Рішення № 49790169, 26.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 911/2830/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна технологічна компанія, Київська обл., м. Вишгород

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

Товариства з обмеженою відповідальністю Київсвіт, Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 91229,63 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 розпорядник майна;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна технологічна компанія (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю Київсвіт (далі відповідач 2) про стягнення 91229,63 грн. з заборгованості за видатковими накладними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним за видатковими накладними № РН-01153 від 01.08.2007 р., № РН-01164 від 02.08.2007 р., № РН-01185 від 06.08.2007 р., № РН 01211 від 10.08.2007 р., № РН-01219 від 12.08.2007 р. та № РН-01635 від 29.09.2007 р. було поставлено відповідачу 1 товар, який ним не був оплачений, у зв'язку з чим за відповідачем 1 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 91229,63 грн. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобовязань відповідачем 1 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки № 05/05-1/15 від 05.05.2015р., відповідно до умов якого відповідач 2 зобовязується відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобовязань по оплаті товару на суму 178382,59 грн., що виникли на підставі видаткових накладних, до яких входить заборгованість за вищезазначеними накладними у сумі 91229,63 грн.

У судових засіданнях 23.07.2015 р. та 26.08.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судові засідання 23.07.2015 р. та 26.08.2015 р. не з`явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103249742213.

При цьому, вся кореспонденція надсилалася на адресу відповідача 1, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник відповідача 2 в судові засідання 23.07.2015 р. та 26.08.2015 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103249742205, повернутим у звязку з закінчення строку зберігання.

При цьому, вся кореспонденція надсилалася на адресу відповідача 2, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачі відзиви на позов суду не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна технологічна компанія було поставлено, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було прийнято згідно з накладними № РН-01153 від 01.08.2007 р. на суму 18415,84 грн., № РН-01164 від 02.08.2007 р. на суму 15701,09 грн., № РН-01185 від 06.08.2007 р. на суму 9776,62 грн., № РН-01211 від 10.08.2007 р. на суму 22730,52 грн., № РН-01219 від 12.08.2007 р. на суму 819,77 грн. та № РН-01635 від 29.09.2007 р. на суму 23785,79 грн. товар на загальну суму 91229,63 грн.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується накладними, підписаними сторонами та скріплених печатками. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача 1 товар, а відповідач 1, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем 1, є договором поставки.

Відповідно до п. 2.1 Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналогічне положення міститься в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 за № 996-XIV де зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту доданих до позовної заяви накладних № РН-01153 від 01.08.2007 р. на суму 18415,84 грн., № РН-01164 від 02.08.2007 р. на суму 15701,09 грн., № РН-01185 від 06.08.2007 р. на суму 9776,62 грн., № РН-01211 від 10.08.2007 р на суму 22730,52 грн., № РН-01219 від 12.08.2007 р. на суму 819,77 грн. та № РН-01635 від 29.09.2007 р. на суму 23785,79 грн. вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, оскільки містять: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт передачі відповідачу 1 товару на загальну суму 91229,63 грн. підтверджується вказаними накладними.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, на підставі ст. 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити товар за видатковими накладними після його прийняття, тобто:

за накладною № РН-01153 від 01.08.2007 р. 02.08.2007 р.;

за накладною № РН-01164 від 02.08.2007 р. 03.08.2007 р.;

за накладною № РН-01185 від 06.08.2007 р. 07.08.2007 р.;

за накладною № РН-01211 від 10.08.2007 р. 11.08.2007 р.;

за накладною № РН-01219 від 12.08.2007 р. 13.08.2007 р.;

за накладною № РН-01635 від 29.09.2007 р. 30.09.2007 р.;

22.05.2014 р. позивачем було направлено на адресу відповідача 1 претензію № 3 від 22.05.2014 р., що підтверджується конвертом з відтиском штампу відділення Укрпошти, датованого 22.05.2014 р., в якій позивач просить відповідача 1 негайно сплатити заборгованість за переданий товар, що складає 178382,59 грн., в суму якої також входить заборгованість за вищезазначеними накладними. Проте, зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем за накладними № РН-01153 від 01.08.2007 р., № РН-01164 від 02.08.2007 р., № РН-01185 від 06.08.2007 р., № РН-01211 від 10.08.2007 р, № РН-01219 від 12.08.2007 р. та № РН-01635 від 29.09.2007 р. становить 91229,63 грн.

05.05.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Київсвіт» (поручитель, відповідач 2) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 05/05-1/15, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (боржник, відповідач 1) своїх зобовязань по оплаті товару у сумі 178382,59 грн., що виникли на підставі видаткових накладних за поставку товару, а саме: видаткових накладних № РН-01153 від 01.08.2007 р. на суму 18415,84 грн., № РН-01164 від 02.08.2007 р. на суму 15701,09 грн., № РН-01173 від 03.08.2007 р. на суму 18097,14 грн., № РН-01177 від 04.08.2007 р. від 14320,04 грн., № РН-01178 від 05.08.2007 р. на суму 1800,18 грн., № РН-01185 від 06.08.2007 р. на суму 9776,62 грн., № РН-01195 від 08.08.2007 р. на суму 16117,58 грн., № РН-01204 від 09.08.2007 р. на суму 14415,70 грн., № РН-01211 від 10.08.2007 р на суму 22730,52 грн., № РН-01218 від 11.08.2007 р. на суму 11378,26 грн., № РН-01219 від 12.08.2007 р. на суму 819,77 грн., № РН-01228 від 13.08.2007 р. на суму 20800,68 грн. та № РН-01635 від 29.09.2007 р. на суму 23785,79 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору основний обовязок боржника, виконання якого забезпечується цим договором оплатити кредитору у семиденний строк від дня предявлення вимоги грошові кошти у сумі 178382,59 грн.

Згідно з п. 2.1. договору відповідальність поручителя перед кредитором включає зобовязання повернути після спливу строку, визначеного п. 1.2. цього договору суму заборгованості, визначену п. 1.1. цього договору.

Відповідно до. п 3.3. договору у випадку невиконання (неналежного виконання) основного зобовязання поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор має право вимагати від поручителя виконання як основного зобовязання, так і зобовязання з відшкодування шкоди, зобовязання зі сплати неустойки, зобовязання зі сплати процентів за прострочення виконання.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованість за накладними № РН-01153 від 01.08.2007 р., № РН-01164 від 02.08.2007 р., № РН-01185 від 06.08.2007 р., № РН-01211 від 10.08.2007 р, № РН-01219 від 12.08.2007 р. та № РН-01635 від 29.09.2007 р. у сумі 91229,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 91229,63 грн. за товар, поставлений на підставі накладних № РН-01153 від 01.08.2007 р., № РН-01164 від 02.08.2007 р., № РН-01185 від 06.08.2007 р., № РН-01211 від 10.08.2007 р, № РН-01219 від 12.08.2007 р. та № РН-01635 від 29.09.2007 р,. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 91229,63 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається судом на відповідачів.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58032, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та товариства з обмеженою відповідальністю Київсвіт (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 31А, код 38260452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна технологічна компанія (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 17, код 33447231) 91229,63 грн. (девяносто одну тисячу двісті двадцять девять грн. 63 коп.) заборгованості та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 07.09.2015 р.