Ухвала суду № 49730184, 20.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року справа №2а-2153/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

при секретарі: Драній Л.Г.

за участю:

представників позивача: не зявився

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Димитровського багатогалузевого обєднання комунального господарства до державної податкової інспекції у м. Димитрові про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року позов Димитровського багатогалузевого обєднання комунального господарства до Державної податкової інспекції у м. Димитрові задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001701640/0 від 10 грудня 2009 року, штраф за затримку на 45 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань у розмірі 20 (двадцять) % на суму 2 778,38 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001691640/0 від 10 грудня 2009 року, штраф за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань у розмірі 10 (десять) % на суму 4 994 ,41 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Димитровського багатогалузевого обєднання комунального господарства 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду відповідач надав апеляційну скаргу, в якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована тим, що податковий борг повинен погашатись попередньо погашенню податкових зобовязань у відповідності до приписів п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга державної податкової інспекції у м. Димитрові не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач надав до ДПІ у м. Димитрові податкові декларації з податку на додану вартість від 19.08.2009р. за липень 2009р. (арк. справи 105), від 21.09.2009р. за серпень 2009р. (арк. справи 102), від 20.10.2009р. за вересень 2009р. (арк. справи 98), якими визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 33 565,00 грн., 25 186,00 грн. та 47 245,00 грн. відповідно.

За результатами проведеної 10.12.2009р. невиїзної документальної перевірки особової картки позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 31.08.2009р. по 25.11.2009р., ДПІ у м. Димитрові складено ОСОБА_2 № 421/15-21973020 від 10.12.2009р. (арк. справи 11)

ОСОБА_2 встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, фактична сплата узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, згідно податкової декларації вхід № НОМЕР_1 від 19.08.2009р. затримано на 45 днів у сумі 33 565,00 грн., згідно декларації вхід № НОМЕР_2 від 21.09.2009р. затримано на 29 днів у сумі 25 186,00 грн., згідно декларації вхід № НОМЕР_3 від 20.10.2009р. затримано на 26 днів у сумі 5 084,97 грн.

На підставі зазначеного ОСОБА_2 № 421/15-21973020 від 10.12.2009р. винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009р. №0001691640/0, яким відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 49 944,09 грн. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4 994,41 грн. (арк. справи 15);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009р. №0001701640/0, яким відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за затримку на 45 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 13 891,88 грн. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2 778,38 грн. (арк. справи 14)

Платіжними дорученнями від 28.08.2009р. № 637 на суму 33 565,00 грн. (арк. справи 20), від 22.09.2009р. №702 на суму 27 520,00 грн. (арк. справи 21) позивачем сплачені платежі з податку на додану вартості за липень 2009р. та серпень 2009р. відповідно, також, згідно виписок по рахунку від 15.10.2009р. та від 28.10.2009р., позивачем сплачені платежі з податку на додану вартість за вересень 2009р. у загальному розмірі 47 245,00 грн. (арк. справи 94-97)

Як вбачається із матеріалів справи, та про що свідчить зворотній бік облікової картки платника станом на 31.12.2009р. (арк. справи 49-93) відповідач самостійно змінив призначення зазначених платежів та направив їх на погашення недоїмки - податкового боргу з податку на додану вартість попередніх податкових періодів, внаслідок чого у позивача настав обов'язок сплатити штраф за несплачену протягом граничних строків узгоджену суму податкового зобовязання.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, № 2181-III (надалі Закон 2181) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на зазначене, суд правомірно зазначив, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановив повно обставини справи та ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Димитрові залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року про задоволення позову Димитровського багатогалузевого обєднання комунального господарства залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Г.А. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ястребова