Ухвала суду № 49730194, 27.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року справа №2а-7969/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Колесник Г.А.

Суддів: Ястребової Л.В., Ляшенка Д.В.

при секретарі Дровниковій К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі №2а-7969/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплаченої суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченої суми.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання такими, що є протиправними дії Східної митниці у видачі у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020148 від 31.03.2009 року, № 700000024/9/020548 від 30.102009 року, № 700000024/9/020549 від 30.10.2009 року; визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 31.03.2009 року, № 700000024/9/020548 від 30.102009 року, № 700000024/9/020549 від 30.10.2009 року; визнання недійсними рішення митного органу від 31.03.2009 року про визначення митної вартості товарів № 7000000024/2009/000136/1 та від 30.10.2009 року №700000024/2009/00072314326, яке прийнято Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у загальному розмірі 117219 грн. 56 коп., що складається з суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 36631 грн. 11 коп. та надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 80588 грн. 45 коп. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне зясування обставин у справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «КОНТІ» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25112243, включено до ЄДРПОУ.

10 березня 2006 року між компанією «Poyraz Tarimsal Urundler Gida San. Ve TIC. A.S.», Турція (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «КОНТІ» (Покупець) укладений контракт № PRZ 01/2006.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах DDU Донецьк, Україна товар. Кількість нетто кожної партії товару та описання товару будуть визначатися Специфікаціями, які є невідємними частинами даного Контракту.

23 жовтня 2008 року сторонами контракту було підписано Специфікацію № 31 до вищевказаного контракту, відповідно до якої Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та сплатити 40000 кг. чистої фундукової пасти, врожаю 2008 року, походження провінція Орду, за ціною 3,55 доларів США за 1 кг.

11 листопада 2008 року сторонами даного контракту було підписано Специфікацію № 32 до вищевказаного контракту, відповідно до якої Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та сплатити 16560 кг. чистої фундукової пасти, врожаю 2008 року, походження провінція Орду, за ціною 3,45 доларів США за 1 кг.

При виконанні умов даного зовнішньоекономічного контракту з урахуванням додаткових угод та специфікацій, позивач подав Східній митниці для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, 31 березня 2009 року вантажну митну декларацію за № 700000005/9/002877 для оформлення імпорту вантажу: чистої фундукової пасти у кількості 2880 кг. за ціною 3,55 дол. США за 1 кг на загальну митну вартість 10224 дол. США.

22 жовтня 2009 року позивач подав Східній митниці вантажну митну декларацію № 700000005/9/011878 для оформлення імпорту вантажу: чистої фундукової пасти у кількості 1120 кг. за ціною 3,55 дол. США за 1 кг. на загальну митну вартість 3976 дол. США та вантажну митну декларацію № 700000005/9/011882 для оформлення імпорту вантажу: чистої фундукової пасти у кількості 16560 кг. за ціною 3,45 дол. США за 1 кг. на загальну митну вартість 57132 дол. США.

Підстави для здійснення дій митного брокеру підтверджуються договором доручення № 1740-04.3. на здійснення митних брокерських послуг від 20 грудня 2005 року, укладений між позивачем та Декларантом. Власником Митного ліцензійного складу, що розташований у м. Макіївці є Закрите акціонерне товариство «УКРСЕРВІС» (ліцензія № 70000/062СВ-01231 від 29 березня 2007 року).

Для підтвердження митної вартості товару позивач надав Східній митниці до ВМД контракт № PRZ 01/2006 від 10 березня 2006 року; специфікації № 31 та № 32 до контракту № PRZ 01/2006 від 10 березня 2006 року; інвойси; експортні декларації; висновок щодо вартості товару від 30 березня 2009 року № 726, наданий ДП «Укрпромзовнішекспертиза»; цінові пропозиції компанії «Poyraz Tarimsal Urunler Gida San. Ve TIC. A.S.»; калькуляції ціни компанії - контрагента позивача; лист компанії «Poyraz Tarimsal Urunler Gida San. Ve TIC. A.S.» від 30 жовтня 2008 року з поясненням причин та обставин, що вплинули на ціноутворення Товару.

Інспектором митниці були складені та вручені декларанту позивача картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020148 від 31 березня 2009 року, № 700000024/9/020548 від 30 жовтня 2009 року, № 700000024/9/020549 від 30 жовтня 2009 року, з посиланням на те, що декларації від 31 березня 2009 року та 22 жовтня 2009 року не можуть бути прийняті (товари не підлягають митному оформленню) з причин: неподання додаткових документів згідно вимог пункту 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766. Спірними картками зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товарів згідно митної оцінки митного органу у рішенні. Спірні рішення про визначення митної вартості товару прийняті Східною митницею 31 березня 2009 року № 700000024/2009/000136/1 та 30 жовтня 2009 року № 700000024/2009/000723/1.

Як вбачається із матеріалів справи, митна вартість визначена митним органом за резервним шостим методом. Саме визначену суму за спірними рішеннями з урахуванням попередньої оплати за митне оформлення позивач сплатив платіжними дорученнями від 31 березня 2009 року № 302, від 1 квітня 2009 року № 527, від 30 жовтня 2009 року № 759, від 1 квітня 2009 року № 355, від 2 листопада 2009 року № 437 (податок на додану вартість та ввізне мито).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив, насамперед з того, що митна вартість товару чистої фундукової пасти в деклараціях митної вартості декларантом була визначена правильно. Всі необхідні підтверджуючі таку вартість документи декларантом були представлені. У звязку з чим дії Митниці по витребуванню додаткових документів та в наступному самостійне визначення нею митної вартості товару за шостим резервним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, були незаконними.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України (далі МК), статтею 16 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097 XII Про Єдиний митний тариф (далі Закон). Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Зі змісту частин 1-5 статті 266 МК убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз вищенаведених норм МК, Закону, підзаконних актів приводить колегію суддів до висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України (далі МК), статтею 16 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097 XII Про Єдиний митний тариф (далі Закон). Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Зі змісту частин 1-5 статті 266 МК убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз вищенаведених норм МК, Закону, підзаконних актів приводить колегію суддів до висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, джерелом інформації та документами, які стали підставою для розрахунку митної вартості товару митним органом у спірних правовідносинах є цінова інформація ЄАІС ДМСУ.

Позиція митного органу ґрунтується виключно на праві визначати митну вартість. Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність компетенції не означає автоматичну правомірність як застосування резервного шостого методу як способу реалізації митницею владних управлінських функцій, так і те, що митний орган не зобовязаний обґрунтувати, довести правомірність визначення ним митної вартості.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у статті 267 Митного кодексу України. Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Перелік визначених документів пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України не є вичерпним, чи таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обовязковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Східною митницею не наведено переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі № 2а-7969/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплаченої суми залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 27.07.2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів