Ухвала суду № 49773381, 25.08.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/8421/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Готри Т.Ю., Кожух О.А.

при секретарі - Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення незаконно утриманих коштів із заробітної плати за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськррайонного суду від 27 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

1 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення незаконно утриманих коштів із заробітної плати.

Позов мотивував тим, що в листопаді 2012 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг та видано йому зарплатну картку № НОМЕР_2.

З метою отримання банківських послуг, визначення необхідних документів для відкриття вказаної картки позивач заздалегідь звернувся до відповідача. На його звернення працівником відділення банку було заявлено, що банк буде списувати з його картки кошти на погашення заборгованості по якомусь кредиту.

З метою уникнення конфліктної ситуації позивач звертався неодноразово до установи банку з листами, у яких ставив питання щодо надання йому нормативно обґрунтованих відповідей стосовно правових підстав одностороннього (без його згоди чи доручення, розпорядження) безпідставного списання коштів із його зарплатної картки в рахунок погашення якогось боргу.

Однак, на його звернення установою банку надавались відповіді від 31.10.12 р. № 20.1.0.0./7-2012/2849, від 16.11.2012 р. № 20.1.0.0./7-20121115/156 та від 11.04.13 р. № 20.1.0.0.0/7-20130411/1389, які носять суто формальний характер без врахування норм чинного законодавства.

Окрім цього, позивач зазначав, що відкритий ним рахунок є рахунком для зарахування (отримання) заробітної плати.

Наголошував, що не з усіх рахунків може списуватися кредитна заборгованість. Списання коштів на погашення заборгованості за кредитом з рахунків, відкритих у цьому самому банку: розрахункових, кредитових, депозитних, є допустимо, але не із зарплатних, пенсійних і соціальних. З останніх списання допустиме тільки за рішенням суду.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК України).

Розпорядження клієнтом коштами, що знаходяться на його рахунку, є реалізацією одного із повноважень права власності на вказані кошти.

Нехтуючи Конституцією України, нормами цивільного права, відповідач протягом 2013-2014 років, станом на день подання позову, з власної ініціативи безпідставно стягнув кошти із заробітної плати позивача на загальну суму 8 638,40 грн., чим порушив його права та законні інтереси.

Посилаючись на вказані обставини позивач у збільшених позовних вимогах просив стягнути з відповідача на його користь 10980,04 грн. незаконно утриманих коштів із заробітної плати та зарахувати їх на картку № НОМЕР_2, визнати дії відповідача неправомірними щодо стягнення коштів, що надходили (зараховувались) на зарплатну картку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1, зобов'язати банк здійснити закриття картки/рахунки НОМЕР_3, на який зараховувались незаконно стягнути кошти, та припинити неправомірні дії відповідача здійснювати будь-яке або в будь-який інший спосіб стягнення коштів, які будуть надходити (зараховуватись) на зарплатну картку № НОМЕР_2 або будь-яку іншу картку видану на його ім'я.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2015 року уточнений позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено:

«Визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) щодо стягнення коштів, які надходили (зараховувались) на зарплатну картку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 - неправомірними.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1) незаконно утримані кошти із заробітної плати в сумі 10 980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень) 04 коп. та зарахувати їх на картку НОМЕР_2.

Припинити неправомірні дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50), а саме: здійснювати будь-яке або в будь-який інший спосіб стягнення коштів, які будуть надходити (зараховуватись) на зарплатну картку НОМЕР_2 або будь-яку іншу картку видану на ім'я ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн..

В решті позовних вимог - відмовити».

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального та процесуального права, неповного встановлення обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги - суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснено неправомірні дії щодо списання грошових коштів та проігноровано той факт, що в силу вимог пунктів 3.2, 3.3, 5.3 Договору клієнт надає Банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт в одностороннньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення кпієнта.

В запереченні ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну й залишити без змін рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням вимог закону.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Дурдинець Р.Ю. підтримала апеляційну скаргу.

Відповідач не визнав апеляційну скаргу з підстав зазначених в запеченні.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими законом.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Відповідно до ч. З ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта й встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що містяться на його рахунку, допускається лише за рішенням суду у випадках, встановленим законом (ст. 1074 ЦК України).

Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк має право списувати кошти з рахунку клієнта виключно за його розпорядженням. У іншому випадку гроші можуть бути списані на підставі рішення суду, що вступило в законну силу. Якщо ж банк здійснює списання без волевиявлення клієнта, то фактично робить замах на право власності Позивача на грошові кошти.

Пункт 6.1. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004р. (надалі - Інструкція), передбачає, що банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір (п.6.2 Інструкції) має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Таким чином, вказується конкретний рахунок у договорі з банком як такий, з якого може здійснюватися договірне списання при настанні обумовлених обставин. У решті всіх випадків списання коштів без відома клієнта є незаконним.

Згідно з ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» (на підставі виконавчих документів).

Судом встановлено, що в листопаді 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг та видано зарплатну картку НОМЕР_2.

21 червня 2007 року ОСОБА_1 було оформлено у відділені Банку кредитну картку з кредитним лімітом в розмірі 5000,00 грн., базова відсоткова ставка на момент підписання становила 3% на місяць. Дану картку за НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримав 25.05.2007 року, про що розписався в заяві на отримання кредиту. Дана заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між клієнтом та Банком договір про надання банківських послуг.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що відповідач протягом 2013-2014 років, станом на день подання позову, з власної ініціативи безпідставно (незаконно привласнив) стягнув кошти з зарплатної картки позивача на загальну суму 8 638,40 грн., мотивуючи це тим, що позивач не вчасно здійснював погашення за кредитним договором у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 14.10.2014 року в розмірі 13139,07 грн.. Банк відповідно до вимог договору про надання банківських послуг, здійснював списання коштів із картки для виплат з метою погашення заборгованості позивача та недопущення нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії Банку по стягненню коштів на погашення кредитної заборгованості із зарплатної картки позивача є неправомірними, з чим погоджується і судова колегія, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операції за рахунком.

Згідно частини 2,4 ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставин, за яких банк має здійснити договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявністю договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Судом встановлено, що договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок на отримання заробітної плати, не містить реквізитів кредитного договору, не передбачає реквізитів рахунку, з якого має здійснюватися договірне списання коштів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судових засіданнях судів першої і апеляційної інстанцій, відповідно до виписок про рух коштів по картковому рахунку позивача, відповідачем в рахунок погашення кредиту списано з рахунку ОСОБА_1 належні йому грошові кошти в сумі 8 638,40 грн. станом на подання даного позову до суду, а за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року ще 2341,64 грн. Отже, загальна сума коштів безпідставно стягнутих із зарплатної картки позивача на погашення кредитної заборгованості складає 10 980, 04 грн..

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Встановлено, що розпорядження про списання грошових коштів із зарплатної картки на погашення кредитної заборгованості позивач ОСОБА_1 Банку не надавав, а рішення суду про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором відсутнє.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для списання грошових коштів з позивача, так як останній не давав згоду про списання коштів з його рахунку, а рішення суду з цього приводу не ухвалювалось.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлене з додержанням вимог матеріального й процесуального права.

З огляду на викладене та на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу відповідача слід відхилити й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді:

Головуючий: Судді: