Постанова № 49822454, 02.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 37/259

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Другакова Т. Д. - представник за довіреністю № 19-262 від 30.12.2014

від відповідача: Король А. С. - представник за довіреністю № 01/44-7492 від 25.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002

у справі № 37/259 (суддя Яковлева Г. А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Державного підприємства «Енергоринок»

про стягнення 530 052 681,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 118 т. 1), заявлений про стягнення основного боргу в сумі 447 685 919,43 грн. за поставлену в період з 01.10.2001 по 01.06.2002 за договором № 70/01-ЕР від 31.08.1999, але не оплачену електричну енергію, збитків від інфляції в сумі 56 730 642,84 грн. та 3 % річних в сумі 22 411 489,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2002, повний текст якого підписаний 16.07.2002, у справі № 37/259 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 402 553 513,88 грн. основного боргу, 56 730 642,84 грн. збитків від інфляції та 22 411 489,90 грн. 3 % річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належними та допустими доказами доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої позивачем за умовами спірного договору у заявлений до стягнення період електроенергії, проте за наданими самим позивачем відомостями вказана заборгованість становить 402 553 513,88 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державне підприємстве «Енергоринок» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002 № 37/259 та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї відповідач послався на те, що правовідносини, які виникли між сторонами за спірним договором купівлі - продажу електричної енергії, врегульовані Законом України «Про електроенергетику», яким встановлений порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, згідно з яким перерахування коштів компаніям, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, до яких відноситься позивач, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, відкритого оптовому постачальнику електричної енергії, яким є відповідач, відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого НКРЕ України, і що розрахунки відповідачем за спірну електроенергію здійснювались з дотриманням встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також відповідач зазначив про те, що він жодним чином не може вплинути ані на перерахування коштів в оплату спірної електроенергії, ані на встановлення алгоритму їх перерахування, в той час як позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів в обсягіх, які визначаються алгоритмом.

Ухвалою від 14.11.2002 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Дикунська С. Я., Вербицька О. В. апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2004, у зв'язку з виробничою необхідністю, вирішено здійснити розгляд справи № 37/259 у складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Дикунська С. Я., Ковтонюк Л. В.

Ухвалою від 03.03.2004 апеляційне провадження за скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002 у справі № 37/259 зупинене до вирішення спору у справі № 22/313.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 № 01-23/114, у зв'язку з виробничою необхідністю (обранням судді Ковтонюк Л. В. та судді Капацин Н. В. на посаду суддів Вищого господарського суду України), вирішено передати справу № 37/259 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф. (доповідач), Коротун О. М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014, вирішено здійснити розгляд справи № 37/259 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Коротун О. М.

Ухвалою суду від 16.09.2014 поновлене апеляційне провадження у справі № 37/259.

Ухвалою суду від 07.10.2014 у справі № 37/259 змінено назву позивача з: «Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» на: «Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» та призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати на проведення експертизи покладено на позивача - Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго».

20.04.2015 до відділу документального забезпечення суду надійшла справа № 37/259 з листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14442/14-45 від 06.04.2015, в якому повідомлено про непроведення попередньої оплати експертизи, що унеможливлює проведення експертного дослідження.

Ухвалою від 20.04.2015 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 19.05.2015 провадження у справі зупинено до проведення експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, та отримання висновку експертів.

17.08.2015 до відділу документального забезпечення суду надійшла справа № 37/259 з висновком комісійної судової-економічної експертизи № 911/15-45/11481/15-45 від 30.06.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, вирішено здійснити розгляд справи № 37/259 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І.

Ухвалою від 17.08.2015 провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 02.09.2015 відповідач уточнив заявлені в апеляційній скарзі вимоги, зазначивши, що просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002 № 37/259 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в частині стягнення збитків від інфляції та 3 % річних відмовити у повному обсязі.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Основним таким Законом є Закон України «Про електроенергетику», який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (преамбула Закону).

За правилами ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про електроенергетику» (тут і далі в редакції, яка існувала на час спірних правовідносин) купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України (далі ОРЕ України). Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що здійснюють управління в електроенергетиці, Національною комісією регулювання електроенергетики України, Антимонопольним комітетом України (ч.ч. 2, 4 ст. 15 ЗУ «Про електроенергетику»).

Такий Договір між членами ОРЕ України укладено 15.11.1996 року (далі - ДЧОРЕ) (а.с 21-45 т. 1).

Позивач як виробник електричної енергії і відповідач як оптовий її постачальник є сторонами ДЧОРЕ і, відповідно, учасниками ОРЕ України.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 15 ЗУ «Про електроенергетику» всі учасники ОРЕ України укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії (ДЧОРЕ).

31.08.1999 року позивач та Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якої є відповідач, уклали договір № 70/01-ЕР (далі Договір) (а.с. 5-6 т. 1), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує електроенергію та здійснює її оплату відповідно до умов Договору.

В статті 4 сторони погодили порядок розрахунків за Договором зокрема те, що:

- розрахунок за куплену відповідачем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством (п. 4.1);

- остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електричну енергію здійснюється до 16 числа місяця наступного за розрахунковим (ч. 2 п. 4.3).

Згідно пп. 5.5.4 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату позивачу за фактично відпущену електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно п. 5.6 Договору відповідач, серед іншого, несе відповідальність за порушення строків оплати за куплену електричну енергію.

Згідно пп. 5.1.1 Договору позивач має право вимагати від відповідача повної оплати коштів за продану електроенергію відповідно до ст. 4 Договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що у відповідача існує заборгованість за поставлену за Договором в період з 01.10.2001 по 01.06.2002 електричну енергію.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що Законом України «Про електроенергетику», яким регулюються спірні правовідносини сторін, встановлений порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, згідно з яким перерахування коштів компаніям, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, до яких відноситься позивач, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, відкритого оптовому постачальнику електричної енергії, яким є відповідач, відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого НКРЕ України, і що розрахунки відповідачем за спірну електроенергію здійснювались з дотриманням встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії, та не те, що відповідач жодним чином не може вплинути ані на перерахування коштів в оплату спірної електроенергії, ані на встановлення алгоритму їх перерахування, в той час як позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів в обсягах, які визначаються алгоритмом.

Суд першої інстанції позов задовольнив, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

За правилами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів енергопостачання, а відтак, взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються спеціальними нормами законодавства, що регулюють правовідносини в електроенергетиці, і лише в частині, що не врегульована цими спеціальними нормами, - загальними нормами цивільного законодавства.

Так, в преамбулі Договору зазначено, що сторони уклали цей Договір з метою забезпечення виконання ДЧОРЕ, керуючись Правилами ОРЕ України (далі Правила ОРЕ. Правила ринку).

Згідно п. 2.3 Договору ціна на електроенергію, яку позивач продає відповідачу, визначається згідно з Правилами ОРЕ та затверджуються Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), яка приймається Сторонами до виконання та окремими доповненнями до Договору не фіксується.

Згідно з п. 3.2 Договору облік купленої відповідачем від позивача електроенергії та експлуатація систем комерційного обліку виконуються згідно з «Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії», яка є додатком до ДЧОРЕ.

Згідно з п. 4.2 Договору платежі за фактично продану позивачем електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електроенергії України (ІВКОР), яка є додатком до ДЧОРЕ.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі змін чинного законодавства України або ДЧОРЕ, Сторони вносять відповідні зміни до Договору, які необхідні для усунення протиріч.

Тобто, умовами Договору сторони узгодили перевагу норм законодавства та умов ДЧОРЕ над умовами Договору і передбачили внесення змін до умов Договору для приведення їх у відповідність до чинного законодавства у разі його зміни.

За таких обставин, з підписанням Договору вимоги ДЧОРЕ та додатків до нього перетворилися для сторін на узгоджені умови Договору і є обов'язковими для виконання.

За правилами ст. 15 ЗУ «Про електроенергетику», у ДЧОРЕ визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін.

За правилами пункту 7 ДЧОРЕ, відповідач як Розпорядник системи розрахунків відповідає, в тому числі, за дотриманням Правил ринку та ІВКОР, і його відповідальність обмежується тільки дотриманням Правил ринку.

За правилами розділу 8 ДЧОРЕ, відповідач як Розпорядник коштів ОРЕ України зобов'язаний дотримуватись ІВКОР згідно з Правилами ринку.

Згідно з п. 19.3 ДЧОРЕ зобов'язання відповідача стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до положень цього Договору, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з ІВКОР (додаток 4).

Згідно з п.8.6 ДЧОРЕ відповідач не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено в ІВКОР.

Пунктом 6.24 ІВКОР передбачено, що Постачальники та Оптовий постачальник, які не виконують свої зобов'язання по оплаті за куповану електричну енергію, несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі-продажу електричної енергії, проте, це не зазначає, що відповідач як сторона ДЧОРЕ і учасник ОРЕ України має нести відповідальність за умовами двостороннього договору з енергопостачальником, якщо він не порушує умови ДЧОРЕ та його додатків.

Стаття 15-1 Закону України «Про електроенергетику» встановлює порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію енергопостачальними організаціями, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є відповідач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року - розподільчі рахунки). Такі розрахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та для розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюються уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використанням оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок щоденного інформування учасників оптового ринку електричної енергії і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Згідно з тлумаченням понять, які наведені у статті 1 Закону України «Про електроенергетику», алгоритм оптового ринку електричної енергії - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, а поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - це рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії державного підприємства «Енергоринок» є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

Таким чином, поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача, який є в одній особі покупцем і продавцем електричної енергії, використовуються для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та для розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, порядок здійснення яких визначений шляхом застосування встановленого алгоритму.

Крім того, пунктом 8 ДЧОРЕ до обов'язків розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання ІВКОР згідно з Правилами ОРЕ, а також установлено, що розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР. Згідно з положеннями пункту 19.3 «в» ДЧОРЕ, зобов'язання Державного підприємства «Енергоринок» стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до цього ДОЧРЕ, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з ІВКОР.

Всі вказані вище обставини досліджувались судами та були встановлені під час розгляду справи № 22/313 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Державного підприємства «Енергоринок», третя особа на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, про стягнення 1 629 690 681,98 грн., рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у якій залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 та Вищого господарського суду України від 20.08.2014, а відтак, в силу приписів ст. 35 ГПК України не потребують доведення під час розгляду цієї справи.

Отже, розрахунки за закуплену та спожиту на ОРЕ України електроенергію можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання в межах грошей ОРЕ України, оплата зазначеної енергії проводиться відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів) встановленого НКРЕ.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з обставин, які викладені вище, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача спірної заборгованості можливе лише у випадку доведення факту порушення ним при розрахунку за спірну електричну енергію алгоритму використання коштів Оптового ринку електричної енергії, в той час як обов'язок доведення вказаних обставин згідно приписів ст. 33 ГПК України покладається на позивача.

Для з'ясування питання щодо дотримання відповідачем при проведенні розрахунків за поставлену в період з 01.10.2001 по 01.06.2002 за договором № 70/01-ЕР від 31.08.1999 електричну енергію алгоритму використання коштів Оптового ринку електричної енергії, враховуючи, що для з'ясування вказаних обставин потрібні спеціальні знання, які в суду відсутні, ухвалою суду від 07.10.2014 призначено судову економічну експертизу, витрати на проведення експертизи покладено на позивача.

За результами проведення зазначеної експертизи, складено Висновок експертів № 9111/15-45/11481/15-45, зі змісту якого слідує, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують факт перерахування коштів за поставлену електричну енергію вирішити питання, чи був дотриманий відповідачем при проведенні розрахунків за поставлену в період з 01.10.2001 по 01.06.2002 за Договором електричну енергію алгоритм перерахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на поточний рахунок позивача, не виявляється за можливе.

Будь-яких інших документальних доказів того, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманої від позивача електричної енергії сталося внаслідок порушення відповідачем встановленого НКРЕ алгоритму використання коштів ОРЕ України, матеріали справи не містять.

Тобто не доведено, що розрахунки з позивачем за електричну енергію не поровів саме відповідач.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 447 685 919,43 грн. за поставлену в період з 01.10.2001 по 01.06.2002 за договором № 70/01-ЕР від 31.08.1999, але не оплачену електричну енергію, визнаються колегією суддів недоведеними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 56 730 642,84 грн. та 3 % річних в сумі 22 411 489,90 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлену позивачем за умовами Договору електричну енергію в періоди, за які позивач нараховує відповідачу 3 % річних та збитки від інфляції, а окремого правового обґрунтування вказані вимоги не мають і заявлені як наслідок задоволення вимог в частині стягнення суми основного боргу, чого в даному випадку не сталося, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 56 730 642,84 грн. та 3 % річних в сумі 22 411 489,90 грн. слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002 у справі № 37/259 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Державного підприємства «Енергоринок» задовольняється повністю.

Судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги та проведення судової експертизи, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002 у справі № 37/259 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2002 у справі № 37/259 скасувати та прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-А, ідентифікаційний код 23343582) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 21515381) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 37/259.

Повний текст постанови складено: 07.09.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха