Рішення № 49817722, 31.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015Справа №910/19165/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ»

до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду» Деснянського району м. Києва

про стягнення 221 792,46 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Лелюх Л.П. (довіреність № б/н від 01.08.2015);

від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

24.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ» (далі - позивач) до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 221 792,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 31.12.2014 року між ним та відповідачем був укладений договір на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів № ДС-87 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфтів (далі - роботи), а відповідач зобов'язувався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач роботи, виконані позивачем, прийняв, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 161 813,26 грн основного боргу, три проценти річних у розмірі 1 835,36 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 58 143,84 грн.

Провадження у справі № 910/19165/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року, розгляд справи призначено на 17.08.2015 року.

У судових засіданнях 17.08.2015 року та 31.08.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суту справи. Крім того, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були задоволені судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 27.07.2015 року та 17.08.2015 року не виконав.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема, відповідачеві за адресою його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач ухвали суду від 27.07.2015 року та 17.08.2015 року отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Разом з тим, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника в судові засідання суду не надав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.08.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне:

31.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ» (далі - позивач, підрядник) та комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (далі - відповідач, замовник) був укладений договір на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів № ДС-87 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов'язується виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфтів, а замовник - прийняти і оплатити вартість робіт у порядку та на умовах передбачених даним договором, та у відповідності із затвердженою договірною ціною та локальним кошторисом, які являються додатком до даного договору, та його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість робіт за даним договором складається із вартості робіт по кожному окремому об'єкту згідно кошторисної документації та становить: 161 813 грн 26 коп (сто шістдесят одна тисяча вісімсот тринадцять грн 26 коп.) у тому числі ПДВ - 20% - 26 968 грн 88 коп.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в). Термін перевірки замовником наданої форми актів - 3 робочих дні.

Позивач виконав роботи загальною вартістю 161 813,26 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року від 15.01.2015 року і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 15.01.2015 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач роботи, виконані позивачем, прийняв, що підтверджується відтисками печатки відповідача та підписами його уповноваженої особи на актах приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року від 15.01.2015 року і довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 15.01.2015 року. Проте, в порушення умов договору, відповідач виконані позивачем роботи не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 161 813,26 грн основного боргу, три проценти річних у розмірі 1 835,36 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 58 143,84 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які спростовують доводи позивача або підтверджують оплату відповідачем заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 161 813,26 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 835,36 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 58 143,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.7 договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.

Судом встановлено, що прийняття відповідачем робіт, виконаних позивачем, відбулось 15.01.2015 року, отже строк виконання зобов'язання з їх оплати настав 27.01.2015 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 28.01.2015 року. Позивач визначив датою початку нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, - 30.01.2015 року, що не порушує умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний вірно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1 835,36 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Так, індекс інфляції у 2015 році становив: у лютому - 105,3% (УК № 44 від 11.03.2015 року), березні - 110,8% (УК № 65 від 09.04.2015 року), квітні - 114,0% (УК № 84 від 14.05.2015 року), травні - 102,2% (УК № 102 від 10.06.2015 року), червні - 100,4% (УК № 122 від 09.07.2015 року).

Враховуючи, що розмір заборгованості складає 161 813,26 грн, а сукупний індекс інфляції за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 30.01.2015 року по 16.06.2015 року включно становить 136,5 %, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за розрахунком суду, складає 59 061,84 грн.

Разом з тим, суд не може виходити за межі визначеного позивачем розміру позовних вимог. Тому, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 58 143,84 грн, стягненню підлягає саме ця сума.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З урахуванням наведеного положення Закону України «Про судовий збір», позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4 435,85 грн, проте сплатив 4 436,00 грн. Разом з тим, у суду відсутні підстави відшкодовувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір у розмірі більшому ніж це передбачено законом.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне покласти судовий збір у розмірі 4 435,85 грн на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 36657100, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРЛІФТ» (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 17 літера Ш; ідентифікаційний код 33308688, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 161 813,26 грн (сто шістдесят одну тисячу вісімсот тринадцять грн 26 коп.) основного боргу; три проценти річних у розмірі 1 835,36 грн (одна тисяча вісімсот тридцять п'ять грн 36 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 58 143,84 грн (п'ятдесят вісім тисяч сто сорок три грн 84 коп.); 4 435,85 грн (чотири тисячі чотириста тридцять п'ять грн 85 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань