Постанова № 49793501, 11.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2012 р. справа №5009/1026/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Мясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 за посвідченням;

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2 адвокат;

від третьої особи: не зявився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2012р. (повний текст від 15.06.2012р.) у справі №5009/1026/12 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)

за позовом Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологічна компанія «Гранік», м. Запоріжжя

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дружелюбівської сільської ради, с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області

про стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, в розмірі 107 356,80грн.

ВСТАНОВИВ:

Запорізький природоохоронний міжрайонний прокурор, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, м. Запоріжжя, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологічна компанія «Гранік», м. Запоріжжя, про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 107 356,80грн.

Ухвалою від 21.03.2012р. господарський суд порушив провадження у справі №5009/1026/12 та в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Дружелюбівську сільську раду, с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області.

Крім того, ухвалою від 09.04.2012р. суд першої інстанції згідно ст. 25 ГПК України здійснив процесуальне правонаступництво та замінив позивача - Державну екологічну інспекцію в Запорізькій області, на її правонаступника - Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області.

Рішенням від 13.06.2012р. господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову з посиланням на те, що матеріалами справи не доведено фіксації компетентним державним органом факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 636кв.м. та порушення земельного законодавства з боку відповідача, оскільки прокурором та позивачем не надано необхідного пакету документів. Крім того, суд першої інстанції зазначив про порушення процедури проведення перевірок при здійсненні працівниками Державної екологічної інспекції обстеження спірної земельної ділянки та перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік». Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність належних доказів факту знаходження підприємства відповідача на спірній земельній ділянці, як і того, що саме відповідач порушив вимоги природоохоронного законодавства на даній ділянці.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити.

Звертаючись до суду зі скаргою апелянт зазначив, що відповідно до наказу Генерального прокурора України №108ш від 12.07.2012р. Запорізька природоохоронна міжрайонна прокуратура була ліквідована та замість неї було створено Запорізьку міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, яка є правонаступником ліквідованої прокуратури.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що спірне рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд послався на недоведеність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 636кв.м. та факту порушення земельного законодавства, проте, на думку заявника, таке твердження не є вірним, оскільки предметом заявленого позову є шкода, заподіяна державі внаслідок засмічення земель, а не шкода, заподіяна самовільним зайняттям земельної ділянки. Крім того, за твердженням скаржника, матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, в той час як доказів відсутності його вини у спричиненні державі шкоди внаслідок засмічення земель до матеріалів справи не надано.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у звязку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

20.11.2012р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення прокуратури, в яких Запорізький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері зазначив, що просить вважати вірною суму завданої державі шкоди в розмірі 107 356,80грн.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що не може стверджувати про правомірність дій Державної екологічної інспекції в Запорізькій області стосовно проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «ЕК «Гранік», а також просила розглянути справу за відсутності представника Дружелюбівської сільської ради. Клопотання судовою колегією задоволено.

Позивач, Державна екологічна інспекція в Запорізькій області, у відзиві на апеляційну скаргу підтримала вимоги прокуратури, просила рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги про стягнення шкоди, завданої державі ТОВ «ЕК «Гранік»внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 107 356,80грн., задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обовязковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2011р. відповідно до вимоги Запорізької природоохоронної міжрайонної прокуратури спеціалістом відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області разом із представниками Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, санстанції, було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік»на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «ЕК «Гранік»використовує земельну ділянку на території Дружелюбівської сільської ради біля села Українка площею 5га згідно з договором оренди від 23.10.2008р. (строк дії договору 40 років, цільове призначення земельної ділянки для будівництва полігону, для поховання твердих побутових відходів). За матеріалами проекту землеустрою встановлено санітарну зону 500 метрів від села Українка. Фактично санітарна зона до с. Українка складає приблизно 300 метрів. Таким чином, розміщення площі земельної ділянки, яку використовує ТОВ «ЕК «Гранік», зміщено на 200 метрів в сторону села Українка, площа зміщеної земельної ділянки складає 0,58га.

За результатами проведеної перевірки у присутності начальника дільниці ТОВ «ЕК «Гранік»ОСОБА_3 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.10.2011р., який представник ТОВ «ЕК «Гранік»підписав без зауважень і заперечень, а також отримав копію зазначеного акту, про що у ньому міститься відповідна позначка.

Як вбачається з пояснень головного спеціаліста з правової роботи відділу Держкомзему у Вільнінському районі ОСОБА_4, наданих слідчому Запорізької природоохоронної міжрайонної прокуратури 28.04.2012р., оскільки на момент проведення перевірки у неї були відсутні спеціальні пристрої для точного вимірювання, точну площу самовільно зайнятої земельної ділянки встановити було неможливо. Для точного встановлення площі необхідно провести геодезичні роботи підприємством, яке має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, та необхідну техніку для вимірювання.

Таким чином, 28.11.2011р. спеціалістом Державної екологічної інспекції в Запорізької області в присутності начальника дільниці ТОВ «ЕК «Гранік»ОСОБА_3 було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт обстеження засміченої земельної ділянки №47/04 від 20.10.2011р.

Вказаним актом зафіксовано, що земельна ділянка площею 636кв.м., яка знаходиться в межах Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, поруч із ділянкою, якою користується ТОВ «ЕК «Гранік»згідно договору оренди, засмічена твердими побутовими відходами (обєм 318куб.м.), а саме в межах обстеження встановлено наявність на відкритому ґрунті обстежених земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів, промислових відходів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, і таким чином повністю відповідає визначенню за п. 3.2 Методики, затвердженої Наказом Мінприроди від 04.04.2007р. №149. Земельна ділянка знаходиться в санітарній зоні до с. Українка, що викладено в п. 1.3 «Правові обмеження» проекту землеустрою.

Від підпису та отримання копії акту представник ТОВ «ЕК «Гранік»відмовився.

За результатами проведеної перевірки, на підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 (в редакції від 04.04.2007р.), спеціалістами Державної екологічної інспекції в Запорізькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці, що використовується ТОВ «ЕК «Гранік»на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, розмір якої склав 107 356,80грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт санітарно-епідеміологічного обстеження обєкта та перевірки дотримання санітарного законодавства від 14.03.2012р., яким встановлена низка порушень ТОВ «ЕК «Гранік»санітарних норм і правил, а саме не дотримання санітарно-захисної зони до с. Українка, складування ТПВ з порушенням проекту, відсутність огородження території полігону, не виконання та не дотримання ПГГСВ Вільнянського району №45 від 04.11.2011р. та припису Вільнянської СЕС від 02.12.2011р., тощо.

Враховуючи, що сума шкоди, спричиненої внаслідок порушення природоохоронного законодавства, ТОВ «ЕК «Гранік»відшкодована не була, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування державі шкоди, спричиненої засміченням земель, в розмірі 107 356,80грн.

Як вже зазначалось вище, господарський суд відмовив прокурору у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

За приписами статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

У відповідності до статті 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель; забезпечувати захист земель від засмічення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про охорону земель», при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».

Статтею 17 Закону України «Про відходи»визначено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, серед яких, зокрема, запобігання утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускання зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснення контролю за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України тощо.

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України (ст. 33 Закону України «Про відходи»).

Згідно ст. 37 вказаного Закону, державний контроль у сфері поводження з відходами здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань житлово-комунального господарства, з питань охорони здоров'я та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади.

Матеріалами справи підтверджений факт здійснення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області 28.10.2011р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «ЕК «Гранік», якою встановлений факт засмічення земельної ділянки площею 636кв.м., яка знаходиться біля земельної ділянки, зайнятої ТОВ «ЕК «Гранік»за договором оренди від 20.05.2008р. (державна реєстрація від 23.10.2008р. №0408260000). Вказаний факт підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.10.2011р. та актом обстеження засміченої земельної ділянки №47/04 від 20.10.2011р. Крім того, в матеріалах справи наявний акт санітарно-епідеміологічного обстеження обєкта та перевірки дотримання санітарного законодавства від 14.03.2012р., яким встановлена низка порушень ТОВ «ЕК «Гранік»санітарних норм і правил.

Доказів оскарження ТОВ «ЕК «Гранік»вищевказаних актів та дій посадових осіб при їх складанні або визнання їх у встановленому порядку недійсними до матеріалів справи не надано.

Відповідно до пунктів 2, 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі -Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149), засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

У відповідності до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

За приписами статей 42, 43 Закону України «Про відходи»особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за, зокрема, порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З огляду на викладене, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Головною умовою відшкодування збитків (шкоди) є наявність складу цивільного правопорушення, який утворюють наступні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний звязок між ними, вина. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає настання відповідальності

Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної шкоди, визначеної ст. 1166 ЦК України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, передбачена ст. 1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії такої особи були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

У відповідності до пунктів 3.3., 5.1. Методики, факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, на основі яких обчислюються розміри шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земель

При цьому, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що матеріалами справи, а саме - актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.10.2011р., актом обстеження засміченої земельної ділянки №47/04 від 20.10.2011р. та актом санітарно-епідеміологічного обстеження обєкта та перевірки дотримання санітарного законодавства від 14.03.2012р., підтверджено факт здійснення відповідачем, ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік», в порушення вимог статей 17, 33, 35-1 Закону України «Про відходи», статей 35, 46 Закону України «Про охорону земель», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 96 Земельного кодексу України, засмічення земельної ділянки площею 636кв.м., яка знаходиться в межах Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району поруч із ділянкою, наданою ТОВ «ЕК «Гранік»у користування на підставі договору оренди землі від 20.05.2008р., внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 107 356,80грн.

Таким чином, із встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що прокурором належним чином доведено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні засмічення земельних ресурсів, наявність причинного зв'язку між такою поведінкою та заподіяною державі шкодою в розмірі 107 356,80грн. При цьому, відповідач не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди, як не довів і факту порушення вимог природоохоронного законодавства на спірній земельній ділянці іншою особою.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним факт наявності правових підстав для відшкодування завданої відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, а відтак і для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи суду першої інстанції судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки предметом заявленого позову є стягнення суми шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земель, а не шкоди, заподіяної самовільним зайняттям спірної земельної ділянки.

У звязку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2012р. у справі №5009/1026/12 не ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2012р. (повний текст від 15.06.2012р.) у справі №5009/1026/12 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2012р. (повний текст від 15.06.2012р.) у справі №5009/1026/12 скасувати.

Позовні вимоги Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологічна компанія «Гранік», м. Запоріжжя, про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 107 356,80грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологічна компанія «Гранік», м. Запоріжжя, на користь держави в особі Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, с Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, 107 356,80грн. шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологічна компанія «Гранік», м. Запоріжжя, на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 2 147,14грн. - за подання позовної заяви та 1073,57грн. - за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач):Н.В. Будко

Судді:В.В. Манжур

ОСОБА_5

Надруковано примірників-9

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачу

1-третій особі

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС