Ухвала суду № 49758957, 07.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

07 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу судді Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про захист прав споживача та повернення банківського вкладу (депозиту),

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Фінанси та кредит" або банк) про захист прав споживача і повернення банківського вкладу (депозиту).

У поданій на ухвалу судді апеляційній скарзі банк покликається на порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про недодержання позивачем правил підсудності спору. Вважає, що доводи ОСОБА_1 про застосування до спірних відносин положень Закону України "Про захист прав споживачів", а тому і вимог ч. 5 ст. 110 ЦПК України щодо права вибору підсудності справи, є помилковими.

Оскільки законодавство про захист прав споживача до спору не може застосовуватися, тому суддею порушено ст. 115 ЦПК України і не повернуто позивачу позовну заяву для подання до належного суду.

З наведених міркувань просить скасувати ухвалу судді першої інстанції та ухвалити нову, якою повернути позовну заяву ОСОБА_1 для подання до належного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відкриваючи провадження у справі, суддя першої інстанції правильно виходив з того, що подана позовна заява відповідає за формою і змістом вимогам процесуального закону, її належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а спір підсудний Рівненському міському суду.

Як убачається, цивільно-правовий спір між позивачем і банком виник з приводу порушення останнім зобов'язань за договором-заявою від 17 січня 2014 року №304717/349/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) на 370 днів в іноземній валюті (а.с. 1-5, 11-14).

10 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ПАТ "Фінанси та кредит" про захист прав споживача і повернення банківського вкладу (депозиту).

Пунктом 22 ст. 1, п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" дано визначення поняття "споживач" і зазначено, що ним є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема на захист своїх прав державою і звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. другому п. 2 своєї постанови №5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року), вбачається, що оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають з договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у т.ч. про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З доводами банку про недодержання суддею першої інстанції правил підсудності погодитися не можна, оскільки позивач є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживача". Тому факт відкриття провадження у справі з огляду на положення процесуального законодавства про альтернативну підсудність повністю відповідає вимогам закону, чим спростовується апеляційна скарга про це.

Вимоги апеляційної скарги про повернення ОСОБА_1 на користь банку 121, 8 гривень сплаченого судового збору теж на увагу не заслуговують.

Так, згідно з п. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані із порушенням їхніх прав, передбачено і п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Тому в силу правил ст. 88 ЦПК України понесені ПАТ "Фінанси та кредит" витрати по сплаті судового збору стягненню з позивача не підлягають і їх слід віднести на рахунок платника, тобто особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін є додержання суддею вимог закону при її ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" відхилити, а ухвалу судді Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Головуючий: Судді: