Рішення № 49817718, 27.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/16606/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/16606/15

за позовом Госпіталя (з поліклінікою) ГУ МВС України в м. Києві

до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

про стягнення 4437,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дудіна Н.Ю., довіреність № 37/353 від 15.06.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Госпіталь (з поліклінікою) ГУ МВС України в м. Києві (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі - відповідач) про стягнення 4437,65 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 16/1/2014МА про надання медичних послуг застрахованим особам від 03.02.2014р. повністю не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2635,95 грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за договором позивачем за період з квітня 2014 року по червень 2015 року додатково нараховані: пеня в сумі 432,42 грн., інфляційні втрати за період з 01.06.2014р. по 30.06.2015р. - 1307,30 грн. та 3% річних за період з 23.05.2014р. по 30.06.2015р. - 61,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/16606/15 та призначено її розгляд на 23.07.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 23.07.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та частково надано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 01.07.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 27.08.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Присутній в засіданні суду 27.08.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 01.07.2015р. та від 23.07.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 01.07.2015р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 23.07.2015р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім, згідно з рекомендованими повідомленнями, 06.07.2015р. та 03.08.2015р. відповідно.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 16/1/2014МА, предметом якого є порядок надання медичних послуг особам, які застраховані замовником, у зв'язку із настанням страхового випадку та оплату наданих медичним закладом послуг застрахованій особі.

Відповідно до п. 1.2.2. договору, замовник замовляє виконавцю медичні послуги відповідно до умов договорів добровільного медичного страхування, контролює їх виконання та здійснює оплату їх вартості (страхову виплату) відповідно до додатку № 1 до договору, який узгоджується сторонами.

Згідно з п. 3.3. договору, рахунки за фактично надані медичні послуги застрахованим особам замовника звітного календарного місяця, виконавець виставляє замовнику до 10 числа кожного наступного місяця. Оплата рахунків виконавця здійснюється замовником протягом 15 днів, якщо інший порядок не випливає із страхового акту. Затримка платежу не звільняє замовника, як гаранта від відповідальності перед виконавцем за своєчасність оплати наданих послуг.

У п. 10.1. договору сторони встановли, що договір набирає чинності з моменту підписання і вважається дійсним до того часу, поки одна із сторін не заявить про його припинення. Така заява має бути подана іншій стороні за 30 дібдо за планованої дати припинення дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-здавання робіт та актами виконаних робіт № 1 від 03.03.2014р. на суму 2122,60 грн.; № 2 від 23.04.2014р. на суму 86,30 грн.; № 3 від 30.04.2015р. на суму 285,00 грн.; № 4 від 30.05.2014р. на суму 386,40 грн.; № 5 від 15.07.2014р. на суму 290,35 грн., № 6 від 15.08.2014р. на суму 808,10 грн.; № 6/1 від 22.09.2014р. на суму 516,60 грн.; № 7 від 08.10.2014р. на суму 113,20 грн.

В свою чергу, відповідач не оплатив рахунки № 4 від 30.05.2014р. на суму 386,40 грн. № 5 від 15.07.2014р. на суму 290,35 грн., № 6 від 15.08.2014р. на суму 808,10 грн.; № 6/1 від 22.09.2015р. на суму 516,60 грн., № 7 від 08.10.2014р. на суму 113,20 грн., № 8 від 06.11.2014р. на суму 521,30 грн.

07.11.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 37/1114 з проханням погасити заборгованість у сумі 2635,95 грн. до 28.11.2014р. Відповідач у відповіді на претензію за вих. № 4540-1/53 від 07.11.2014р. зобов'язався погасити заборгованість, починаючи з січня 2015 року, проте взятих на себе зобов'язань не дотримався.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані медичні послуги становить 2635,95 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору № 16/1/2014МА про надання медичних послуг застрахованим особам від 03.02.2014р., відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, пов'язані з виконанням договору про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем послуг та передання їх результатів відповідачу підтверджується відповідними актами приймання-здавання робіт та актами виконаних робіт.

З огляду на вищенаведене та підписання уповноваженою особою відповідача актів приймання-здавання робіт та актів виконаних робіт без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2635,95 грн.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, позивач, на підставі п. 6.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить також стягнути з відповідача пеню в сумі 432,42 грн., розраховану за кожним неоплаченим рахунком за період з квітня 2014 року по червень 2015 рок; інфляційні втрати за період з 01.06.2014р. по 30.06.2015р. - 1307,30 грн. та 3% річних за період з 23.05.2014р. по 30.06.2015р. - 61,98 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з п. 3.3. договору, підставою для проведення відповідачем оплати за надані застрахованим особам медичні послуги, є рахунки на оплату, виставлені позивачем.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, до матеріалів справи не надано належних доказів, що представник відповідача отримав виставлені позивачем для оплати рахунки № 4 від 30.05.2014р. на суму 386,40 грн. № 5 від 15.07.2014р. на суму 290,35 грн., № 6 від 15.08.2014р. на суму 808,10 грн.; № 6/1 від 22.09.2015р. на суму 516,60 грн., № 7 від 08.10.2014р. на суму 113,20 грн., № 8 від 06.11.2014р. на суму 521,30 грн. того ж дня, яким ці рахунки датовані.

Належними доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується направлення відповідачу всіх рахунків, за якими виникла заборгованість, тільки 04.08.2015р.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що позивачем не доведена належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість нарахування відповідачу пені в сумі 432,42 грн., інфляційних втрат - 1307,30 грн. та 3% річних - 61,98 грн., відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) на користь Госпіталя (з поліклінікою) ГУ МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 19; код ЄДРПОУ 37027405) 2635 грн. 95 коп. - боргу та 1085 грн. 23 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов