Рішення № 49790092, 01.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015Справа №910/19399/15

За позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 2 339 988 грн 58 коп.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Григорчук В.І. (довіреність № 18-208/2794-5605 від 28.04.2011);

від відповідача не з'явився.

встановив :

28.07.2015 Національний банк України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом від 16.06.2016 № 18-02017/41331 до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення пені у розмірі 1 540 968,30 грн. та штрафу у розмірі 799 020,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво в частині передачі об'єктів будівництва, а саме 21 квартири загальною площею 1095,60 кв.м, з простроченням терміну, визначеного у вказаному правочині, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19399/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.08.2015.

18.08.2015 через загальний відділ діловодства суду позивач подав додаткові докази по справі.

В судове засідання 01.09.2015 прибув представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2015 не прибув, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення № 0103035280654. Відзив та витребувані судом документи не надав.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

22.08.2013 між Національним банком України (інвестор) та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (забудовник) було укладено договір про інвестування у житлове будівництво № Г-2245 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого інвестор в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва об'єктів будівництва, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору, а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Департаменті будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

У відповідності до розділу Визначення договору «об'єкт будівництва» - це квартири у житлових будинках згідно з Адресним переліком квартир, що наведено у додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість об'єктів будівництва становить 58 383 650,55 грн., в тому числі ПДВ - 9 730 608,43 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривня, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі, яка передбачена пунктом 3.1 договору.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку №1 до цього договору.

Забудовник зобов'язаний передати у власність інвестору у строк визначений у пункті 5.1 договору об'єкт будівництва за актом приймання-передавання разом із документами визначеними у пункті 5.2 цього договору (п. п. 6.1.5, 6.1.8 договору).

У пункті 7.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором № Г-2277 від 15.10.2013) визначено, що у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до Адресного переліку квартир (додаток №1 до договору) у новій редакції, яка була затверджена додатковою угодою № Г-2277 від 15.10.2013, замовник зобов'язувався передати інвестору квартири, що зокрема знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання (секція 2) загальною вартістю 11 414 575,48 грн. у 3 кварталі 2014 року.

Згідно меморіального ордеру №1100001483 від 27.08.2013 НБУ перерахував кошти ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» у розмірі 58 383 650,50 грн. та згідно меморіального ордера № 1100000240 від 25.02.2015 - 194 687,24 грн.

13.02.2015 сторонами було підписано акт № 4, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв 21 квартиру загальною площею 1095,60 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 30.

16.04.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 0/25-106/1633, в якому просив ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» сплатити пеню у розмірі 1 540 968,30 грн. та штраф у розмірі 799 020,28 грн. у зв'язку з порушенням ним строку виконання свого зобов'язання, визначеного п. 7.2 Договору, проте забудовник вказані штрафні санкції не сплатив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань з передання замовнику об'єктів інвестування, у зв'язку з чим НБУ просить стягнути з ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» пеню у розмірі 1 540 968,30 грн. та штраф у розмірі 799 020,28 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

У відповідності до ч. 1 ст. 4 даного Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

За змістом ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання позивача, як інвестора по вказаному правочину були виконані належним чином, на підтвердження чого суду було надано меморіальні ордери №1100001483 від 27.08.2013 та № 1100000240 від 25.02.2015.

Наразі, суд зауважує, що жодних заперечень щодо належного виконання позивачем своїх обов'язків з оплати інвестицій за спірним правочином відповідачем до матеріалів справи представлено не було.

Таким чином, судом встановлено, що позивач зобов'язання здійснити фінансування об'єкту будівництва відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору про інвестування у житлове будівництво виконав належним чином.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 договору визначено, що забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку 1 до даного договору.

Сторонами було погоджено (п. 5.1 договору, додаток №1 до договору), що замовник передасть спірні об'єкти інвестування інвестору до 30.09.2014.

Натомість, відповідачем було передано вказані об'єкти інвестування за актом № 4 лише 13.02.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено відсутності вини в порушенні Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» прийнятих на себе зобов'язань в частині передачі об'єкта будівництва Національному банку України у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Крім того, судом враховано, що з представлених суду документів не вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» зверталось до позивача з листами щодо можливості відтермінування строків, зазначених у додатку №1 до вказаного договору, а саме до закінчення строку передачі квартир (до 30 вересня 2014 року).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У пункті 7.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором №Г-2277 від 15.10.2013) визначено, що у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, за висновками суду, та обставина, що за порушення передбаченого строку передачі об'єктів будівництва інвестору, забудовник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир, за яким допущено прострочення виконання, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, а отже відсутні підстави для обмеження розміру нарахованої неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.12.2013р. Верховного Суду України по справі №908/43/13-г.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, з урахуванням умов п. 7.2 договору, господарський суд приймає розрахунок наданий позивачем та вважає його обґрунтованим, у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1 540 968,30 грн. та штраф у розмірі 799 020,28 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 23527052) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код 00032106) пеню в розмірі 1 540 968 (один мільйон п'ятсот сорок тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 30 коп., штраф у розмірі 799 020 (сімсот дев'яносто дев'ять тисяч двадцять) грн. 28 коп. та судовий збір у сумі 46 799 (сорок шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) 77 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 07.09.2015.

Суддя В.О. Демидов