Ухвала суду № 49795094, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/62788/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Острович С.Е. Федоров М.О.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р.

у справі № 826/15457/13-а

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Підприємство з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро» (далі - позивач, ПІІ «Віталмар Агро») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 18 вересня 2013 року № 0000028152 та № 0000029152.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р., а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПІІ «Віталмар Агро», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПІІ «Віталмар Агро» з питань правильності формування податкового кредиту, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «МК ІМПЕКС» у березні 2011 року та правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість в квітні 2011 року, про що складено акт від 04 вересня 2013 року № 14/26-55-15-02/30855748.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у березні 2011 року на суму 421 274,77 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року № 0000028152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 421275 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 01 грн. 00 коп., податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року № 0000029152, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 421275 грн. 00 коп.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «МК ІМПЕКС» та ПІІ «Віталмар Агро» були укладені договори № Р-0712/10 від 03 березня 2011 року та № Р-0713/10 від 18 березня 2011 року. На підставі податкових накладних, складених у зв'язку з виконання вказаних договорів, позивач сформував податковий кредит.

За договорами № Р-0712/10 від 03 березня 2011 року та № Р-0713/10 від 18 березня 2011 року , умови яких за своїм змістом є типовими, ПІІ «Віталмар Агро» придбало у ТОВ «МК ІМПЕКС» сою урожаю 2010 року в кількості 100 та 500 тон.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Також позивачем було укладено договір з ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс» складського зберігання зерна № 02/03/11 від 02 березня 2011 року, укладеного з ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс». Із п. 4 вказаного договору вбачається, що однією з послуг, що надає ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс», є прийняття товару.

Виконання зазначеного договору підтверджено актом здачі-прийняття зазначених послуг, складськими квитанціями, складеними ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «МК ІМПЕКС», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

М.О. Федоров