Постанова № 49715651, 04.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2015 р. Справа№ 910/13288/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Гальченко Р.О., довіреність № б/н від 18.05.2015, Воєвода В.О., довіреність № б/н від 14.10.2014,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 про зупинення провадження у справі № 910/13288/15 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" про стягнення 59 839 033,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Технологічна аграрна компанія об'єднана" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" про стягнення 59 839 033,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки відповідачем зобов'язання за договором в частині здійснення своєчасної поставки товару ПрАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" виконано не було, кошти перераховані позивачем в рахунок оплати товару підлягають поверненню покупцю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2015 призначено у справі № 910/13288/15 судову економічно-фінансову експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання: у якому розмірі та за який період документально підтверджується заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" перед приватним акціонерним товариством "Технологічна аграрна компанія об'єднана" за договором поставки № 5-211211/н від 21.12.2011 р.?

Дана ухвала мотивована тим, що вирішення питання дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем або відсутності такої заборгованості, потребує спеціальних знань.

Крім цього, у зв'язку з призначенням експертизи, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2015 провадження у справі № 910/13288/15 зупинено до надходження з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріалів справи.

Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 про зупинення провадження у справі № 910/13288/15 скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для зупинення провадження, у зв'язку з необґрунтованістю призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 04.09.2015 представники апелянта - відповідача у справі підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у повідомленні про оголошення в судовому засіданні 02.09.2015 перерви.

Від позивача будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні до суду не надійшло.

У будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" про стягнення 59 839 033,17 грн., що складається з суми попередньої оплати в розмірі 8 470 000 та додаткових вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних та суми за користування чужими грошовими коштами.

Суд першої інстанції під час розгляду вказаної справи дійшов висновку про те, що вирішення питання дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем або відсутності такої заборгованості, потребує спеціальних знань.

У зв'язку з цим, ухвалою від 22.07.2015 було призначено експертизу.

Враховуючи призначення експертизи провадження у справі було зупинено, про що було винесено оскаржувану за даним апеляційним провадженням ухвалу.

За змістом апеляційної скарги відповідача на ухвалу про зупинення фактично йдеться про оскарження, як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.

При цьому слід зазначити наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не передбає можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи. Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

У зв'язку з цим в п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення експертизи" зазначено, що у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке.

Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 111-13 ГПК не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

За наведених обставин, апеляційна скарга відповідача розглядається в частині оскарження зупинення провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи та апеляційної скарги, дійшла висновку про необґрунтованість зупинення провадження у даній справі у зв'язку з призначенням судової експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадкаку, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

Так, наведеною нормою передбачено саме право, а не обов'язок суду на зупинення провадження у зв'язку з призначенням судової експертизи.

Господарський суд, зупиняючи провадження, повинен був обґрунтувати необхідність реалізації свого права на зупинення, тобто неможливість продовження розгляду справи у даному випадку за відсутності висновку експертизи.

В оскаржуваній ухвалі жодного обґрунтування неможливості продовження розгляду справи не міститься.

Так, місцевим господарським судом, в порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не вказано обов'язкової необхідності реалізації права, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку необхідність зупинення провадження у справі відсутня.

Очікування експертного висновку з правового питання, яке повинно встановлюватись безпосередньо судом (про що буде наведено нижче у даній постанові), є однозначним затягуванням судового процесу, що призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Крім цього, питання експерту щодо наявності заборгованості призводять до затягування судового процесу та є зловживанням своїми процесуальними правами.

Наведена позиція вказана в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2015 у справі № 910/11368/13, якою було скасовану ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 про зупинення провадження у зв'язку з призначенням судової експертизи.

У вказаній справі місцевим господарським судом також було окремо винесено ухвалу про призначення експертизи та окремо - про зупинення провадження у справі. Проте, це не стало процесуальною перешкодою для розгляду по суті та скасування ухвали про зупинення провадження у справі.

Отже, призначення експертизи у даній справі не може бути безумовною підставою для зупинення провадження.

Крім цього, в контексті безпідставності висновку про зупинення провадження у справі через призначення судової експертизи, слід також зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Зазначена позиція викладена в п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення експертизи".

Питання наявності чи відсутності заборгованості є правовим та не потребує для вирішення спеціальних знань.

Поставлення такого питання на вирішення експерта є перекладанням функцій судового органу на експертну установу, що в своє чергу є неприпустимим.

Більш того, позивач, пред'являючи даний позов до суду, обґрунтовував його невиконанням відповідачем зобов'язання за договором в частині здійснення своєчасної поставки товару ПрАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана", що за доводами позивача, і стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення коштів, які є попередньою оплатою.

Отже, вирішення питання про розмір та період заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" перед приватним акціонерним товариством "Технологічна аграрна компанія об'єднана" за договором поставки № 5-211211/н від 21.12.2011 р. не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки обставинами, що підлягають встановленню, зокрема, є виконання чи невиконання відповідачем у встановлений строк зобов'язання з поставки товару, а також чи поверталася передплата у разі встановлення невиконання зобов'язання з поставки у встановлений строк.

За наведених обставин, оскільки вирішення поставленого експерту питання не впливає на обставини, які дійсно підлягають встановленню судом при вирішенні даного спору, підстави для зупинення провадження у даному випадку відсутні.

Для вирішення питання повернення передплати здійснення розрахунку не потрібно. При цьому, необхідно встановити фактичні обставини та зробити правовий висновок щодо обґрунтованості пред'явлення вимоги про повернення перерахованої передплати.

Розрахунки ж додаткових вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних та суми за користування чужими грошовими коштами є простими, базуються на встановлених фактичних обставинах, правових знаннях та знаннях простих математичних дій.

Тому, для вирішення поставленого судом експерту питання не потрібні спеціальні знання.

У будь-якому випадку, висновок експерта з правового питання, вирішення якого віднесено до компетенції саме суду (якщо експертиза з такого питання буде проведена), не може бути покладено в основу судового рішення.

Враховуючи наведене вище, відсутність висновку експерта з наведеного судом в ухвалі питання не зумовлює необхідність зупинення провадження.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов безпідставних та необґрунтованих висновків про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, а тому ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Отже, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню та відповідно справа №910/13288/15 передачі на розгляд до господарського суду.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові в разі скасування чи зміни рішення повинно бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" відповідачем за подання до суду апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 609 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 про зупинення провадження у справі № 910/13288/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13288/15 скасувати.

3. Справу № 910/13288/15 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко