Рішення № 49790384, 31.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.15 Справа№ 914/1899/15

За позовом: Комунальної 3-тьої міської клінічної лікарні, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», м. Львів

про: стягнення 223 421,24 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №585 від 23.06.2015 року,

відповідача: не зявився.

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Комунальної 3-тьої міської клінічної лікарні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про стягнення 223 421,24 грн. Ухвалою від 12.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.06.2015р.

Розгляд справи відкладався, із підстав викладених в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обовязку зі сплати орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001 р. №0740-В за травень 2011 р., червень 2011 р. та з 01.07.2011 р. по 06.07.2011 р.

Через канцелярію суду 16.07.2015 року представник відповідача подав відзив (вх. №29590/15 від 16.07.2015 року) та заяву про застосування строків позовної давності у даній справі (вх. №29589/15 від 16.07.2015 року), в яких просить суд застосувати строк позовної давності в справі №914/1899/15 за позовом Комунальної 3-тьої міської клінічної лікарні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», у звязку з чим у позові відмовити повністю.

23.07.2015 р. за вх. №3184/15 представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи №914/1899/15 на 15 календарних днів згідно ст.69 ГПК України. З метою врегулювання спору шляхом переговорів в позасудовому порядку.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2015 р. вирішено клопотання про продовження строку розгляду справи вирішити в наступному судовому засіданні. Розгляд справи відкладено на 04.08.2015 р.

03.08.2015 р. представник позивача подав заяву про зміну підстави позову(вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 01.05.2012 р. до 30.06.2012 р. заборгованість по орендній платі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (до 01.08.2015р.) в сумі 205 345,56 грн. і 3% річних в сумі 3581,67 грн., усього 208 927,23 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, так як заява про зміну підстав позову (вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.), подана представником позивача до початку розгляду справи по суті, то ухвалою господарського суду Львівської області від 04.08.2015 р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстави позову (вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.), за клопотаннями представника позивача та представника відповідача, які суд задоволив продовжено строк розгляду справи з 12.08.2015 р. на 15 календарних днів і відкладено розгляд справи на 31.08.2015 р.

В судовому засіданні 31.08.2015 р. представник позивача зявився, позов підтримав із підстав викладених у заяві про зміну підстави позову (вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.), вимоги ухвал суду виконав. Просить задоволити позов із врахуванням заяви про зміну підстави позову (вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.).

В судове засідання 31.08.2015 р. представник відповідача не зявився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі (вх. №29589/15 від 16.07.2015 року), так як позивачем подано заяву про зміну підстави позову вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.), де змінено строки нарахування заборгованості по орендній платі за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних (з 11.06.2012 р. по 01.08.2015 р.).

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні 31.08.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

01.05.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (відповідачем у справі) та комунальною 3-ою міською клінічною лікарнею (позивачем у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0740-В, строком на 10 років з 01.05.2001 р. по 01.05.2011 року.

Предметом оренди за вказаним договором є приміщення окремо стоячої будівлі колишнього гінекологічного відділення за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, згідно поверхового плану, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001 №0740-В і акту прийому передачі будівлі від 07.09.2001 відповідач прийняв від позивача в орендне користування нежитловим приміщенням на десять років загальною площею 962,1 кв.м. по вул. Рапапорта, 6 у м. Львові (надалі обєкт оренди) для використання у господарській діяльності під складські приміщення.

Відповідно до п. 2.1 договору приміщення, вказані в п. 1 договору, надаються орендарю в орендне користування на умовах цього договору терміном на 10 років з 01.05.2001 року по 01.05.2011 року.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата розраховується згідно постанови КМУ від 19.01.2000 року № 75.

Підпунктом 3.3.6 п. 3.3 сторони погодили, що після закінчення строку дії договору оренди орендар зобовязується повернути Орендодавцю обєкт оренди за актом прийому-передачі у стані, в якому він буде знаходитись на момент припинення договору оренди.

Оскільки, відповідач не повернув обєкт оренди та не вносить орендну плату з 01.05.2011 року, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача орендної плати за період з 01.05.2012 року до 30.06.2012 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (до 01.08.2015 р.) в сумі 205 345,56 грн. і 3% річних в сумі 3581,67 грн., усього 208 927,23 грн.

Підставою такого позову, позивач вважає те, що договір оренди № 0740-В, укладений між сторонам, не припинив свою дію до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі по поверненню обєкта оренди.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Краківський ринок набуло право спільної часткової власності на приміщення в окремо стоячій будівлі колишнього генікологічного відділення лікарні за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, що позначені на плані літерою Б-2.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Підставою виникнення прав та обов'язків між сторонами є укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення за № 0740-В, за умовами якого позивач надає, а відповідач приймає в орендне користування на 10 років з 1 травня 2001 року по 1 травня 2011 року окремо стоячу будівлю, розташовану за вказаною адресою вул. Рапопорта, 6 у м. Львові.

За умовами п.2.1 договору оренди цей договір укладений строком на 10 років.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобовязаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.3.6 договору після закінчення дії договору орендар здає орендодавцю будівлю за актом передачі у такому стані, в якому вона буде на момент закінчення договору оренди.

Відповідно ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено у чч. 3,4 п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки повязані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Отже, за умовами п. 3.3.6 договору та ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, підставою для припинення зобовязання відповідача сплачувати позивачу орендну плату за користування орендованим майном, є підписання акту приймання-передачі приміщення.

В абзаці 4 п. 5.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна") вказано, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено у чч. 3,4 п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки повязані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Отже, за умовами п. 3.3.6 договору та ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, підставою для припинення зобовязання відповідача сплачувати позивачу орендну плату за користування орендованим майном, є підписання акту приймання-передачі приміщення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2014 року у справі № 910/5414/13 та в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №12/75-2167-33/75-4/180.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, відповідач не повернув орендованого приміщення згідно акту приймання-передачі, продовжував ним користуватись, не вносячи орендну плату з 01.05.2011 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року у справі № 5015/2286/12 визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею 933,9 м2 та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Краківський ринок право власності на частку в розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею 933,9 м2

Рішення набрало законної сили 10.04.2013 року згідно постанови Вищого господарського суду України у справі № 5015/2286/12.

Відповідно до вимог підпункту 3.3.3 пункту 3.3 Договору оренди, відповідач зобовязувався регулярно, один раз в місяць, не пізніше 10 числа наступного місяця сплачувати орендну плату, ПДВ тощо.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін, відповідач не повернув орендованого приміщення згідно акту приймання-передачі, продовжував ним користуватись, не вносячи орендну плату з 01.05.2011 року.

Відповідач зобовязаний був сплатити за травень 2012 р. орендну плату не пізніше 10.06.2012 р., а за червень 2012 р. не пізніше 10.07.2012 р.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення із відповідача орендної плати за травень 2012 р. в розмірі 59 784,15 грн. та за червень 2012 р. в розмірі 59 604,80 грн., а разом 119 388,95 грн. є правомірними, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 581,67грн. 3% річних та 85 956,61 грн. інфляційних втрат є підставними та такими, що підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог за зазначений позивачем період згідно поданого ним розрахунку.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, заявлені вимоги підтверджуються матеріалами справи, суд прийшов до висновку, про те, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, в сумі 4 178,54 грн. слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

При подачі позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в сумі 4 468,42 грн. платіжним дорученням №50 від 04.06.2015 р., оскільки позивач просив стягнути з відповідача 223 421,24 грн.

03.08.2015 р. представник позивача подав заяву про зміну підстави позову(вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 208 927,23 грн. заборгованості

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.08.2015 р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстави позову (вх. №3389/15 від 03.08.2015 р.).

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому позивачу необхідно повернути з державного бюджету зайво сплачену суму судового збору в сумі 289,88 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11, ідентифікаційний код 25228715) на користь Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні (79016, м.Львів, вул. Озаркевича, 2, ідентифікаційний код 01996645) 119 388,95 грн. заборгованості з орендної плати, 3 581,67грн. 3% річних, 85 956,61 грн. інфляційних втрат та 4 178,54 судового збору.

3.Повернути Комунальній 3-й міській клінічній лікарні (79016, м.Львів, вул. Озаркевича, 2, ідентифікаційний код 01996645) з державного бюджету судовий збір 289,88 грн., сплачений платіжним дорученням №50 від 04.06.2015 р.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.09.2015 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.