Рішення № 49728575, 03.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.15 Справа№ 914/2291/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудсістемс”, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Галичина”, м. Радехів Львівської області

про стягнення 636 510,00 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Фудсістемс” до Приватного акціонерного товариства “Галичина” про стягнення 636 510,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 13.07.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.08.2015 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі від 18.08.2015 р.

03.09.2015 р. представник позивача в судове засідання не з’явився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 13.07.2015 р. виконав. 27.07.2015 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі позивача у зв’язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника у судовому засіданні.

03.09.2015 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог, викладених в ухвалах суду від 13.07.2015 р. та 18.08.2015 р. не виконав, письмового відзиву щодо суті позовних вимог не подав, жодних доказів сплати суми заборгованості повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, про що докази є в матеріалах справи (повідомлення про вручення поштового відправлення за вхідн. № 36855/15 від 02.09.2015 р.).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив:

12.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фудсістемс” (надалі – позивач) та Приватним акціонерним товариством “Галичина” (надалі – відповідач) укладено договір поставки № 2010-1. Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 2010-1 від 12.04.2010 р. (надалі –договір) постачальник зобов’язується систематично, за замовленням покупця на поставку (замовлення), постачати і передавати у власність покупця сировину та матеріали (товари), а покупець зобов’язується приймати ці товари і здійснювати їх оплату відповідно до умов договору. Згідно з п. 2.2 договору покупець зобов’язаний повністю прийняти та оплатити товари в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в кожному рахунку-фактурі.

За умовами п. 4.2 договору ціна за одиницю товарів та загальна сума кожної окремої поставки вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на поставку товарів, які є невід’ємними частинами даного договору. Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює оплату кожної партії товарів упродовж 40 календарних днів з дня поставки, днем виконання постачальником зобов’язання щодо поставки товарів вважається дата передачі товарів покупцю на складі постачальника.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов’язання за укладеним договором поставки № 2010-1 від 12.04.2010 р., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до позовної заяви, а саме: видаткова накладна № 2014-56 від 01.07.2014 р. на суму 139 770,00 грн., видаткова накладна № 2014-61 від 07.07.2014 р. на суму 138 330,00 грн., видаткова накладна № 2014-63 від 10.07.2014 р. на суму 27 084,00 грн., видаткова накладна № 2014-64 від 14.07.2014 р. на суму 137 385,00 грн., видаткова накладна № 2014-66 від 17.07.2014 р. на суму 137 745,00 грн., видаткова накладна № 2014-77 від 25.09.2014 р. на суму 28 416,00 грн., видаткова накладна № 2014-79 від 03.10.2014 р. на суму 27 780,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов’язання за укладеним договором поставки № 2010-1 від 12.04.2010 р. не виконав. У зв’язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 636 510,00 грн. Між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.05.2015 р., відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем становить 636 510,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач повністю виконав зобов’язання відповідно до укладеного договору поставки № 2010-1 від 12.04.2010 р., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, які підписані уповноваженими представниками сторін та підписи засвідчені відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подання позову становила 636 510,00 грн. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 20.05.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 636 510,00 грн. Відтак, суд враховуючи норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 636 510,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача на суму 636 510,00 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд відповідно до ст. 49 ГПК України покладає судові витрати на відповідача в розмірі 12 730,21 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Приватного акціонерного товариства “Галичина” (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, буд. 120; код ЄДРПОУ № 25553579) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудсістемс” (02140, м. Київ, пр. Григоренка, буд. 38 А, кв. 317; код ЄДРПОУ № 35792318) 636 510,00 грн. – заборгованості, 12 730,21 грн. – судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 03.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 04.09.2015 р.

Суддя Гутьєва В.В.