майно, що забезпечує зобовязання за кредитом, належить відповідачу.

Але під час розгляду справи встановлено, що 19.09.2012 року за реєстровим №9755 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2012р. у справі №5009/2283/12 знято заборону відчуження спірного нерухомого майна, про що свідчить витяг № 37881684 від 19.09.2012 р. з реєстру заборон, витяг від 19.09.2012р. №37881774 з реєстру іпотек та повідомлено позивача листом від 29.03.2013 року №441/01-16 (а.с. 82, 83, 84, т. 2).

08.10.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна внесено запис №38175742 про заборону на відчуження спірного нерухомого майна та внесено реєстраційний запис про обтяження спірного майна до Державного реєстру іпотек; обтяжувачем зазначений ОСОБА_1 (третя особа) на підставі іпотечного договору від 08.10.2012 року (а.с.151,152 т. 2).

Господарським судом встановлено, що відповідачем надана копія іпотечного договору від 08.10.2012р., укладеного між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рента-Гранд» (Іпотекодавець), відповідно до п.1.1 якого забезпечено виконання всіх зобовязань ОСОБА_10 (позичальник). Предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, а саме: нерухоме майно: будівля лабораторії технічних випробувань інв. №002, ізотопна лабораторія інв. №003, центральний склад інв. №004. будівля інструментальної майстерні інв. №005, столярна інв. №006, навіс малярного відділення інв. №022, навіс термічного відділення інв. №021, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 20 (двадцять), загальною площею 2780,2 (дві тисячі сімсот вісімдесят цілих дві десятих) кв. м, для забезпечення виконання зобовязань в повному обсязі, що виникли у (позичальника) гр. ОСОБА_10 на підставі договору позики, укладеного між ОСОБА_10 та іпотекодержателем.

За договором від 19.12.2012р. про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТА-ГРАНД (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель), іпотекодавець у якості майнового поручителя у забезпечення зобовязань, які виникли за договором позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10, передав в іпотеку Іпотекодержателю за договором іпотеки, нерухоме майно, а саме: будівлю лабораторії технічних випробувань інв. №002, ізотопну лабораторію інв. №003, центральний склад інв. №004. будівлю інструментальної майстерні інв. №005, столярна інв. №006, навіс малярного відділення інв. №022, навіс термічного відділення інв. №021, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 20 (двадцять), загальною площею 2780,2 (дві тисячі сімсот вісімдесят цілих дві десятих) кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 15.05.2008р.

Відповідно до п.3 цього договору іпотекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, отже, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність нерухоме майно, а саме: будівлю лабораторії технічних випробувань інв. №002, ізотопну лабораторію інв. №003, центральний склад інв. №004, будівлю інструментальної майстерні інв. №005, столярну інв. № 006, навіс малярного відділення інв. №022, навіс термічного відділення інв. №021, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 20 (двадцять), загальною площею 2 780,2 (дві тисячі сімсот вісімдесят цілих дві десятих) кв. м, що належить іпотекодавцю на дублікату договору купівлі-продажу .

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №36908400 від 23.12.2012р., тип обєкта: будівля лабораторії технічних випробувань інв. №002, ізотопна лабораторія інв. №003, центральний склад інв. №004, будівля інструментальної майстерні інв. №005, столярна інв. № 006, навіс малярного відділення інв. №022, навіс термічного відділення інв. №021, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 20 (двадцять), належить на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 2842 від 19.12.2012 року ОСОБА_1.

Таким чином, господарський суд правомірно встановив, що спірне нерухоме майно, на яке позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, не належить відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю Рента-Гранд), а належить іншій особі на праві приватної власності, а саме, ОСОБА_1.

Доказів визнання недійсними укладених 08.10.2012р. та 19.12.2012р. позивачем та третьою особою правочинів щодо спірного майна суду не надано.

З огляду на наведене, колегією суддів встановлено, що зазначені правочини були укладені позивачем та третьою особою у період чинності судових рішень у господарських справах №5009/2283/12 і №15/5009/8007/11, та під час виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек спірного майна, які були в подальшому скасовані, а тому скасовані акти не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення.

Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» встановлює, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

При зазначених обставинах, зокрема: наявності невиконаних боржником (ВАТ «ВТФ «Селена»») за кредитним договором зобовязань; права заставодержателя (ПАТ «Дельта Банк») на звернення стягнення на предмет іпотеки (спірне майно) за чинним іпотечним договором; виникнення обовязку виконання вимоги у нового набувача спірного майна, що є предметом іпотеки, в силу умов іпотечного договору та приписів статті 23 Закону України «Про іпотеку»; звернення стягнення на предмет іпотеки з відповідача (ТОВ «Рента-Гранд») є неможливим, оскільки право власності на спірне майно перейшло до третьої особи. При цьому, залучення іншого відповідача у справі у звязку з переходом права власності на предмет іпотеки до фізичної особи у господарському процесі також неможливо в силу приписів статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним, обґрунтованим.

Доводи апелянта відносно того, що відчуження відповідного майна, на його думку, відбулось по нікчемним правочинам та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається, оскільки письмового дозволу на передачу у наступну іпотеку іпотекодержатель (ТОВ «Укрпромбанк» або ПАТ «Дельта Банк») не надавав, є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

З матеріалів справи убачається, що спірне майно не передавалося у наступну іпотеку, спірне майно відчужувалося під час наявності чинного судового рішення про визнання припиненими господарські відносини за іпотечним договором та відсутністю будь-яких заборон на відчужуване спірне майно на підставі посвідчених нотаріусом договорів. І при таких обставинах, у разі неспростування презумпції правомірності укладених відповідачем та третьою особою договорів, у звязку зі скасуванням в подальшому судових рішень, іпотека є дійсною, усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню. При цьому, у звязку із переходом права власності на майно, що є предметом іпотеки, мають застосовуватися норми статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Такий висновок колегії суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 року, з аналогічних правовідносин.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, встановивши відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, п. 1) ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду; -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №10/5009/8064/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.09.15р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя В.В.Лакіза

Суддя О.В.Шевель