Ухвала суду № 49794811, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/17286/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року

у справі № 813/2920/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія-Інтергал») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія-Інтергал», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.09.2012 року по 01.11.2013 року, за результатами якої складено акт від 25.12.2013 року № 274/39-10/35286991.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із заниженням податку на додану вартість у сумі 3 706 446,80 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено на підставі актів перевірок контрагента позивача від 13.09.2013 року № 775/21-03-22-05/37631522, від 29.08.2013 року № 598/21-03-22-05/37631522, в яких зазначено, що укладені ТОВ «Херсонтрансгруп» з ТОВ «Селбест», ТОВ «АБВ-Клінінг» правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлює нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Компанія-Інтергал» та ТОВ «Херсонтрансгруп».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000023910, яким ТОВ «Компанія-Інтергал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3 706 446,80 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1 853 223,40 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положенням п. 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) та ТОВ «Херсонтрансгруп» (продавець) було укладено договори поставки від 29.01.2013 року № 29/01, від 31.01.2013 року № 31/01, від 04.02.2013 року № 04/02, від 14.02.2013 року № 14/02, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (жмих соняшника органічний), а покупець прийняти у власність та оплатити продавцю загальну вартість товару.

Крім того, за змістом п. 4.4 зазначених договорів товар переходить у власність покупця на складі продавця за умов зобов'язання останнього доставити товар на зернові термінали ТОВ «Агро-Транзит-Інвест», ТОВ «Дніпровська торгівельна компанія» протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Судовими інстанціями з'ясовано, що розглядувані операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки придбана у постачальника сільськогосподарська продукціяв подальшому реалізована ДП «ТД «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі», ТОВ «Продексим, ЛТД» ТОВ «Біотрейд-Україна» за договорами комісії.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Херсонтрансгруп» на час спірних відносин було зареєстроване як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді С.Е. Острович М.О. Федоров

Головуючий суддя(підпис)О.В. Вербицька Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно

помічник судді Л.М. Гордієнко