Рішення № 49784801, 02.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1844/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/1104/15 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - представника апелянта ПАТ "Державний ощадний банк України" - Данилевич А.Б.; представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року , -

ВСТАНОВИЛА:

у лютому 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року, посилаючись на те, що згідно укладеного між банком та ОСОБА_3 кредитного договору №14 від 27.02.2008 року та договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_2 за № 1841 від 29.02.2008 року, відповідачі не виконують своїх договірних зобов'язань у строк та в порядку, що встановлені кредитним договором та договором поруки, у результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 56794,12 доларів США, що еквівалентно 917792,98 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити у повному обсязі їх позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права.

В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що відмовляючи в позові суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги АТ "Ощадбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть, оскільки предметом спору є майно, яке підпадає під дію мораторію. При цьому, суд не прийняв до уваги доводи позивача щодо поширення дії Закону № 1304 на стадію саме примусового виконання судового рішення, оскільки (на думку суду) нормами Закону встановлено тимчасову заборону у визначених цим Законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

У судовому засіданні представник ПАТ "Державний ощадний банк України" - Данилевич А.Б. апеляційну скаргу підтримала повністю, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що предметом звернення стягнення на предмет іпотеки виступає квартира, яка використовується як місце постійного проживання майнового поручителя ОСОБА_2, у зв'язку з цим на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно якого заборонено звертати стягнення на належне відповідачу майно. Також, позивачем не доведено, на час розгляду справи, дійсну суму заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року, так як на час вирішення даного спору не набрав чинності закон, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості, а тому позивач не вправі (не може) стверджувати, що заявлена ним сума заборгованості відповідачів в розмірі 56794,12 доларів США - залишиться такою ж після набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, а це у відповідності до ст. 309 ч. 1 п. 1 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею ст. 589 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому чи тієї, або іншої її частини, а також у інших випадках, передбачених, як цим так і кредитним договором іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке після проведених 07.06.2011р. змін до Статуту банку, затверджених постановою КМУ від 06 квітня 2011р. № 502 "Про внесення змін до постанови КМУ від 25 лютого 2003 р. №261" перейменовано на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 14 від 27.02.2008 р., згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 75 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних, терміном повернення кредиту не пізніше 27 лютого 2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений та посвідчений державним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. іпотечний договір від 29.02.2008р. за №1841.

Згідно договору в іпотеку позивачу передано належне ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Право власності підтверджується витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, виданим ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 13.02.2008р. за №22116250.

Підпунктом 4.2.2 кредитного договору визначено, що в разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом чи процентами Банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за договором та стягнути заборгованість в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення предмет іпотеки.

Пунктом 7.8 Кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) і для всіх грошових зобов'язань (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, тощо), що передбачені договором.

Станом на 30.01.2015р. заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором склала 56794,12 доларів США, що еквівалентно 917 792,98 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 51992,65 доларів США, що еквівалентно 840201,22 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 4389,37 доларів США, що еквівалентно 70932,22 грн., пеня по кредиту - 412,10 доларів США, що еквівалентно 6659,54 грн.

У зв'язку із невиконанням позичальником своїх кредитних зобов'язань, позивач надіслав ОСОБА_2 17.11.2014р. письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та попередив, що у разі несплати відповідачем боргу протягом 30-ти календарних днів з моменту одержання даної вимоги, АТ "Ощадбанк", керуючись п.6.2 Іпотечного договору та ст. 39 Закону України "Про іпотеку", вимушений буде звернутися в суд і задовольнити свої вимоги звернувши стягнення на нерухоме майно передане ОСОБА_2 в іпотеку Банку. Вимога про дострокове повернення кредиту отримана відповідачем 26.11.2014р. та залишилася без задоволення.

Підпунктом 3.1.3 Іпотечного договору Банк та іпотекодавець погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Відмовляючи у задоволені позову та застосовуючи до спірних правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набув чинності 7 червня 2014 року, суд першої інстанції не врахував, що ст. 3 цього нормативного акту передбачає, що даний Закон носить тимчасовий характер і діє з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України ).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон), не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки цим Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-58цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Також, згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 вказаного Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року слід задовольнити.

Звернути стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.номер НОМЕР_1) та передане нею згідно іпотечного договору від 29.02.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1841 нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за кредитним договором № 14 від 27 лютого 2008 року в сумі 56794,12 дол. США, що еквівалентно 917792,98 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом - 51992,65 доларів США, що еквівалентно 840201,22 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 4389,37 доларів США, що еквівалентно 70932,22 грн., пеня по кредиту - 412,10 доларів США, що еквівалентно 6659,54 грн., шляхом реалізації цього майна на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій, зазначивши, що рішення суду в цій частині не підлягає примусовому виконанню у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на наведену норму, колегія суддів вважає, що слід стягнути із ОСОБА_2 в користь ПАТ "Державний ощадний банк України" сплачений останнім судовий збір у розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14 від 27.02.2008 року задовольнити.

Звернути стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.номер НОМЕР_1) та передане нею згідно іпотечного договору від 29.02.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1841 нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за кредитним договором № 14 від 27 лютого 2008 року в сумі 56794,12 дол. США, що еквівалентно 917792,98 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом - 51992,65 доларів США, що еквівалентно 840201,22 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 4389,37 доларів США, що еквівалентно 70932,22 грн., пеня по кредиту - 412,10 доларів США, що еквівалентно 6659,54 грн., шляхом реалізації цього майна на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій, зазначивши, що рішення суду в цій частині не підлягає примусовому виконанню у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.номер НОМЕР_1) в користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" (46001, м. Тернопіль вул. Майдан Волі, 2 МФО 338545, п/р 373929005 ЄРДПОУ 09338500) сплачений судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак