Ухвала суду № 49715863, 27.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року справа №2а-2022/07/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

за відсутності представників сторін:

від позивача не зявились

від відповідача не зявились

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 26.10.2007 року

у справі № 2а-2022/07/0570

за позовом Державного підприємства Сніжнеантрацит

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Сніжнеантрацит звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення від 16.07.2007 року № 0000552342/0 про зобов'язання сплатити суму штрафу в розмірі 50% в сумі 14453 грн. 77 коп. за затримку на 286 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по земельному податку в сумі 28907 грн. 54 коп.; податкового повідомлення рішення від 16.07.2007 року № 0000542342/0 про зобов'язання сплатити суму штрафу в розмірі 50% в сумі 25180 грн. 18 коп. за затримку на 305 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по земельному податку в сумі 50237 грн. 18 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року у справі № 2а-2022/07/0570 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що питання порядку та строків сплати земельного податку врегульовані Законом України Про плату за землю та, застосовуючи до позивача штрафні санкції на підставі норм п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вважає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач не згоден з висновком суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування та саме ним, як зазначає заявник апеляційної скарги, встановлений механізм сплати податків і зборів, в тому числі і податку на землю.

Представники осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

В основу повідомлень рішень, які оспорювались, покладений акт від 05.07.2007 року № 520/23-31906124 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання питань валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

В акті перевірки позивачу інкримінувались порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами щодо порушення граничних строків податку за землю в сумі 50327 грн. 18 коп. та 28907 грн. 54 коп.

Податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається лише на невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, як вважає заявник апеляційної скарги, податковий орган правомірно застосував фінансові санкції за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на землю на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України Про державну податкову службу в Україні, ст. 10 якого визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Згідно ст. 27 Закону України Про плату за землю контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі є органом владних повноважень, на якого покладений контроль за своєчасністю та повнотою справляння земельного податку.

Тобто, здійснюючи такий контроль, відповідач діяв в межах повноважень, наданих їй чинним законодавством.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає неправомірним застосування фінансових санкцій, з наступних підстав.

Преамбулою Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобовязання, базового податкового періоду, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені спеціальним Законом України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Для цілей цього підпункту під терміном базовий податковий період слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування.

Тобто, період, у якому платник податку зобовязаний звітувати перед податковим органом шляхом подання декларації з визначенням податкових зобовязань.

Для земельного податку законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закон України Про плату за землю.

Стаття 14 Закону України Про плату за землю визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про плату за землю встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 25 зазначеного Закону передбачена відповідальність за порушення встановлених Законом строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції зазначеною нормою не передбачені.

Тобто, Законом, який регулює порядок нарахування та сплати податку за землю, визначені строки сплати податку та відповідальність за їх порушення.

Крім того, згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає неправомірним застосування фінансових санкцій до позивача на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, виходячи з того, що відповідно до зазначеної норми Закону штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Оскільки строки сплати узгодженого податкового зобовязання по земельному податку та відповідальність за їх порушення визначені іншим Законом Законом України Про плату за землю, податковий орган не мав повноважень на застосування фінансових санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що Законами України Про плату за землю, Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами по різному визначені базовий податковий період та строки сплати земельного податку, що припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податку щодо сплати цього виду податку.

Підпунктом 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень рішень про застосування фінансових санкцій по земельному податку відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні, Законом України Про плату за землю, Законом України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року у справі № 2а-2022/07/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року у справі № 2а-2022/07/0570 за позовом Державного підприємства Сніжнеантрацит до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_2