Постанова № 49766260, 01.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. Справа № 804/8007/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліком» (далі - ТОВ, відповідач) про стягнення коштів з рахунків та накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Поліком» про стягнення коштів з рахунків та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в розмірі 1 803,52 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток, самостійно визначені відповідачем в податковій декларації (річній) №1500009217 від 04.02.15, та з податку на додану вартість, визначені ОДПІ податковим повідомленням-рішення від 08.04.15 №0004601501 в розмірі 161,77 грн.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечення проти позову не надав, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду повернуті поштові відправлення, направлені на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮОФОП, через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 20227734.

За матеріалами справи сума податкового боргу за даним позовом структурно складається з: - грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 1 641,75 грн., визначених відповідачем в податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 04.02.15 №1500009217 (за рік) (а.с.14); - з грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 161,77 грн., визначених ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 08.04.15 №0004601501, прийнятим на підставі акту перевірки від 27.02.15 №404/04-03-15-01-33/20227734 (а.с.15).

Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення від 08.04.15 №0004601501 надіслано ОДПІ на адресу позивача листом з повідомленням про вручення та відповідно до відмітки поштової служби повернуто до ОДПІ неврученим адресату через закінчення терміну зберігання (а.с.15).

Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом п.54.1 ст. 54 ПК України сума грошового зобов'язання та/або пені обчислена платником податків самостійно та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, вважається узгодженою. Згідно з пп. 14.1.175. п.14.1 ст. 14 ПК України - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання - є податковим боргом.

Відповідно до п.58.3 ПКУ податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення; у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Отже, податкове повідомлення-рішення від 08.04.15 №0004601501 вважається таким, що вручене відповідачу.

Відповідно до Довідки про заборгованість згідно з даними картки особового рахунку відповідача суми грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмір 1 641,75 та з податку на додану вартість в розмірі 161,77 грн. не сплачені відповідачем.

Доказів оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення від 08.04.15 №0004601501 до суду не надано, а судом на виконання приписів ст.11 КАС України таких доказів не виявлено.

Суд відмічає, що у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ). Матеріалами справи підтверджено, що ОДПІ на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення направлена податкова вимога від 17.03.15 №952-23 (а.с.9).

Положеннями ст.95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки судом встановлено, що визначені законом строки сплати спірних сум грошових зобов'язань спливли, відповідачем не заперечується факт несплати ним спірної суми податкового боргу, доказів відсутності у нього такого обов'язку не надано, а судом не встановлено, суд доходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 1803,52 грн. підлягає задоволенню.

Вимога позивача про накладення арешту на кошти на інші цінності відповідача задоволенню не підлягає, адже заявлена передчасно. Так, відповідно до пп.20.1.33. п.20.1. ст.20 ПКУ контролюючі органи наділені правом звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, якими є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у відповідача станом на дату звернення до суду з даним позовом майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, в тому числі коштів на рахунках у банках, обслуговуючих відповідача, за рахунок яких можна погасити податковий борг в розмірі 1803,52 грн.

За викладених обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліком» (код ЄДРПОУ 20227734) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліком», на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 161,77 грн. (сто шістдесят одна гривня 77 коп.) та з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 641,76 грн. (одна тисяча шістсот сорок одна гривня 76 коп.).

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев