Ухвала суду № 49715851, 15.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року справа №2а-17373/10/0570 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

( в порядку письмового провадження )

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Малашкевича С.А., розглянувши апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-17373/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень № 105210010255302 від 09.12.2009, № 105210010287103 від 23.02.2010, № 105210010298613 від 23.02.2009, № 105210010313328 від 26.02.2010, зобовязання внести зміни до картки особового рахунку платника податків,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що позивач отримав від Красноармійської ОДПІ вказані вище податкові повідомлення, якими на підставі абз. 2 п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за текстом Закон № 2181) та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 р. № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за № 522/7843 (далі за текстом Інструкція № 290), було здійснено зарахування сум збору за геологорозвідувальні роботи, сплачених платіжними дорученнями № 11137 від 08.12.2009 р., № 679 від 29.01.2010 р., № 830 від 04.02.2010 р., № 1565 від 24.02.2010 р., у погашення податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи попередніх періодів та пені. Позивач не погоджується із цими податковими повідомленнями, оскільки вважає, що податковим органом безпідставно змінене призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях. Жодними нормами Закону № 2181 не встановлено таке право або обовязок контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Крім того, п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 02.01.2004 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.09.2004 року за № 377/8976 (далі за текстом Інструкція № 22), реквізит «призначення платежу» у платіжному дорученні здійснюється платником для надання повної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Таким чином, на думку позивача, проведення відповідачем операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку, тобто зміна напрямку платежу, є безпідставним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року позов було задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку. Згідно приписам ч. 4 статті 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до приписів частин та другої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та інстанції встановлено наступне.

Позивач - державне підприємство „Селидіввугілля зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005, має ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 192565 (а.с. 12), довідкою відділу статистики у місті Селидовому від 15.04.2010 року серії АБ № 214729 (а.с. 13). Позивач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 130/1 від 27.12.2005 р. (а.с. 8-11). Красноармійською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення: - № 105210010255302 від 09.12.2009 р., яким здійснено розподіл сплаченої 08.12.2009 р. згідно з платіжним документом № 11137 від 08.12.2009 р. суми податкового боргу у розмірі 46000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 42775,42 грн. та пені у розмірі 3224,58 грн. (а.с. 14); - № 105210010287103 від 23.02.2010 р., яким здійснено розподіл сплаченої 29.01.2010 згідно з платіжним документом № 679 від 29.01.2010 р. суми податкового боргу у розмірі 15250 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 13827,46 грн. та пені у розмірі 1422,54 грн. (а.с. 15); - № 105210010298613 від 23.02.2010 р., яким здійснено розподіл сплаченої 04.02.2010 р. згідно з платіжним документом № 830 від 04.02.2010 р. суми податкового боргу у розмірі 10000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 9050,07 грн. та пені у розмірі 949,93 грн. (а.с. 16); - № 105210010313328 від 26.02.2010 р., яким здійснено розподіл сплаченої 24.02.2010 р. згідно з платіжним документом № 1565 від 24.02.2010 р. суми податкового боргу у розмірі 343000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 323905,12 грн. та пені у розмірі 19094,88 грн. (а.с. 17). Зазначені повідомлення прийняті відповідачем на підставі абз.2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пьятидесяти відсотків такої суми.

Законом України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України Про Національний банк України від 20.05.99 р. № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно правовим актом, тобто колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобовязань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у звязку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобовязань, які погашаються зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, відповідач в обґрунтування законності власних дій посилається на п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апеляційної скарги з огляду на системний аналіз наведених вище нормативно-правових актів і з урахуванням матеріалів справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобовязань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року у справі № 2-а-17373/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень № 105210010255302 від 09.12.2009, № 105210010287103 від 23.02.2010, № 105210010298613 від 23.02.2009, № 105210010313328 від 26.02.2010, зобовязання внести зміни до картки особового рахунку платника податків залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Г.М.Міронова

Судді:І.В.Юрко

ОСОБА_2