Ухвала суду № 49720679, 04.09.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/2727/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ГОТРИ Т.Ю., КОЖУХ О.А.

при секретарі ДАШКОВСЬКІЙ С.О.

за участю прокурора Романа М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом прокурора Виноградівського району Закарпатської області В. Романа, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, до ОСОБА_3 і Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Управління Держземагентства у Виноградівському районі Закарпатської області, про визнання недійсними рішень, державного акту на право власності на землю та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського району Ю. Беламута на ухвалу Виноградівського районного суду від 22 червня 2015 р., -

в с т а н о в и л а :

Прокурор Виноградівського району В. Роман 31.07.2014 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і Широківської сільської ради Виноградівського району, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства в Закарпатській області. Ухвалою Виноградівського районного суду від 21.10.2014 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено до участі в справі Управління Держземагентства у Виноградівському районі Закарпатської області. Позов мотивувався таким.

Проведеною прокуратурою Виноградівського району перевіркою встановлено, що рішенням 34-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради Виноградівського району від 27.03.2009 № 350 надано у приватну власність ОСОБА_3 земельні ділянки в контурах №№ 443, 581 і 584 загальною площею 1,0353 га для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери ділянок НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 і НОМЕР_5. На підставі цього рішення ОСОБА_3 13.05.2009 був виданий Державний акт НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку. Земельну ділянку було надано з порушенням вимог закону.

Так, рішенням 25-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради від 28.05.2008 № 250 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства на площу 0,77 га. Згодом, на порушення вимог ст. 26, ст. 34 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради від 18.12.2008 № 298 були внесені зміни до рішення ради від 14.08.2008 № 269, яким площу ділянки змінено з 0,77 га на 1,04 га. Крім того, у 2006-2008 рр. за ОСОБА_3 обліковувалася земельна ділянка лише площею 0,40 га, проте, у 2009 р. за ним обліковувалися вже 1,1766 га, тобто, ділянка збільшилася на 0,77 га.

Земельні ділянки площею 1,40 га були передані ОСОБА_3 із земель запасу Широківської сільради, тому рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою суперечить п. 2 Постанови КМ України від 26.05.2004 № 677 «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» і п.п. 6-10 ст. 118 ЗК України, згідно з якими передача у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту відведення земельної ділянки. Не були дотримані і вимоги ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

На земельній ділянці площею 0,4314 га (кадастровий номер НОМЕР_5) знаходиться водойма, 0,37 га знаходяться під водою, на ділянці є також дамба шириною 5 м і довжиною 45 м. Ділянка, зайнята водоймою та на якій знаходяться гідротехнічні й інші водогосподарські споруди, належить до земель водного фонду (ст. 4 Водного кодексу України, ст. 58 ЗК України). Землі водного фонду належать до державної власності і можуть передаватися у приватну власність лише у випадках, передбачених ЗК України, відповідно до ст. 59 ч. 2, ст. 84 ч. 4 цього Кодексу у власність громадянину може бути передана замкнена природна водойма загальною площею до 3-х гектарів. Тому сільська рада не мала права передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, що належить до протічного штучного водного об'єкту.

З огляду на викладене, прийняті рішення підлягають скасуванню як незаконні, а державний акт на землю підлягає визнанню недійсним.

Оскільки Державна інспекція сільського господарства України не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, з даним позовом у порядку, передбаченому ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 45 ч. 2 ЦПК України, звернувся прокурор, який набув статусу позивача. Про прийняті рішення та державний акт прокурор дізнався лише 20.06.2014, коли матеріали перевірки Держсільгоспінспекції сільського господарства були направлені до прокуратури.

Посилаючись на ці обставини, а також на п. 3 ч. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011, позивач просив:

визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною та відновити цей строк;

скасувати рішення:

25-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради Виноградівського району від 28.05.2008 № 250;

34-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради від 27.03.2009 № 350;

виконавчого комітету Широківської сільської ради від 18.12.2008 № 298;

визнати недійсним Державний акт НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку від 13.05.2009, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.05.2009 за № 0109703:0207;

зобов'язати ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути державі в особі Широківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 1,0353 га, нормативно-грошова оцінка яких складає 55571,07 грн, кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 і НОМЕР_5, що розташовані в с. Широке, шляхом підписання акту прийому-передачі. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Ухвалою Виноградівського районного суду від 22.06.2015 провадження в справі закрито з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України, внаслідок підвідомчості справи адміністративному суду.

Прокурор Виноградівського району Ю. Беламут оскаржив ухвалу суду, вказує на порушення судом норм процесуального права. Так, суд не врахував суб'єктного складу сторін у справі, де відповідачем є фізична особа, а також підстав та предмету позову, суті спору, в якому вирішується питання про правомірність набуття фізичною особою у власність земельної ділянки. Тобто, спір є не публічно-, а цивільно-правовим. Апелянт просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Романа М.С., який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, суд приходить до такого.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду на захист публічного інтересу, а органи місцевого самоврядування вирішуючи питання про розпорядження земельними ділянками діяли як суб'єкти владних повноважень, тому між сторонами виник публічно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Погодитись із таким вирішенням процесуального питання не можна, оскільки свого висновку суд дійшов без урахування дійсних обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор поставив питання про визнання недійсними:

рішень: 25-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради Виноградівського району від 28.05.2008 № 250, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,77 га в контурах №№ 443, 581, 584 (а.с. 7);

34-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради від 27.03.2009 № 350, яким затверджено технічну документацію щодо виготовлення державного акту ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 1,0353 га, розташовану в с. Широке, для ведення особистого селянського господарства (контури: № 443 - 0,2441 га, № 581 - 0,1874 га, № 584 - 0,1724 га), передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,434 га в контурі № 584 по вул. Герцена, 11/а в с. Широке для ведення особистого селянського господарства, вирішено видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,0353 га (а.с. 8);

виконавчого комітету Широківської сільської ради від 18.12.2008 № 298, яким внесені зміни до п. 13 рішення сесії сільської ради від 14.08.2008 № 269, змінено цифру «0,77 га» на «1,04 га» щодо земельних ділянок, які знаходяться в контурах: № 443 - 0,2441 га, № 581 - 0,1874 га, № 584 - 0,1724 га, 0,4314 га (а.с. 9);

Державного акту НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 13.05.2009 на підставі рішення 34-ї сесії 5-го скликання Широківської сільської ради від 27.03.2009 № 350 на земельну ділянку площею 1,0353 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Широке в контурах №№ 443, 581, 584 (а.с. 10).

Прокурор поставив також питання про повернення ОСОБА_3 державі в особі Широківської сільської ради земельних ділянок загальною площею 1,0353 га, нормативно-грошова оцінка яких складає 55571,07 грн, кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 і НОМЕР_5.

Отже, позивач поставив питання про позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, правовстановлюючими документами (актами) щодо яких є оспорені рішення органів місцевого самоврядування. За обставинами справи, за ініціативою прокурора має місце спір щодо права на вищевказані земельні ділянки. ОСОБА_3 обґрунтованість позову заперечує. Відповідно до ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 316-319, 321, 328, 373, 386 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 152, 153 ЗК України, правомірність набуття права власності на землю презюмується, а власник вправі в порядку, встановленому законом, захищати своє право на землю.

Попри те, що органи місцевого самоврядування вирішуючи питання щодо розпорядження землями територіальних громад діють як суб'єкти владних повноважень, реалізуючи відповідні повноваження, передбачені законами України (зокрема, ст. 12 ЗК України), ці органи одночасно діють і як власники землі, що належить територіальним громадам, які саме і тільки через ці органи реалізують своє право власності, в т.ч., право розпорядження землею, передачі її у власність фізичним особам (ст. 1, ст. 2 ч. 2, ст.ст. 169, 172, 327, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 79, 83, 116-118, 127, 128 ЗК України, наведені вище та інші норми законодавства).

Таким чином, має місце спір про право цивільне з приводу права власності на землю, який відповідно до ст. 15 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглядається, а захист цивільних прав сторін у якому - здійснюється за правилами цивільного судочинства способами, передбаченими законом, на що участь у справі суб'єкта владних повноважень як такого не впливає. Спір не належить до тих, що передбачені ст. 17 ч. 2 п. 1 КАС України, як про це помилково зазначив суд в ухвалі, оскільки спору фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності немає як такого, фізичною особою спір не ініціювався, а навпаки, позов був пред'явлений прокурором до фізичної особи. З огляду на суть і характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і у випадку, коли відповідачем у ньому є фізична особа (ст. 3 ч. 1 п.п. 1, 8, 9 КАС України). Тож доводи апелянта про те що такий спір є приватно-правовим, а не публічно-правовим, самі по собі вірні.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зауважити й наступне.

