Рішення № 49765700, 05.04.2012, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-229/11

2/503/37/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

. 28 березня 2012 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: суддіХарченко О.П.

при секретарі: Карабута Ю.В.

за участі: позивача: ОСОБА_1 представника позивачів: адвоката ОСОБА_2.

представника відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Артемівська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 «про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди» та позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" «про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди»

встановив:

16.08.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія«Ингосстрах »«Про захист прав споживачів ». В обґрунтування позову вона вказала, що станом на червень 2007 року вона працювала в ЗАТ «Український науково-дослідному інституті«Укрцветметобробка», розташованому за адресою, вул. Артема, будинок 01, м. Артемівська, Донецької області. За цією ж адресою орендувало приміщення Артемівське відділення Горлівської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк», керуючий відділенням ОСОБА_5 Олександрович.На той час позивачка мала заробітну плату в національній валюті України, гривні, яка дозволяла їй отримати споживчий кредит у банку в гривні, на придбання легкового автомобіля. У зазначеному вище відділенні Горлівської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснювалася виплата заробітної плати працівникам інституту, позивачка була особисто знайома з ОСОБА_5 і це сприяло її вибору банківської установи, в якому б був укладений кредитний договір в сумі 47320,00 грн. для придбання легкового автомобіля ВАЗ-21104, куди вона і звернулася. Довіряючи ОСОБА_5 позивачка не стала вимагати надання письмової інформації про надання кредиту, погодилася на його отримання.На час укладення кредитного договору ОСОБА_1, Банку була надана достовірна інформація про її фінансовий та матеріальний стан і відповідно була надана довідка про отримання доходу в національній валюті Україні за шість місяців, що передують місяцю отримання кредиту, після чого був підготовлений кредитний договір.

Позивачка підписала кредитний договір і в МРЕВ м. Артемівська зареєструвала на своє ім'я легковий автомобіль ВАЗ-21104, реєстраційний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_5 їй повідомив про те, що копію договору та інші документи вона отримає пізніше.18.06.2007 року її запросили у відділення банку і повідомили, що необхідно терміново перерахувати гроші автосалону і ОСОБА_5 їй повідомив що в касі відсутня необхідна сума в гривні і запропонував отримати готівкові гроші в сумі 9426, 29 доларів США і передати їх в касу банку для перерахування в автосалон.

Позивачка не підозрювала нічого поганого в цьому, погодилася на пропозицію ОСОБА_5 і отримала в касі банку 9426,29 доларів США на підставі заяви на видачу готівки № 1 від 18.06.2007 року і передала їх до каси банку для перерахування на поточний рахунок автосалону.21 червня 2007 позивачку запросили у відділення Банку для отримання копії кредитного договору, договору застави рухомого майна, договору страхування наземного транспортного засобу, договору особистого страхування, договору доручення. Довіряючи ОСОБА_5 позивачка підписала екземпляри зазначених вище документів, не перевіряючи їх зміст. Їй повідомили що в зв'язку з тим, що вона отримала в касі гроші в доларах США, їй необхідно робити погашення кредиту в іноземній валюті-доларах США. Позивачка не надала значення цьому повідомленню особливого значення і забрала свої екземпляри кредитних документів, надалі почала погашати кредит , маючи на руках кредитний договір № GОА0АК10000017 від 18.06.2007 року ,підписаний нею та відповідачем. За період з 18 червня 2007 року по 23 квітня 2009 позивачка сумлінно виконувала зобов'язання за вказаним кредитним договором, в касі банку прийняли від неї плату в сумі 6496,87 доларів США, що за курсом долара США на момент укладення кредитного договору складає 32809,19 грн. , що підтверджується рухом за рахунком № 29097052121902.Усього сплачено 34624,00 грн. Позивачка вказала,що з настанням світової фінансової кризи і підвищення курсу долара США, а також у зв'язку зі значним зменшенням її доходу у вигляді заробітної плати, вона не змогла оплачувати зобов'язання за кредитним договором.Позивачка зверталася до керівництва Банку про надання реструктуризації зобов'язань за кредитним договором, і отримала 14.06.2010 року від голови Правління банку «Приватбанк», лист з посиланням на кредитний договір № GОА0АК10000017 від 15.06.2007 року. Позивачка вивчила тексти наявних у неї договорів та встановила, що вона має на руках кредитний договір GОА0АК10000017 від 18.06.2007 року , у забезпечення виконання боргових зобов*язань вона підписала договір застави в якому є посилання на кредитний договір № GОА0АК10000017 від 15.06.2007 року і договір застави має інший номер ніж кредитний договір, а саме № GОА0АК10120017 від 18.06.2007 року. Договір особистого страхування № GOA0LK00020426 від 18.06.2007 року також містить посилання на кредитний договір № GОА0АК10120017 від 18.06.2007 року, а договір поруки між банком та ОСОБА_4 за кредитним договором № GОА0АК10000017 від 18.06.2007 року було укладено під номером № GОА0АК10000017 від 18.06.2007 року. Тож позивачка виявила, що вона ,можливо, підписала три кредитних договори ,в той час як в дійсності отримала гроші лише за одним кредитним договором. Вважає, що працівники Банку-відповідача під керівництвом ОСОБА_5 зловживаючи довірою позивачки, не маючи від позивачки письмової згоди на умови кредитування, в односторонньому порядку змінили умови надання кредиту в національній валюті України на іноземну валюту (долар США), не повідомивши її письмово і не отримавши від неї письмової згоди на це. Позивачка просила суд визнати недійсним кредитний договір № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1,визнати недійсним кредитний договір № GОА0АК 00000017 від 15 червня 2007 року , визнати недійсним договір застави № GОА0АК00010017 від 18 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1, визнати недійсним договір особистого страхування № GOA0LK00020426 від 18.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1 і ЗАТ «Страхова компанія«Ингосстрах», визнати недійсним договір поруки №

GОА0АК 10000017 від 18 червня 2007 роки укладений між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_4 ,зобов*язати відповідача прийняти у позивачки суму 47602 грн.77 коп. з розстрочкою платежів на 60 місяців ,за таких умов, що місячний платіж буде складати 793 грн. 38 коп. , стягнути з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 суму 32809 грн.19 коп. , сплачену за кредитним договором, стягнути з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 суму 171,00 грн. судових витрат.

19.10.2010 року до суду надійшли заперечення від відповідача за позовом у яких відповідач вказав, що між «Приватбанком»та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір № GОА0АК 10000017 від 18.06.2007 року . Відповідач вважає, що банк діє у відповідності із ч.3 ст. 533 ЦК України,якою встановлено, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках ,порядку та на умовах , встановлених законом. Таким законом є Закон України «Про банки і банківську діяльність», згідно якого банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати операції з валютними цінностями. Банк має дозвіл на виконання валютних операцій Національного Банку України та банківську ліцензію і діє у відповідності з законом. При цьому зміна процентної ставки за кредитом ОСОБА_1 відбулася не внаслідок волевиявлення однієї із сторін , а через збільшення облікової ставки НБУ та зміну курсу долара США до гривні. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

05.04.2011 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву у якій послалася на ті самі обставини та уточнила позовні вимоги за вказаними у первісній позовній заяві підставами та просила суд :

1 . Визнати недійсним кредитний договір № GОА0АК10120017 від 15 червня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1.

2 . Визнати недійсним кредитний договір № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1.

3 . Визнати недійсним кредитний договір № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1.

4 . Визнати недійсним договір застави № GОА0АК00010017 від 18 червня 2007 року на виконання кредитного договору № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року, та на виконання кредитного договору № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1.

5 . Визнати недійсним договір № GOA0LK00020425 від 18 червня 2007 року страхування наземного транспорту, укладений між ОСОБА_1 і відповідачем - ЗАТ «Страхова компанія«Ингосстрах ».

6 . Визнати недійсним договір особистого страхування № GOA0LK00020426 від 18 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 і відповідачем - ЗАТ «Страхова компанія«Ингосстрах »

7. Стягнути з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 суму 32809,19 грн, сплачену за кредитними договорами.

8. Стягнути з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 суму 171,00 грн, сплаченого судового збору.

9 . Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 90.000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

23.05.2011 року третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія«Ингосстрах »«Про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди ». ОСОБА_4 вказав, що позивачка ОСОБА_1- його дружина уклала кредитний договір № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року на суму 9426 доларів 29 центів США з відповідачем ЗАТ «Приватбанк» з метою забезпечення якого був укладений договір поруки № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року між ним та Банком. Оскільки позивач ОСОБА_1 просить суд визнати кредитний договір за цим номером та датою недійсним,то він просить суд визнати недійсним договір поруки № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року укладений між ним та Банком і вказує, що відповідач заподіяв йому моральну шкоду у вигляді тривалих душевних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача по відношенню до нього при укладанні договору поруки ,який він оцінює в 10 000 грн. .ОСОБА_4 просить суд визнати недійсним договір поруки № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 роки укладений між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_4 та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_4 10.000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди і суму 45,50 грн, сплаченого судового збору та інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

В судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні уточнених вимог та суду пояснила,що коли вона намагалася реструктуризувати заборгованість та звернулася до відповідача, то їй відмовили. Оскільки вона не могла платити кредит за новою ставкою,то їй почали телефонувати колектори ,які їй пояснили, що у неї не один ,а більше кредитних договорів і тоді вона почала вивчати наявний текст договорів та квитанцій про сплату кредиту ,які надруковані дрібним шрифтом і виявила, що кожного разу вказувався інший номер договору і зрозуміла, що можливо вона підписала декілька кредитних договорів і невідомо за яким з договорів зараховується сплата за кредитним договором ,що і змусило її звернутися за захистом своїх прав до суду.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги за вказаними нею підставами та звернув увагу суду на ту обставину, що працівники Банку-відповідача під керівництвом ОСОБА_5 зловживаючи довірою позивачки, не маючи від позивачки письмової згоди на умови кредитування, в односторонньому порядку змінили умови надання кредиту з національній валюті України на іноземну валюту (долар США), не повідомивши її письмово і не отримавши від неї письмової згоди на це, що видно з копії договору № GОА0АК10000017 від 18.06.2007 року та № GОА0АК10120017 від 18.06. 2007 року, що долучені до матеріалів справи. 18.06.2007 року позивачка уклала договір № GOA0LK00020425 страхування наземного транспорту, на виконання зобов'язань за кредитним договором № GОА0АК 10120017 від 18.06.2007 року, якого у позивачки немає на руках, на що страховик-відповідач 2 по справі - ЗАТ «Страхова компанія«Ингосстрах », не звернув увагу. Правові наслідки - на виконання кредитного договору № GОА0АК 10000017 від 18 червня 2007 року договір страхування не укладено. В природі не існує кредитних договорів від 15.06.2007 року за № 6ОА0АК10000017 або № GОА0АК10120017, а є кредитні договори від 18.06.2007 року за № GОА0АК10000017 а також за № GОА0АК10120017,що підтверджується копіями даних договорів, долучених до матеріалів справи, при чому № GОА0АК10000017 залучений позивачкою, а № GОА0АК10120017 долучений відповідачем. Дії банку-відповідача суперечать вимогам постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року, № 168, зареєстроване в Мін'юсті України 25.05.2007 року № 541 \ 13808, тобто, до видачі позивачці кредиту 18.06.2007 року, «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і загальну вартість кредиту », розроблені відповідно до пункту 4, ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», ст. 47,49,56 Закону України «Про банки і банківську діяльність, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з метою захисту прав споживачів при укладенні договорів про надання споживчих кредитів, запобігання заподіянню споживачам матеріального і морального збитку через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.У пункті 2.1, Правил закріплено, банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну загальну вартість кредиту.

У пункті 2.4, Правил закріплено, банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вище наведеної інформацією.

У пункті 3.5, Правил закріплено, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору. Дії Банку суперечать Закону України «Про захист прав споживачів»від 01.12.2005 року, № 3161-1У. У статті 11, закріплені права споживача у разі придбання ним продукції в кредит, зокрема, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту Банк зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема:(1)-кредитні умови, (2)-тип процентної ставки; (З)-переваги та недоліки запропонованої схеми кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який зобов'язаний її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст. 15 і 23, цього Закону.

У статті 23, пункті 1, підпункті 7, Закону закріплено, в разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкт господарювання в сфері торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги і зараховуються в бюджет України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати в договір із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо суперечить принципу сумлінності і його наслідками є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.Дії банку-відповідача суперечать вимогам постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року, № 168, зареєстрованої в Мін'юсті України 25.05.2007 року № 541 \ 13808, тобто, до видачі позивачці кредиту 18.06.2007 року згідно «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і загальну вартість кредиту », розроблених відповідно до пункту 4, ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», ст. 47,49,56 Закону України «Про банки і банківську діяльність, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з метою захисту прав споживачів при укладенні договорів про надання споживчих кредитів, запобігання заподіянню споживачам матеріального і морального збитку через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.У пункті 2.1, Правил закріплено,що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну загальну вартість кредиту.У пункті 2.4, Правил закріплено, що банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вище наведеної інформацією.У пункті 3.5, Правил закріплено, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору,яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін (змінювати кредитну політику банку)

Дії Банку суперечать Закону України «Про захист прав споживачів»від 01.12.2005 року, № 3161-1У.Тому кредитний договір між позивачкою і відповідачем-Банком № GОА0АК10120017 від 15 червня 2007 року на 11288,30 доларів США, № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року, на 9426,29 доларів США, № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року на 9426,29 доларів США, повинні бути в цілому на вимогу споживача визнані недійсними.

Відповідно до ст. 236 ЦК України угода, визнана судом недійсною, є недійсною з моменту її вчинення.Відповідно до частини 2, ст. 548 ГК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо її забезпечення. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року, № 15-рп / 2011, взаємозв'язок вимог пунктів 22, 23, ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 року, № 1023-Х11 із наступними змінами, до положень частини 4, ст. ст. 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникли як під час укладання, так і виконання такого договору. Рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідач заподіяв позивачці моральну шкоду у вигляді, тривалих душевних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача до позивачки при наданні кредиту, що змусило її вживати додаткових заходів для влаштування життя її родини, зокрема, позичати гроші в борг. Моральну шкоду позивачка оцінює в 90.000,00 грн. з урахуванням тривалості її душевних страждань та з урахуванням принципу розумності.

Представник третьої особи з самостійними вимогами підтримав заявлені третьою особою вимоги у повному обсязі за вказаними у позовній заяві ОСОБА_4 мотивами.

Третя особа на стороні позивача з самостійними вимогами у судове засідання не з*явився,подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу у його відсутності на своїх вимогах наполягав.

Представник першого і другого відповідачів, яка діє за довіреностями позов не визнала та суду пояснила, що банк дійсно уклав з позивачкою ОСОБА_1 та з третьою особою ОСОБА_4 лише один кредитний договір , один договір поруки та один договір застави і всі ці договори мають один правильний номер вказаний у екземплярах, що знаходяться в банку ,а саме № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року,про що вона надає суду довідку. Договорів з іншими номерами та датами банк з позивачкою не укладав. Усі сплачені позивачкою суми були зараховані на один рахунок 29097052121902 . На виконання зобов'язань за кредитним договором № GОА0АК 10120017 від 18.06.2007 року з позивачкою було укладено також з другим відповідачем договір особистого страхування № GOA0LK00020426 від 18 червня 2007 року та договір № GOA0LK00020425 від 18 червня 2007 року страхування наземного транспорту і в цих договорах вказана правильна дата укладеного договору. Вона не може пояснити наявні розбіжності номерів та дат у виданих позивачці та поручителю екземплярах договорів. Вважає, що у запереченнях також неправильно було вказано номер укладеного договору помилково.Також помилково були вказані інші номери та дати договорів при листуванні з позивачкою та в квитанціях. В період з 18 червня 2007 року по 23 квітня 2009 року усі сплачені кошти були зараховані на погашення кредиту за кредитним договором № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року,що підтверджує розрахунок заборгованості.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити частково за наступними підставами.

Судом встановлено і не заперечується сторонами , що 18.06.2007 року між «ПриватБанком»та ОСОБА_1 дійсно був укладений кредитний договір згідно якого позивачка отримала кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на термін з 18.06.2007 року по 18.06.2010 року включно, у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у сумі 9426,29 доларів США на придбання автомобіля, а також у розмірі 1473,43 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14% на місяць від суми виданого кредиту (щомісяця в період сплати) відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 договору.Суду надані позивачкою та відповідачем для огляду два екземпляри таких договорів завірених печаткою банку під різними номерами ( а.с.15-16 та 73-74).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що договір укладається в письмовій формі, а ст. 627 цього Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч.1 статті 524 ЦК України визначено, що зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, а частина 2 вказаної статті передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 вказаного Закону необхідне надання дозволу Національного банку України, у тому числі і на здійснення операцій з валютними цінностями.

Згідно п. 2.3 глави 2 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій»затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону видано ЗАТ КБ «ПриватБанк»за № 22-2 від 29.07.2003 року.(а.с.56-58). У додатку 1,2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредиту в іноземній валюті і відповідає характеру укладеної між сторонами кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта.

Суд дійшов висновку, що вказаний правочин вчинено у письмовій формі, з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством. Погодження умов п.7 даного договору відповідають положенням ч.1 ст. 628 ЦК України про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а тому підстави для задоволення позову на тих підставах,що кредитний договір був укладений у іноземній валюті а саме в доларах США відсутні. При цьому суд також враховує, що позивачка знала в якій валюті укладено кредитний договір та виконувала його,а доводи позивачки про зловживання її довірою з боку керівника відділення банку ОСОБА_5 суду не доведені.

Разом з тим , встановивши наявність у сторін двох екземплярів кредитних договорів з різними датами ,за якими позивачці почав заявляти вимоги банк, суд приходить до висновку що один із договорів , а саме кредитний договір № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року, який був виданий на руки позивачці є недійсним, оскільки представник відповідача суду пояснила, що за цим договором позивачка не отримувала грошових коштів та погашення кредиту також виконувалося за кредитним договором № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року на рахунок №29097052121902, що також підтверджується оглянутою судом кредитною справою. За таких обставин суд вважає за необхідне визнати кредитний договір № GОА0АК10000017 від 18 червня 2007 року ,який був виданий позивачці на руки недійсним.

На забезпечення виконання кредитного договору позивачці ОСОБА_1 банк-відповідач по справі видав також оригінал договору застави № GOA0AK 100010017 від 18.06.2007 року який нібито був укладений між ОСОБА_1 та Приватбанком (а.с. 110-111). Як повідомила суду представник банку та видно з кредитної справи в дійсності в банку зберігається оригінал договору застави № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року,який і є дійсним. Отже наявний у позивачки договір застави № GOA0AK 100010017 від 18.06.2007 року між ОСОБА_1 та Приватбанком слід визнати недійсним, задовольнивши заявлені вимоги у цій частині.

Судом також встановлено, що при укладанні договору особистого страхування № GOA0LK00020426 від 18 червня 2007 року та договору № GOA0LK00020425 страхування наземного транспорту вказувався номер кредитного договору № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року за яким позивачка отримала грошові кошти та зобов*язалася їх повернути банку у розмірі 1473,43 доларів США на сплату страхових платежів, що також підтверджують наявні у позивачки екземпляри вказаних договорів страхування(а.с.22-23,112-114). Ці договори також були виконані позивачкою і тому законних підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає. В цій частині заявлених вимог слід відмовити у зв*язку із їх необґрунтованістю.

Перевіряючи доводи позивачів за їхніми позовами суд також виявив, що ОСОБА_4 банк видав на руки оригінал договору поруки № GOA0AK10000017 від 18.06.2007 року(а.с.179-180),в той час як за повідомленням банку відповідача було укладено договір поруки № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року. З урахуванням цих обставин суд дійшов висновку про необхідність також задовольнити вимоги позивача ОСОБА_4 про визнання виданого йому на руки договору поруки недійсним.

Що стосується вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо визнання недійсним кредитний договір № GОА0АК10120017 від 15 червня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1 суд зазначає , що суду не надано безспірних доказів того, що такий договір взагалі був укладений між сторонами і що він існує в дійсності. Напроти , і позивачка і відповідач у суді стверджували, що такий кредитний договір між ними не укладався. Саме по собі посилання у листуванні на такий договір суд не може вважати доказом існування такого договору. Суд не може постановити рішення на припущеннях та визнати неіснуючий договір недійсним, тому у цій частині позову слід відмовити.

Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів»позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача 90000 грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди у вигляді тривалих душевних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача при наданні їй кредиту.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4 також у своєму позові послався на вищевказаний закон та просив суд стягнути з відповідача банку 10 000 грн. вказуючи, що відповідач заподіяв йому моральну шкоду у вигляді тривалих душевних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача по відношенню до нього при укладанні договору поруки.

Вирішуючи вимоги позивачів в частині відшкодування відповідачем моральної шкоди, суд враховує, що відповідно п.5 ст.4 Закону України №3161-ІУ, відшкодування майнової та моральної шкоди передбачене у разі її заподіяння небезпечною для життя і здоровя людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. В даному випадку доказів про те, що вказаними діями при укладанні кредитного договору та договору поруки банк відповідач створив небезпеку для життя чи здоровя позивачів суду не надано, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди .

Суд констатує, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди за обома позовами позовом ОСОБА_1 та позовом ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі, тому у їх задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

Не підлягають задоволенню також і вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»на її користь суму 32809,19 грн., сплачену за кредитними договорами,бо позивачка підтвердила у суді, що вона дійсно уклала з банком кредитний договір та вказаними грошовими коштами сплачувала кредитні зобов*язання. Відповідач також підтвердив у суді що вказані грошові кошти були зараховані за наявним у нього кредитним договором № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року ,підписаним позивачкою ,який є дійсним , на відкритий для цього рахунок. Той факт, що позивачка мала на руках оригінал недійсного договору і вважала , що вона сплачує кошти за цим договором а не за існуючим у кредитній справі кредитним договором, який був нею також підписаним та виконувався в дійсності не може бути підставою для стягнення сплаченої позивачкою суми на погашення отриманого нею кредиту за існуючим кредитним договором № GОА0АК10120017 від 18 червня 2007 року .

Суд також вважає, у зв*язку із частковим задоволенням позовних вимог є частково обґрунтованими вимоги щодо стягнення судових витрат по сплаті ІТЗ за наявними квитанціями при подачі позовів з відповідача- банка на користь ОСОБА_1 у розмірі 120 грн. та на користь ОСОБА_4 у розмірі 37 грн.

Керуючись, ст..ст. 8,19,41,55 Конституції України, ст..ст.10, 60,61, 79, 88, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст.203, 236, 524, 627, 628, 1046, 1055 ЦК України , Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність»,суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 «про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди» задовольнити частково.

Визнати кредитний договір № GOA0AK 10000017 від 18.06.2007 року укладений між ОСОБА_1 та Приватбанком недійсним.

Визнати договір застави № GOA0AK 100010017 від 18.06.2007 року укладений між ОСОБА_1 та Приватбанком недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 120 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк" «про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди»задовольнити частково.

Визнати договір поруки № GOA0AK 10000017 від 18.06.2007 року укладений між ОСОБА_4 та Приватбанком недійсним.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 37 грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після його проголошення.

Головуючий суддяО. П.Харченко