Постанова № 4979384, 12.02.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2009 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Андрєєва П.Ф.

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1.

представників відповідачів Жорової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як інваліду війни 2-ої групи, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як інваліду війни 2-ої групи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і пояснив, що він є інвалідом війни 2-ої групи та стоїть на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради.

Згідно з ч.5 ст.12-15 та п.1 ст.16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2-ої групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Фактично вiдповiдач Добропiльське УПСЗН виплачувало йому одноразову допомогу в розмірі, значно меншому чим передбачено діючим законодавством.

Звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорiчних виплат вiдповiдно до Закону, але його звернення  було вiдхилено.

Вважає вiдмову у виплаті щорічної одноразової допомоги згідно до Закону, як таке, що порушує його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на пiдставi ст.13 Закону, з урахуванням мiнiмальної пенсії за віком яка склалась за вiдповiдний перiод стягнути з Добропiльського УПСЗН на його користь виплати з щорічної разової допомоги за період 2007,2008 роки включно в загальному розмiрi 6376грн. 00 коп.

Просив стягнути з відповідача недосплачену суму у розмірі 6376грв.00коп. виплати разової грошової допомоги за період з 2007 року по 2008 рік включно.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані не конституційними окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” в частині обмеження виплати разової грошової допомоги “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Представник відповідача юрист Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Жорова Н.А. позов не визнала і пояснила, що згідно ст..12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-Х11 щорічно до 5 травня інвалідам війни 2-3 групи передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 8 та 7 мінімальних пенсій за віком.

. Однак, ст..17 цього Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про державний бюджет України”, тому посилатися лише основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме Закон України про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат. Так, у 2004 - 2008 роках вищевказана щорічна разова допомога позивачу виплачувалась у розмірах , встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, які позивач отримав у повному обсязі. Відповідно до ст..99 КАС України позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду. Управління наполягає у відмові задоволення позову позивачу за 2007 рік з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2-ої групи у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по сутi, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовiдносини, які виникли мiж позивачем та вiдповiдачем слiд розглядати iз застосуванням Конституцiї України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законiв України "Про державний бюджет України за 2007,2008 роки", а також Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, якi не протирiчать вимогам Основного Закону, та перелiчених Законiв.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач являється інвалідом війни 2-ої групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1та ця обставина не заперечується представником відповідача.

Згідно посвідчення НОМЕР_1позивач являється інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Позивач не заперечує проти того, що у квітні 2007 року він отримав від відповідача разову допомогу у розмірі 360 гривень, у квітні 2008 року 400 гривень, що сторонами не оспорюється.

Вiдповiдно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551, розділом 3 якого визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 13 якого передбачає пільги ветеранам війни.

Приписами частини 5 статті 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам війни 1 грпи - десять мінімальних пенсій за віком; 11 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 111 групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Позивач, як інвалід війни 2-ої групи має право на отримання щорiчної разової грошової допомоги до 05 травня кожного року у розмірі 8 мiнiмальних пенсій за віком.

До матерiалiв справи долучено довiдку Добропiльського УПСЗН, згiдно якої позивач в 2008 році, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України за 2008 р.» нараховано та сплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі - 400,00 грн.

Суд вважає, що розмiр щорiчних виплат, якi провадились вiдповiдачем Добропільським УПСЗН на користь позивача, не вiдповiдають вимогам дiючої норми ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також Законам України щодо змiни розмiру мiнiмальної пенсії за віком, при щорiчному затвердженнi нового державного бюджету.

Фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Статею 19 ч.2 Конституцiї України передбачено, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi та в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Законом України "Про державний бюджет України" на 2008 р. мiнiмальна пенсія за віком складала суму 481 грн. 00 коп.

Виходячi з загальних засад прiоритетностi законiв над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирiшеннi даного спору слiд застосовувати правила ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вiдповiдно до яких розмiр щорiчної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік, що пiдлягає стягненню з Добропiльського УПСЗН на користь позивача (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру щорічної разової допомоги) складає:

2008 р.- (481.00 х8) = 3848-400.00 = 3448 грн. 00 коп.

Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічна разова грошова допомога до 05 травня інвалідам війни 2-ої групи виплачується у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент виплати.

Законом України "Про Державний бюджет України» за 2008 рік, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації норми статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 13 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання щодо застосування судом норм статті 99 КАС України у відмові задоволення позову позивачу за 2007 рік з виплати щорічної разової допомоги до 5 травня інваліду війни у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач міг знати, що його права порушено з моменту видання відповідних нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав 9 січня 2009 року, тобто з пропуском встановленого річного строку.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради, просила відмовити в задоволенні позивача його позовних вимог через пропуску строку звернення.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги, щодо стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік та на користь позивач слід стягнути недоплачену суму за 2008 рік у розмірі 3448 грн. 00 коп.

Сторони звільнені від сплати судового збору, тому судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.2,13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”, на підставі ст..ст.11,86,94,99,159,161,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення  недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги до 5-го травня у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2008 рік.

Стягнути з Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської ради, розрахунковий рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області. МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь  ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448грв.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Складено одноособово в одному примiрнику в нарадчiй кiмнатi.

Головуючий суддя П.Ф.Андрєєв