За правилами, встановленими ст. 45 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що була чинною на час пред'явлення позову), прокурор управі подати до суду позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі відсутності відповідного державного органу або відсутності у нього необхідних повноважень, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор пред'явив вищевказаний позов як позивач посилаючись на те, що Державна інспекція сільського господарства України не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду. Між тим, відповідно до ст.ст. 5, 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п.п. 1, 4, 5 та ін. Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, до повноважень Держсільгоспінспекції належить, серед іншого, державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; за проведенням землеустрою; за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них. Крім цього, Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011, на зазначене агентство покладені повноваження, серед інших, уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, звертатися з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства (п. 34). Утім, орган Держземагентства залучено до участі в справі на стороні відповідачів.

Прокурор пред'явив вимогу про визнання недійсним рішення виконкому Широківської сільської ради від 18.12.2008 № 298, проте, з одного боку, виконком сільради, який є виконавчим органом місцевого самоврядування та юридичною особою (ст.ст. 5, 11, ст. 16 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), не є відповідачем і не брав участі в справі, з іншого боку, у справі є вказівки на те, що рішення, про яке йдеться, приймав не виконком, а сесія ради (а.с. 101, 146, 188), а в разі підтвердження цієї обставини відсутній предмет для відповідної позовної вимоги та для судового розгляду.

Прокурор пред'явив до ОСОБА_3 і вимогу про повернення земельної ділянки Широківській сільській раді, тобто, пред'явив вимогу в інтересах територіальної громади в особі сільської ради, що підтвердив і в апеляційному суді. Однак, Широківська сільська рада є відповідачем за позовом. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Позивач та відповідач у справі (спорі) завжди є різними особами. Як убачається з матеріалів справи, прокурор фактично звернувся до суду в інтересах Широківської сільської ради, кінцевою метою позову є повернення територіальній громаді земельної ділянки. При цьому, прокурор звернувся в інтересах сільської ради, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки та видала державний акт на неї, а позов мотивувався тим, що саме цей орган місцевого самоврядування порушив вимоги закону, приймаючи рішення про надання ділянки та видаючи державний акт.

Отже, поставивши питання про визнання недійсними рішень сільради та державного акту, прокурор, вказуючи на незаконність дій ради та оспорюючи їх по суті, водночас позов заявив фактично в інтересах тієї ж сільської ради і має місце фактичний збіг в одній особі позивача й відповідача щонайменше стосовно вимоги про повернення земельної ділянки. Цивільно-правовий спір не може мати місця за такого збігу.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію, доводи якої щодо правової природи спору та відсутності підстав для закриття провадження в справі заслуговують на увагу, слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Поряд із цим, зважаючи на наявні суперечності та невиконання вимог ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8 ЦПК України суду першої інстанції належить з урахуванням положень ст. 10 ч. 4, ст. 160 ч. 2 ЦПК України обговорити питання щодо дотримання вимог цивільного процесуального закону, процесуальної можливості провадження в справі за наявної конструкції позову (в цілому та/або за відповідними вимогами), наявності або відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, можливості участі відповідних учасників процесу в справі на відповідній стороні, вирішити інші процесуальні питання з урахуванням результату реалізації учасниками справи процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

На час розгляду апеляції підстав для заміни Управління Держземагентства у Виноградівському районі Закарпатської області правонаступником - Управлінням Держгеокадастру у Виноградівському районі Закарпатської області немає, оскільки з доданих до листа Управління Держгеокадастру від 02.09.2015 № 22-703-05-542/2-15 матеріалів убачається, що реорганізацію Управління Держземагентства у Виноградівському районі шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у Виноградівському районі слід завершити до 14.09.2015, а даних про дострокове завершення цієї процедури та виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців апеляційному суду не надано.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 4, ст. 311 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського району Ю. Беламута задовольнити, ухвалу Виноградівського районного суду від 22 червня 2015 р. скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді