Ухвала суду № 49794807, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/61681/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Острович С.Е. Федоров М.О.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р.

у справі № 820/11389/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгоритм»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алгоритм» (далі - позивач, ТОВ «Алгоритм») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 р. позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000562201, №0000582201, №0000572201 від 07.03.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Алгоритм» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 20.02.2014 року №547/20-30-22-01/31060274.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.1 ст.138, пп. 138.1.1 п.138 ст.138, пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 138.10 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст. 141 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті, у загальному розмірі 577724 грн.; п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 187602 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.03.2014 року №0000562201, №0000582201, №0000572201.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Флавія» (Продавець) укладений договір поставки №КП-А-ФЛ-002/02-10 від 12 лютого 2010 року. Умовами зазначеного Договору передбачено здійснення попередньої оплати за товар.

Також ТОВ «Алгоритм» (Покупець) здійснювало фінансово-господарську діяльність по придбанню товару з ТОВ «Компанія «Опціон» (Продавець) на підставі договору №КП-КО-А-001/07-12 від 16 липня 2012 року.

Також ТОВ «Алгоритм» (Покупець) здійснювало фінансово-господарську діяльність по придбанню товару з ТОВ «Компресорна техніка» (Продавець) за договором №КП-КТ-А-001/06-12 від 08 червня 2012 року з додатками.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.

21.06.2010 року між ТОВ «Алгоритм» та фінансовою установою ТОВ «Динеро-капітал» укладено договір фінансового кредиту №ФК/06/10-01 ( далі по тексту - Договір №ФК/06/10-01). Згідно з карткою рахунку 3772 по контрагенту ТОВ «Динеро-капітал» кредитове сальдо по договору станом на 31.10.2011 року складало 6 444 262, 38 грн., станом на 28.12.2011 року поточне кредитове сальдо - 6 781 262,38 грн.

11.01.2012 року ТОВ «Алгоритм» одержаний черговий транш за Договором №ФК/06/10-01 у сумі 13 086 410,16 грн., який був частково використаний позивачем на виконання договору поруки, укладеного 17.08.2011р. між ТОВ «Алгоритм» та ТОВ «Інновіда-Україна» № ПР-ИУ-А-П-001/07-11.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фінансово-господарські операції ТОВ «Алгоритм» з ТОВ «Інновіда-Україна», ТОВ «Профілакторій», ТОВ «Декуріон» були предметом судового дослідження в адміністративній справі №2а-13202/12/2070.

Як зазначено в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 у справі №2а-13202/12/2070, не виявлено проведення ТОВ «Алгоритм» збиткових операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

Таким чином, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

М.О. Федоров