Рішення № 49790091, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015Справа №910/17851/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (м. Київ)

про відшкодування шкоди в розмірі 10 373, 36 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Некряч А.В. (довіреність № 23 від 09.01.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди у розмірі 10 373,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного страхування на транспорті № 019031/4002/0000143 від 14.01.2015 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер ВМ 7193 АЕ, з вини якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 10 373,36 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17851/15, розгляд останньої призначено на 06.08.2015.

27.07.2015 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.

В судове засідання 06.08.2015 представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою суду від 13.07.2015 документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2015 р.

У судовому засіданні 03.09.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 03.09.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - страховик) та Ферубко Максимом Станіславовичем (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 019031/4002/0000143, відповідно до якого застраховано транспортний засіб «КІА», державний реєстраційний номер ВМ 4902 АТ.

Згідно з умовами Договору, строк його дії з 16.01.2015 р. до 15.01.2016 р.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до довідки № 57393934 про дорожньо-транспортну пригоду, 06.02.2015 р. по вул. Харківській у м. Суми, сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «КІА», державний реєстраційний номер ВМ 4902 АТ, під керуванням Ферубко О.М. та транспортним засобом марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер ВМ 7193 АЕ, під керуванням Новгородського М.Ю.

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм Новгородським М.Ю. Правил дорожнього руху України, на якого постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25.02.2015 р. у справі № 591/917/15-п накладено адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою № 00162488 про подію, що має ознаки страхового випадку, у якій просив, у разі визнання даної події страховим випадком виплатити страхове відшкодування, шляхом перерахування на рахунок у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Протоколом огляду транспортного засобу від 11.02.2015 р. визначено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу марки «КІА», державний реєстраційний номер ВМ 4902 АТ .

Відповідно до звіту № 29-15 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.02.2015 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Дяченко С.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «КІА», державний реєстраційний номер ВМ 4902 АТ внаслідок пошкодження становить 22 025,88 грн.

Відповідно до страхового акту № 00162488 від 20.04.2015 р., складеного позивачем, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу, становить 10 873,36 грн.

Відповідно до вказаного страхового акту та наказу № 00162488ЕК від 20.04.2015 р., зазначено, що частину страхового відшкодування у розмірі 4 126,00 грн. позивачем зараховано в рахунок несплачених страхових платежів за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 019031/4002/0000143, а решту частини страхового відшкодування - 6 747,36 грн. сплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 014115 від 22.04.2015, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність Новгородського М.Ю., який керував транспортним засобом марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер ВМ 7193 АЕ, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (відповідач у справі), за полісом № АІ/2703444, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50 000,00 грн. та франшизою 500,00 грн.

15.05.2015 р. позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 3437 від 15.05.2015 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 873,36 грн.

За твердженням позивача, вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «КІА», державний реєстраційний номер ВМ 4902 АТ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом № АІ/2703444, розмір франшизи становить 500,00 грн., у зв'язку з чим вартість страхового відшкодування становить 10 373,36 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, код 20033533) 10 373,36 грн. страхового відшкодування та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2015 р.

Суддя С.О. Турчин