Ухвала суду № 49738656, 23.01.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.01.2013

Справа №1-кс/489/89/2013р.

У Х В А Л А

23 січня 2013р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

слідчого судді- Беспрозванного О.В.

при секретарі Онищенко М.В.

з участю ст. слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду клопотання ст. слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_1 про арешт майна, та матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012160040000156 від 27.11.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України-

В С Т А Н О В И В:

26.11.2012р. до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області звернулась ОСОБА_2 з заявою про те, що 10.03.2005 р. невідомі особи, шахрайським шляхом заволоділи квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка належала її матері ОСОБА_3

В ході слідства встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване в МБТІ на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нібито укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також встановлено, що ОСОБА_4 надала до МБТІ постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва, начебто винесеної 13 липня 2012 року. суддею Рум`янцевою Н.О., якою було задоволено позов ОСОБА_4 та договір купівлі-продажу був визнаний дійсним. Однак, в ході слідства також встановлено, що вищевказана постанова Ленінським районним судом м. Миколаєва не виносилась, і таким чином вона є підробленою.

21.11.2012р. право власності за вищевказаною квартирою було перереєстровано на ОСОБА_5 на підставі договору «Купівлі-продажу». 20.12.2012 право власності на вищевказану квартиру було зареєстроване на ОСОБА_6 на підставі договору «Купівлі-продажу від 19.12.2012, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 36857716 від 20.12.2012.

Таким чином, нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_3 являється предметом, який набутий в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому слідчий просить накласти арешт на вищевказане нерухоме майно, з метою запобігання подальшого вчинення кримінального правопорушення, а саме подальшого перепродажу даної квартири.

В судовому засіданні слідчий Марченко В.І. підтримав зазначене клопотання.

ОСОБА_6 в судове засідання не зявився. На адресу суду надійшла від нього заява про неможливість приймати участь у судовому засіданні в звязку з виїздом за межі м. Миколаєва.

Вивчивши письмове клопотання слідчого і додані матеріали досудового розслідування, внесених до ЄРДР за номером 12012160040000156 від 27.11.2012 року, а також вислухавши його пояснення в судовому засіданні, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 170 ч.3 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебуває у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Оскільки гр. ОСОБА_6 по даному кримінальному правопорушенню, передбаченому ст. 190 ч.3 КК України, не являється ні обвинуваченим, а ні підозрюваним, на його власність ( квартиру) не може бути накладено арешт.

Керуючись ст. ст. 170, 172,173 КПК України,-

У Х В А Л И В:

В клопотанні старшого слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_1 про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 Олександровичу- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Копії ухвали направити слідчому, прокурору, ОСОБА_6

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: О.В. Беспрозванний